Ігор МЕЛЬНИК

Наприкінці жовтня виповнюється 225 років від дня народження найвідомішого галицького композитора першої половини ХІХ ст. Кароля Ліпінського (1790–1861). Він відомий, як скрипаль-віртуоз, який змагався у майстерності з самим Ніколо Паганіні. Амбітний італієць на запитання, хто є найкращим скрипалем у світі,  відповів: "Не знаю, хто є найкращий, але другим точно є Кароль Ліпінський".

 

Кароль Ліпінський (портрет пензля Алоїзія Рейхана, 1835)

 

 

Походив Кароль Юзеф Ліпінський (Karol Józef Lipiński) з Підляшшя. Він народився 30 жовтня 1790 року в містечку Радинь Підляський (тепер Люблінське воєводство). Його батько Фелікс Ліпінський (1765–1847) був капельмайстром і скрипалем оркестру в маєтку Потоцьких. Батько навчив Кароля гри на скрипці, яку хлопець досконало опанував до десятирічного віку. Пізніше Ліпінський-юніор сам навчився грати на віолончелі. А вдосконалював Кароль свою гру на цьому інструменті під керівництвом... комісара губернії у Львові Фердинанда Кремеса.

 

У 1799 році Фелікс Ліпінський з родиною переїхав до Львова, де став диригентом оркестру Адама Стаженського. З 1795 року під театр у Львові пристосували колишній Францисканський костел, де ставили вистави у холодну пору року, а влітку театральні видовища відбувалися у дерев’яних “комедіяльнях” на Валах на березі Полтви або у відкритих амфітеатрах.

 

Львівські музикознавці писали: "Львову й театрові пощастило, що музичну частину ocтaннього в 1792–1799 роках очолював такий видатний музикант, композитор, диригент, теоретик музики, організатор музичногo життя у Львові, а згoдом і у Варшаві, майбутній вчитель Ф.Шопена Юзеф Ельснер. Це він, йдучи назустріч прагненням львівських музикантів, створив у Львові т. зв. "Музичну Aкaдeмію", яка мала характер музично-філармонічного товариства, організовуючи час від часу згадані "музичні академії", тобто прилюдні концерти, в яких брали участь також солісти оркестру, інструменталісти та вокалісти" ¹.

 

Портрет К.Ліпінського роботи Йозефа Крігубера

 

 

Фелікс і Кароль Ліпінські вже не застали "Музичної Академії", але її традиції у Львові зберігалися й на початку ХІХ століття. Саме тоді Кароль став скрипалем театрального оркестру, а з 1809 року – першою скрипкою.

 

Вже 1812 року К.Ліпінський стає диригентом оркестру і музичним директором театру. Але відчуваючи брак систематичної музичної освіти, вирушає до Варшави, а 1814-го – до Відня. В австрійській столиці він познайомився з відомим скрипалем Людвіґом Шпором, який порадив Каролю не витрачати час на диригування, а вдосконалюватися у грі на скрипці.

 

Наступні три роки К.Ліпінський, відмовившись від керівництва театральним оркестром, займався грою на скрипці та композицією музики. Зокрема, під час Святоюрських ярмарків він виступав з оркестром в альтанці парку Гехта (тепер парк ім. Івана Франка).

 

А у 1817–1818 роках він вирушив у гастрольну подорож Європою. Віртуозне мистецтво молодого скрипаля мало шалений успіх у Мілані, Венеції, Падуї. У П’яченці Ліпінський знайомиться з Ніколо Паганіні. Попри суперництво обох скрипалів, вони залишалися друзями, проводили спільні концертні тури.

 

Ніколо Паганіні

 

 

Періодично К.Ліпінський повертається до Львова, де виступає з концертами як скрипаль і диригент симфонічного оркестру, організовує музичні квартети, що здобули популярність у галицькій столиці.

