Наші читачі вже знають загально про величаве свято Холмщини і Підляшшя, що відбулося 18. і 19. травня ц. р. знагоди повороту Православного Coбору у Холмі в українські руки. Ця радісна подія сколихнула до глубини душі всіми українцями православними і грекокатоликами. Тому подаємо коротку історію самого собору та обширний опис самого свята.
Холмський Собор
Найбільшою і найціннішою святинею православних українців Холмщини і Підляшшя був та є катедральний собор*) у Холмі. Будову цього собору звязують історики з добою київського кн. Володимира В. Отже князь Володимир В. обєднавши землі Західньої України з Києвом знайшов уже тут христіян у такій кількости, що вони вже мали свого єпископа, який титулувався єпископом "червенським" і замешкував у столичному городі Червені (нині село Черно недалеко Тишовець у томашівському повіті — прим. Ред.). Тому що город Червень стратив у цю добу своє політичне значіння князь Володимир відбудував зруйноване місто Холм і збудував у ньому катедральний собор. А що катедральні собори будували тільки там, де були єпископи, а єпископів призначували туди, де було багато вірних — князь Володимир побудував у Холмі собор, бо знайшов уже там достаточну кількість вірних. Ніконівський літопис під 1072 р. говорить про участь холмського єпископа Івана, який з іншими єпископами брав участь у святі знагоди перенесення мощів св. братів Бориса і Гліба зі старої церкви до нової у Вишгороді в Київщині. Одначе в 1074 р. на Холм напав польський король Болеслав Хоробрий і зруйнував та спалив місто. Тоді теж згорів і собор, зв. Пречистинським, а холмський єпископ був змушений покинути своє катедральне місто і переїхав до Угровеська. В 1235 р. король Данило відбудував Холм, куди переніс свою столицю з Галича і побудував теж собор Пречистої, до якого переніс єпископську катедру з Угрівська. Цей собор прикрасив багатьома гарними творами мистецтва з Києва і зі Західньої Европи. В 1255 p велика пожежа знищила Холм, що його швидко відбудував король Данило. При нагоді відбудови міста згадує літописець — король Данило прикрасив церкву Богородиці "пречудними іконами", між якими була чудотворна ікона Холмської Богоматері. Слід згадати, що город Холм виправдав довіря короля Данила, бо був єдиним українським містом яке витримало переможно облогу монголів.
У 1596 р. на соборі в Бересті холмський єпископ приняв унію з Римом і від того часу собор був до 1875 р. греко-католицьким, від 1875 до 1918 р. знову православним. За цей час місто Холм кілька разів горіло, кілька разів руйнували його вороги, але єпископської катедри вже нікуди з Холма не переносили. Зате холмський собор ремонтовано і перебудовувано кільканацять разів. Підчас тих перебудов від 1596 до 1875 р. собор прийняв вигляд більше західній, але фундаменти і частина стін залишилася без змін.
Намагаючись зденаціоналізувати українців Холмщини поляки пішли значно далі від унії з 1596 р., що не змінила ні східнього церковного обряду ні українського національного обличчя Холмщини, бо намагалися накинути римо-католицизм. Таким чином національна боротьба на Холмщині приймала реліґійні форми. Тому то холмський собор, з яким так тісно вяжеться боротьба православних і греко-католицьких українців з поляками, став для всіх українців, передусім Холмщини та Підляшшя, не лише реліґійною, але й національною святістю.
По війні поляки використали свої політичні успіхи і відобрали в 1918 р. холмський собор від українців та перемінили його на римо-католицький костел усупереч довголітній традиції. При цій нагоді зруйнували в соборі іконостас і знищили мистецькі малюнки-образи, з яких залишився лише образ Богоматері над хорами, і переробили верхні частини бань. Крім того за 22 роки свого панування поляки знищили на Холмщині та Підляшші 189 православних церков, а 149 церков перемінили на костели. Щойно з приходом німецької влади українці Холмщини і Підляшшя відітхнули. Німецька військова влада передала українцям церков, цивільна влада кілька церков і собор так, що нині в руках православних українців вже є коло 100 церков.
Передача собору в руки українців є немов символом перемоги правди над польським вандалізмом. Холмський собор, в якому похований король Данило, його сини: Роман і Шварно, братанок короля Данила волинський князь Володимир Василькович, Семен Юрієвич та інші і холмські владики та єпископи, залишився найдорожчою святинею. Свята Гірка, на якій стоїть собор, оповита спогадами славного минулого і напоєна кровю наших славних предків. Слід згадати, що польські вандали не вшанували навіть тлінних останків славних предків і понищили їх не лише в підземеллі собору, але й поруйнували могили на сусідньому цвинтарі біля собору. Про цей вандалізм поляків, сліди яких — як і ціле свято — сфільмував фільмовий оператор з Варшави під наглядом ред. Р. Голіяна, напишемо ще окремо.
