У Львові, дня 9 н. ст. липня 1890.
Из вчерашних виборів до сойму буковиньского вийшли три рускі посли з курії меншої посїлости: п. Ив. Тиминьскій з округа заставницкого, проф. Єротей Пігуляк з кіцманьского і д-р Волян з черновецкого. Взагалї на 12 округів виборчих з громад сїльских одержали Русини буковиньскі три мандати посольскі.
По справедливости, хоч би навіть на основі несправедливої ординації виборчої Шмерлінґа з 1861 р., належалось би Русинам буковиньским що найменче 6 мандатів посольских. Після послїдного спису людности з 1880 р. Русини становлять на Буковинї знамениту більшість національну. Число их доходить до 240.000 душ, коли Румуни числять 190.000, Нїмцї 108.000. Поляки 18.000; Мадяри до 10.000, а прочі народности разом вкупі 1.800 душ. Русини буковиньскі домагались навіть, як звістно, шістьох мандатів для себе, але з огляду на те, що орґанізація сил их почалась доперва від недавного часу, коли сторонництво народовцїв переняло керму справ руских, мусїли Русини буковиньскі з опортуністичних взглядів вступити в договір з комітетом званим автономічним, і зискали через те поки-що три мандати.
Будь-як-будь, зроблено важний пролом в житю конституційнім на Буковинї. Русини доси не мали своїх заступників в соймі буковиньскім. Пок. Константин Томащук, хоч з роду Русин, відчужив ся так дуже від народу свого, що представляв ся Нїмцем. Хоч чоловік дуже талантливий і знаменитий бесїдник парляментарний, він не дбав о добро народу, з котрого вийшов. Маючи велике і впливове значінє не лише в краю але і в сферах правительственних, він не зужив впливу того на яку-небудь поміч народови свому, навіть в ері, коли управа держави спочивала в руках єго приятелїв політичних, централів нїмецких.
Самих Русинів ера конституційна застала без великої сили. Интеліґенція их марнїла звичайно в чужих таборах а головно нїмчилась. Як елемент нїмецкій вбивав ся на Буковинї постепенно в силу, головно через наплив, а то і через ґерманізацію автохтонів, найлучшій доказ дають статистичні викази етноґрафічні. В 1857 р. всїх Нїмцїв на Буковинї було ледви 25.000, в 1869 р. число се зросло вже на 45.000, а в 1880 р. до 108.000 душ.
Румунській елемент давнїйшими роками не був страшний Русинам. Противно, ще до 1870 років складались річи так, що в житю публичнім интеліґенція і шляхта менше уживала язика румуньского в звичайній конверзації, а послугувались переважно язиком руским по при нїмецкій. Аж від 1870 р. рушив ся елемент румуньскій сильнїйше, а то під впливами румуньскої пропаґанди з Букарешту. Правительство з президентом краю Алезанім підперло ті змаганя дуже сильно і, можна сказати, видало Русинів буковиньских на жертву румунізаторам... Румуни, що в 1857 р. числили 184.000 душ, числять тепер 190.000, а дальшу пропаґанду ведуть через школи о консисторію нинї на скрізь румуньску.
Треба було про-те щирих і великих заходів из сторони Русинів, щоби тим двом силам антінаціональвим опертись і збудувати загату против ґерманізації і румунізації. Не уймаючи в нїчім руским автохтонам Буковини, розбуджений рускій рух літературний і політичний на Буковинї піддержали в новійших часах в значній мірі і Галичане, котрим судилось жити на Буковинї. Спільні труди були, видко, усильні і великі, наколи нинї вся Русь мусить им з щирого серця пожелати до найновійшого успіху.
Не можемо в сїй хвили не признати також заслуг і політичного такту теперішному президентови Буковини, баронови Пінови, котрий на-певно в значній мірі причинив ся до якого-такого звороту у внутрішній політицї Буковини. Не хто инчій, як сам бар. Піно, мусїв вивести кабінет ґр. Таффого з завороженого колеса, в котре впровадили єго давнїйші управителї краю і закулісова робота звістних завзятих румунізаторів.
Не знаємо ще, якій буде склад сойму буковиньского. Поляки мають одержати 6 ман датів, прочі припадуть Румунам і Нїмцям. Не можна також предсказати, як yґрупують ся сторонництва національні в новім соймі. Вибори з міст і палати торговельної відбудуть ся 10 липня, з більшої посїлости 14 липня. Але на всякій случай лице сойму буковиньского змінить ся, а дай Боже, щоби з сею зміною наступив і зворот до лучшого на поли рівноуправненя народів, заселяючих Буковину.
При тім позволимо собі навести ще кілька дат з исторії Буковини, а то для поясненя національних відносин сего краю. Як вбивались в силу елементи нїмецкій та румуньскій, ми згадали висше. Додамо до того, що в 1857 роцї Поляків на Буковинї було лише 4.000 душ, нинї-ж число их зросло по-над 18.000. Русинів було в згаданім роцї лише 142.000, нинї єсть их 240.000. Русини змоглись про-те чисельно найбільше. До зросту того прислужилась головно знов Галичина і то не доперва від 1857 р., а вже в давнїйших часах, почавши від ХІV аж по конець ХVІІІ віку. Причиною постійного переселюваня Русинів на Буковину були прикрі відносини крепацкі селян в Галичинї. Крепацтво на Буковинї не було так тяж ке, як в Галичинї. Пан, убивши крепака в колишнім княжестві молдавскім, підпадав карі смерти, а родина убитого ставалась вільною. На Молдаві робив селянин в 1766 роцї 12 днїв на рік, в Галичинї-ж за часів Іосифа II. (1780—1790) 52 до 150 днїв. Марія Тереса по занятю Галичини (1772) видала декрет (з 16 вересня), котрим взиває власти краєві, щоб они спинювали утечу селян галицких на Молдаву, именно селян подільских. Коли-ж 7 мая 1775 р. частина Молдави, Буковина, припала Австрії, то ще раз повторено сей заказ против переселюваня длятого, бо селяне галицкі виходили туди численно перед рекрутчиною, від котрої Буковина з-разу була вільна. Виселенцї галицкі скольонізували всю область Буковини межи Днїстром, Серетом та Черемошем. Поодинокі осади рускі сягнули аж до жерел Гатни, аж недалеко Сучави.
Наколи про-те Русини буковиньскі доборолись трудом своїм до тих невеличких успіхів, то нас Галичан радує сей обяв тим більше, що в рядах борцїв за справу нашу стояли бодрі потомки колишних Галичан...
[Дѣло]
09.07.1890