"Nie wypada".

З Покутя.

Як кождого poку, так і сего лїта зїхало в нашу підгірску околицю много гостей за відпусткою на купелї в Черемоши і на свіжій воздух а найбільше межи ними урядників зі Львова і то з різних дикастерій. Єдина се пора і нагода для людей на провінції перебуваючих довідати ся "чогось більше" о світї, бо газетам не вільно всего писати. Через розмови і розговори з людьми "від великого престола" мимохіть приходить ся до пересвідченя, що у нас на провінції а до того ще, де Бог так високо, не все, що єсть, добре єсть і добре бути повинно, як і на відворіт, нема у нас того, що добре і бути повинно; а застановляючись над причиною сеї анормалії, не все випадає нам винувати историчну недоступність провінції взагалї, а нашого підгірского закутка з-осібна, для тих, котрим до нас доступати треба, як більше недоступність тих, до котрих нам доступати треба. Ся послїдна обставина єсть властивою причиною всякого, зла і непорядків на провінції і називає ся в щоденнім житю: "nie wypada". Таке мале слівце, а що то через него не дїє ся! оно єсть матерію всякої анормальности, а властиво, оно родить всякій шлєндріян, удаючій ся найлучше на ниві галицкого бюрократизму, котрий гнете провінцію.

Не вірите, то послухайте, чи не єсть так.

"Nie wypada" єсть здавковою монетою, котрою збуває ся та заспокоюєсь і найбільшій загорілець; єсть оно найвигіднїйшим способом залагоджуваня справ нам немилих, а в житю бюрократичнім єсть найпевнїйшим Schieber-ом, котрий усуває всякі недогідности з урядових Bericht-ів і справоздань.

Не одному запевне лучило ся чути резолюцію більше-менше словами: "То nie wypada — pan starosta [pan sędzia, pan prezydent і т. п.] sobie tego nie życzy, pan X będzie się za to gniewać..." і длятого, що pan X tego sobie nie życzy, то єго підпанок Y броїть, поки аж пан X зволить мимохіть очи отворити.

Рікою Черемошем сплавляють спекулянти віденьскі дерево, ковбки бьють о берег, через що псуєсь берегом дорога повітова а густо часто поля і огороди людскі. Прийдеш з жалобою до політичної власти а тут тобі кажуть: "Nie wypada віденьским панам наражати ся, они много значать і богато можуть..." і через марне "nie wypada" вода що року берега ломить а ковбки прускі(!) нищать хлопскі маєтки. Таку саму відповідь дістанеш і на жалобу, що товариство тих самих спекулянтів віденских, званих у нас par excellence "Прусами", плюндрує немилосердно лїси аж геть під полонинами, без огляду на закон хоронячій лїси гірскі (Hochwald).

Розпишуть вибори до ради громадскої. Жид Іось, — котрий від коли настала автономія, закинув шинк, лихву і всяку спекуляцію, яко неинтратне дїло, а працює для краю на поли автономічнім, — страхає ся, щоби не перепав сам при виборах, але того по собі не дає пізнати, він протеґує других, а они не дадуть єму упасти. Закурить люльку на довгім цибусї пускає тумана диму під ніс виборцям. "Хочеш — каже до Петра — бути радним, то зроби менї і моїй жінцї черевики, а ти, Лазаре, зроби менї короткій кожушок під бекешу, але з рукавами, — то зроблю і тебе радним, лише тримайте ся оба мене." Швець Петро зробив дві пари черевиків, але радним не став; за то кушнїр Лазар за кожух колєґує в асесорстві з самим Іосем. Недійшлий радний, швець, кричить, хоче протестувати, радить ся комісаря, а пан комісар каже: "Nie wypada єго нарушати, він "zaufany" пана старости..." і знов через "nie wypada" паршива вівця засїдає в радї громадскій і трясе для себе груші з автономічного дерева.

В селї Ст. К. умер учитель ще на веснї 1889 р., школа до нинї стоїть пусткою і дїти вже забули за школу. Громада йде на раду до одного з членів ради окружної а той каже: "Nie wypada пану старостї тепер приспорювати роботи; він і так має много на своїй голові..." і знов через "nie wypada" дїти мають сїм лїт вакацій.

В містї К. на цвинтари загадав ксьонз латиньскій вирубати дерева, бо дерева тримають холод, а холод робить болото, а ксьондзови шкода ґлянсованих чобіт валяти, — як би то дерев не було також шкода. Жалуєш ся в урядї громадскім, що рубають дерева, по котрих лише розпізнати можеш, де твої дїди батьки спочивають, — а начальник тобі на теє каже: "Nie wypada księdzu narażać się, він засїдає в видїлї повітовім і при нагодї може пошкодити..." По инших містах і селах садять радо дерева на цвинтарях і годї собі представити цвинтаря без дерев, а у вас се "nie wypada"!

В тім самім містї, числячім понад 6.000 народу, продає мясо лиш один різник, і то яке єму сподобаєсь, а переважно коняче; идеш из смердячими кістками до "комуни" на жалобу, а начальник радить тобі: не потягати жида-різника, бо то "nie wypada".

Ще один приклад, як немилосердно то "nie wypada" господарує в таких дїрах, де Бог високо. Побільшено в Галичинї уряди податкові. Місто К. старало ся о уряд податковий, котрого потребує не на жарт. Але що з тих заходів, коли вкінци голови міскі дійшли через довгі дебати до того пересвідченя, що "nie wypada" наражати ся ксьондзу канонікови, котрого брат до тепер касієр міскій, стратив би посаду, сли би в К. заведено уряд податковий.

То нещастне "nie wypada" протеґує шлєндріян не лише в урядах, але оно загнїздило ся на добре по приватних бюрах і канцеляріях. Чуєш ся яким вироком судовим покривджений, идеш до адвоката писати рекурс, або жалобу, а пан доктор каже тобі: "Nie wypada, пан sędziа не любить того і може гнївати ся за то..." і так від самого вже страху перед гнївом пана судьї пропадає твоє право.

Але за те "nie wypada" має і свої добрі сторони; оно помагає при авансах, усуває мальконтентів і контракандидатів, а передовсїм єднає членів для взаїмної адмірації...

Єсть в тутешнім повітї товариство правниче, котре періодично відбуває свої засїданя. Не входжу в то, чи по партикулярях такі спільні обговорюваня квестій юридичних, особливо в справах текучих, виходить на користь справедливости і чи они не творять преюдикатів, але що они культивують "nie wypada" і пропаґують єго в користь поваг повітових, — се річ намацальна. Борони Боже на такім засїданю опонувати в реферованю предсїдателеви того товариства! — зараз закричать тебе, що "nie wypada", a такій предсїдатель виходить дешевим коштом на повагу в кругах юридичних, відвикав від всякої опозиції, думає, що по-над него і єго розум уже нема нїкого, в наслїдок того стаєсь деспотом, а навіть пориває ся о мандат посольскій. Тут наше клясичне "nie wypada" виходить на користь амбітній одиници.

Але найзабавнійше при тім єсть, що о тім бакцілю "nie wypada" у Львові і не чути, — так бодай упевняють мене пани зі Львова, бо кажуть, що грунт в тїни самого намістника дуже єму не служить.

Писав підчас канікули — ь. ъ.

[Дѣло]