Загальний вид Святої Гірки
В навечеря свята Холмщини й Підляшшя, в ночі з суботи 18. V. на неділю 19. V., величавий холмський собор і висока дзвіниця були освітлені рефлєкторами, що підносило святочний настрій численних прочан. Ілюмінацію собору інсталював д. Марчук.
В неділю, 19. V. від ранку при вході на соборну площу виконувала почесну сторожу озброєна українська міліція з Грубешівщини.
На тріюмфальній брамі, по обох сторонах ікони Богоматери, виднів напис: "Радуйся, Радосте Холмського Народу!" Зліва, над стежками на вершок Гірки, видніли великі написи: "Нам поможе св. Юр і Пречиста Мати" — та "B своїй хаті — своя правда, сила й воля!"
На високій дзвіниці, на якій маяв великий жовто-блакитний прапор, виднів напис:
"Собор цей збудував король Данило біля 1255 р. З того часу аж до року 1913 — 663 роки молилися тут українці. 1913 р. собор перероблено на костел. По 22 роках польського панування він сьогодні знову вертається до українців. Хвала Тобі, Пречиста Діво!"
На бальконі собору, прибраному зеленю, висів великий жовто-блакитний прапор з тризубом.
Просторе подвіря собору підчас виголошування привітів заповнилося тисячами вірних з усіх сторін Ґенерал-Ґубернаторства.
Пестріли червоні, сині й зелені хустки жіноцтва, вишивки молоді, вирізнялись сірі куртки селян з Белзчини та Чесанівщини.
З запертим віддихом слухала багатотисячна маса прочан з усіх усюдів натхнених слів промовців, що вливали в неї надію, бадьорість, силу й міць духа, потрібну до великих завдань.
День 19. травня 1940 р. остане на довго в памяті кількох тисяч учасників величавого торжества на Холмській Святій Горі.
Перший день свята
Вже в навечеря всенароднього свята української Холмщини та Підляшшя сотки народу з далеких і близьких сторін спішили на Святу Гірку в Холмі, де пишається величава катедра, побудована ще славним королем Данилом. Собор наповняється вірними, що гаряче дякують Холмській Богоматері за вислухання їхніх молитов, за поворот кращих часів на многострадальну Холмську країну. Коло 16.30 год. почав Всенічню о. протоєрей Коробчук Бончі, згодом до Литії станув о. протопресвітер Іван Левчук. Церковний Адміністратор Холмщини й Підляшшя з 48-ома священиками. Співав гарно холмський мішаний хор під управою п. Коровенка.
Прегарну проповідь виголосив о. Микола Метюк з Грубешова. Свою проповідь закінчив покликом до обєднання усіх українців для добра української церкви й українського народу. Опісля виголосив у соборі промову сеніор українського руху на Холмщині й Підляшші Семен Лимарський, в якій зясував церковне значіння цього свята. Про історичне значіння цього свята виголосив промову Борис Ольхівський.
Передача собору
В неділю 19. травня ц. р. в 7-ій год. рано прибув до собору Адміністратор Православної Церкви Холмщини і Підляшшя о. протопресвітер Іван Левчук, якого привитав при вході до церкви церковний староста Лев Рябчук. В середині церкви привитало о. Адміністратора численне духовенство в числі 50 осіб. В год. 7,30 прибув провідник українців у Ґенерал-Ґубернаторстві проф. д-р Володимир Кубійович з членами делєґації з Кракова: інж. Хроновятом, інсп. Гірняком, інж. Міляничем та іншими, з головами Допомогових Комітетів: Люблина дир. Тимцюраком, Допомогових Комітетів Холмщини та Підляшшя та головою Допомогового Комітету Ярослава ред. В. Глібовицьким. При тріюмфальній брамі привитав провідника та членів делєґації п. Козак, командант української міліції з Грубешова.
Зчерги нотар А. Павлшк, голова Холмського Обласного Комітету, привітав провідника проф. д-ра В. Кубійовича зворушеним голосом:
"Витаю Вас, Пане Професоре, як провідника всіх українців, що живуть тепер на землях під німецькою владою. Складаю привіт і для Вашого окруження, Ваших співробітників, голов Допомогових Комітетів. Радію, що сповнилися мрії українського народу і ця столиця наших прадідів, короля Данила, враз із Собором, перейшла в українські руки. На знак щастя складаю хліб і сіль у Ваші руки, як вияв багатства Холмської Землі."