 

Як писав композитор і музикознавець Лєшек Мазепа, "К.Ліпінській був ключовою постаттю в музичному житті Львова, завдяки якій воно збагатилося значним артистичним і естетичним досвідом, зокрема, в галузі симфонічної та камерної музики" ².

 

Франц Ксаверій Вольфґанґ Моцарт

 

 

Другою ключевою фігурою тогочасного музичного життя Львова став Вольфґанґ Амадей Моцарт (1791–1858). Звичайно, не автор “Чарівної флейти” та “Дон Жуана”, а його молодший син. Щоправда, при хрещенні йому дали імена Франц Ксаверій Вольфґанґ, але він здебільшого використовував останнє ім’я, додаючи до нього батьківського Амадея. Щоправда, після прізвища додавав слово "юніор".

 

Моцарт-молодший прибув до Галичини у 1808-му. Тут він давав концерти й уроки музики, компонував свої твори та диригував театральним оркестром. Мелодії деяких його творів походять з галицького фольклору. У Галичині син Моцарта (засновник у Львові Музичного товариства Святої Цецилії, названого на честь покровительки музики), перебував – з перервами на гастролі – до 1838 року.

 

 

Товариство Св. Цецилії створилося в 1826-му. Того ж року, 5 грудня, відбулася знаменна подія в мистецькому житті Львова – в соборі Св. Юра вперше виконали "Реквієм" В.А.Моцарта. Керував оркестром К.Ліпінський. На згадку про цю імпрезу на фасаді собору 2007 року встановили біломармурову таблицю, офіровану родиною скульптора Дзиндри.

 

Згадаймо ще кілька епізодів з життя Кароля Ліпінського. У 1818 році знаменитий італійський скрипаль Сальвіні подарував молодому колезі інструмент, виготовлений славнозвісним скрипковим майстром Антоніо Страдіварі (1715).

 

У 1829-му Ліпінський спільно з Ніколо Паганіні з тріумфом виступили у Варшаві з нагоди коронації російського імператора Ніколая І королем Польщі.

 

 

А через 4 роки у Львові вийшов збірник "Пісні польські та руські галицького люду", зібрані Вацлавом Залєським (Вацлавом з Олеська). Музичну обробку цих пісень зробив К.Ліпінський, зберігши для нас їх автентичні мелодії. У музичній спадщині композитора – концерти для скрипки, симфонії, комічні опери "Сирена з Дністра" та "Сварка через заклад".

 

Титульна сторінка партитури "Сирени з Дністра"

 

 

В 1846 році на терасі Почаївської лаври доля звела Ліпінського з Тарасом Шевченком ³. Тоді поет був надзвичайно вражений грою маестро. Згодом Тарас згадав Ліпінського у своїй повісті "Близнецы". Герой твору «заиграл – сначала мелодию, а потом вариации Лепинского на известную червонорусскую песню: Чи я така уродилась, Чи без долі охрестилась?». До речі, ця фраза – чи не єдина згадка про Галичину (Червону Русь) у творчості Т.Шевченка.

 

Через два роки хворий на ревматизм скрипаль припинив концертну діяльність. Останні роки життя він провів у своєму маєтку в селі Вірлів (тепер Зборівський район Тернопільської області). Там К.Ліпінський заснував музичну школу для селянських дітей. Помер він 16 грудня 1861 року у Вірлові, де й був похований.

 

 

ПРИМІТКИ

 

¹ Мазепа Л., Мазепа Т. Шлях до музичної академії у Львові. Т. 1. – Львів, 2003. – С. 34.

 

² Leszek Мazepa, Życie muzyczne Lwowa оd końca XVIII st. do utworzеnіа Towarzystwa św. Сесуlii w 1826 r. // Мusica Galiciana. Т. V. – Rzeszów, 2000. – S. 118.

 

³ Лариса Осадчук. Свято-Успенська лавра, Волинські Афіни... Стежками Тараса Шевченка Тернопільщиною // День, №61, 3.04.2014

 

 

30.10.2015