Високоповажаний Пане Редакторе!
Не думав я, щоби прийшло менї коли ставати в оборонї покійників. Но дарма, лиха не обійдеш! Суть люде, котрі і покійникам в гробі не дають спокою і власне тогди нападають их, коли они вже боронити ся не можуть...
Так поступив собі п. Мих. Драгоманов в своїй брошурі "Австро-руські спомини". В тих споминах зневажив він покійного Стефана Качалу, очернюючи єго, що запродав справу народу руского більшости соймовій за 6.000 зр. і за тую цїну обіцяв підпирати систему соймову.
Хоч про та була вже бесїда в статьях "Дѣла" п. заг. "Брошура М. Драгоманова", мимо того я не можу залишити, щоби від себе не сказати слів кілька і вияснити пп. авторови Драгоманову і видавцеви Ив. Франкови, з-відки взялись тії 2.000 зр. в акціях Днїстряньскої зелїзницї, котрої они в троє, бо на 6.000 зр. побільшили. А що не говорю по их звичаю без підстави, наведу деякі подрібности.
Від листопада 1872 р. був я в Шельпаках при пок. братї Стефанї Качалї аж до грудня 1882 року без перерви. Длятого і знав я, — кажу рішучо, — за кождий крейцар, з-відки приходив і куда дївав ся. Акції зелїзницї Днїстряньскої купив він в часї, як они видавались, у дирекції тої зелїзницї у Відни, сплачуючи ратами, бо була надїя, що они будуть рентуватись. Заплатив за них 1.400 зр., а номінальна их вартість була 2.000 зр., — отже не 6.000 зр., як то автор брошури виповідає. Акції тії відступив в 1873 р. на дешеве видаванє популярних книжок для народу, ще тогди, коли курс акцій був добрий, не догадуючись того, що они упадуть. Тілько тогдїшне "Слово", під редакцією п. В. Площаньского, сказало, коли акції упали, що Стефан Качала знав, що дати на просвіту для народу, бо дав акції, о котрих знав, що упасти мусять. Була се клевета. Отже пок. Стефан не від тепер уже має "приятелїв"...
Гроші ті — каже автор брошури, — мав пок. Стефан Качала взяти за підпиранє системи соймової. Коли-ж Стефан Качала підпирав єї?
В роцї 1873 підняли декотрі посли соймові, а межи ними князь Юрій Чарторийскій, д-р Гошард і другі, межи собою проґраму федераційну. Проґрама их опиралась на справедливій підставі, признаючи і Русинам народні их права, тож Стефан Качала на таку проґраму писав ся. Тії панове старали ся зібрати товаришів засади федеративної можливо як найбільше, а що такі були им потрібні в радї державній у Відни, тож коли кандидатура Стефана Качали упала в сїльскій курії Тернопіль-Збараж-Скалат, поставили єї при виборах з міст, а то в Тарнові-Бохни, — і в Тарнові утримав ся Стефан Качала більшостію голосів, а в Бохни вийшов одноголосно. Отсе була причина, що Стефан Качала був послом у Відни в періодї 1878—1879, але не 6.000 зр., котрі нїби-то, — як п. Драгоманов говорить — мали єму бути обіцяні і він мав взяти их. Стефан Качала солідаризував ся ще з польовими послами в радї державній в справі конфесійній 1874 р. против послів руских, а по чиїй сторонї була правда, повазав час аж занадто. Cтeфан Качала в своїй бесїдї з 14 марта 1874 р. сказав: "Товариші мої з тамтої сторони палати (рускі священики з лївицї централістичної) голосують за законом, — я однакож кажу, що закон сей власне против нас вимірений. Коли би закон сей внесений був в львівскім соймі, то знаю, що панове ті руками і ногами боронились би против него, — коли-ж він виходить з Відня, так голосують за ним. Мої панове! закон буде родом з Відня, але тії, котрих задачею буде виконувати єго, тії будуть з Галичини, а тогдї зазнає духовеньство нacлїдків єго. Отсе перша причина, за-для котрої не хочу видати галицкого духовеньства на поталу власти політичної..." І чи не мав рації? — В соймі львівскім голосував Стефан Качала з більшостію соймовою за постепенним введенєм руского язика в теперішній рускій ґімназії у Львові, між тим як другі рускі посли отвореня цїлої ґімназії нараз жадали, а учинив се длятого, бо більшість соймова на постепенне введенє руского язика годилась, а введеню руского язика нараз противилась, отже при звістнім настрою польскої більшости цїла справа могла зовсїм упасти. А прецїнь від коли то вже маємо повну руску ґімназію! — В "колї" польскім у Відни в 1873 роцї застеріг собі на самім вступі, щоби в справах дотикаючих руского народу мав вільну руку, — тож питаю ся: в чім підпирав він систему соймову "за 6.000 зр."? Чи може в тім, коли все промовляв за правом руского язика і виказував кривди, які єму дїють ся? Чи тогди може, коли промовляв против Змартвихвстанцїв? Чи може тим, коли писав исторію політики Поляків і виказував єї наслїдки?
Та йдiм дальше. Пп. М. Драгоманов і И. Франко може знають о тім, що Стефан Качала і умираючи не був для народу рівнодушний, але записав на народні цїли звиш 20.000 зр. А коли они кажуть, що в 1873 р. взяв 6.000 зр. від Поляків, чому не кажуть, з-відки він взяв тих 20.000? Тож з-відки взяв він і тих 20.000 і тамтих 2.000 (котрі они до 6.000 прибільшили), а кромі тих ще і пару тисяч, котрі дав теплою рукою, а о котрих знають Русини львівскі,— я скажу пп. Драгоманову і Франкови, щоби не кидали болотом, хоч би і на живих, котрі ще боронитись можуть і кинене болото их не чіпаєсь, а тим більше на покійних, котрі вже боронитись не можуть.
Лїт трицять і кілька був Стефан Качала в Шельпаках на місце. Земля ерекційна скомисована там в більших куснях, тож в трицяти лїтах було можливо управити єї так, що она, хоч і при частих елементарних шкодах, ще по части рентувалась. Кромі того Стефан Качала плекав і пасїку на більшу скалю. Коли господарство пасїчниче стало провадитись на новий спосіб, він, з натури предприємчивий, зробив в пасїку вклад, котрий єму потім значно оплатив ся. Отже мала часть заощадженого крейцаря прийшла з господарства, коли на дїти вже ложити не мусїв, а переважно більша часть з пacїки. Отже не ляцка кишеня, але то були жерела, з котрих Стефан Качала черпав той крейцар, що ним при кінци житя через лїт кілька покривав кошти лїченя та й на жертвенник народний міг якій шелюг відложити.
А що? Чи пп. Драгоманов і Франко ще й тепер схотять полишитись при своїм твердженю і які докази дала би она, коли-б я зажадав их? Просте очерненє не коштує труду і коштів, але коли-б до даня доказів ті панове заявили готовість, то можливість зажаданя від них доказів не єсть виключена.
Андрей Качала, брат бл. п. Стефана Качали.
[Дѣло]
05.06.1890