Проф. Кубійович подякував в імені своїм і цілого проводу за хліб і сіль. Холмщина це частина наших земель, що найбільше і найдовше терпіла від польського панування. Витаю Вас, як провідника Холмщини, у княжому городі Холмі, в радісний день передачі найбільшої реліґійної й національної святости холмського собору, в українські руки!
Відтак дівчинка передала провідникові китицю прегарних квітів з привітом від молоді Холмщини. Провідник поцілував дівчинку символічно в чоло.
З черги провідник з делєґатами перейшов крізь шпалір впорядчиків і засів на фотелі перед головним престолом. Впорядчики творили шпалір та вдержували зразковий порядок у соборі. Незабутнє вражіння викликала Служба Божа в українській мові, відспівана вперше в холмському соборі. Цілих 22 роки не було ніяких українських богослужень у соборі короля Данила, якого барокові кольони нагадують такі ж кольони у храмі св. Юра у Львові та викликують спомини...
Першу Службу Божу в українській мові відслужив в год. 8-ій рано о. прот. Мартин Волків у сослуженні 12-ох священиків. Діяконував Юрій Бучинський з Володави. Співав прегарно хор з 50 осіб зі села Богородиці коло Грубешова під управою Самохваленка. В перших місцях у церкві засіли: проф. д-р Кубійович, П. Павлюк, члени делєґації з Кракова та голови Комітетів.
Підчас першої Служби Божої перед св. Причастям (на запричасному) виголосив прегарну українську проповідь о. протоєрей М. Малюжинський, благочинний з Томашева. Тема його проповіди — слова св. Євангелія: "Встань і ходи". Проповідник порівняв євангельського розслабленого до українського народу. Коли всякі способи рятунку нічого не помагали, остала єдина віра, сильна й непохитна. Тут, у Холмі, панував тому 700 літ король Данило, що воював з західніми та східніми сусідами. Коли Схід нищив нас фізично, то Захід хотів забрати нам душу. Рятунок находив король Данило тут, на цій Святій Гірці. Подібно, як для розслабленого, Господь Бог приготовив силоамську купіль і для українського народу. Як виконавців Божої волі призначив Бог непереможну німецьку армію, що возстановила правду на Холмській Землі.
Для нас найважніше — віра в Бога та в народ, як твір Божий. Не на те Бог створив український народ, щоб був вічно в чужій неволі. Ми маємо призначення жити вільним життям великого народу. Одначе треба обеднання всіх народніх сил в один моноліт. Тільки віруймо, бо все можливе віруючим!
Привітання Ґубернатора д-ра Цернера
В год. 10.05 приїхав самоходом п. Ґубернатор Люблінського Дістрікту д-р Цервер зі своїм почотом, шефами відділів з Люблина, представниками Краківського Дістрікту, місцевої військової та цивільної влади.
При тріюмфальній брамі, — при якій почесну сторожу виконувала українська озброєна поліція з Грубешова, привітав Ґубернатора д-ра Цернера проф. д-р Кубійович з делєґатами, двома представниками Редакції "Краківських Вістей", а п. А. Павлюк виголосив в українській мові таку промову:
Дякую Вам, Пане Ґубернаторе, за участь у цьому святі Холмщини, у торжестві передачі холмського собору в українські руки та поздоровляю Вас в імені української Холмщини та Підляшшя. Радію успіхами великої непереможної німецької армії і передаю у Ваші руки хліб і сіль, як плоди Холмської Землі!"
Цю коротку промову переклав по німецьки інж. Теребус.
З черги 12-літня дівчинка, Віра Ющук, в національному одяхі, виголосила короткий привіт-подяку в німецькій мові, що німецька геройська армія визволила Холмщину з польської неволі та дала змогу українським дітям Холмщини й Підляшшя вчитися у рідній, українській школі. Одночасно хлопець в українському нацоінальному одязі Мархева окликом: "Гайль Гітлєр!" привитав пана Ґубернатора.
З черги Ґубернатор д-р Цернер з провідником проф. В. Кубійовичем та почотом перейшов довгим шпаліром впорядчиків до собору, де перед собором уставилося у двох рядах українське православне духовенство Холмщини в числі коло 50 осіб. Церковний адміністратор Холмщини й Підляшшя о. протопресвітер Іван Левчук виголосив в українській мові привіт такого змісту:
"Від імені свого, українців Холмщини та Підляшшя і всіх українців, що живуть у Ґенерал-Ґубернаторстві, вітаю Вас, Пане Ґубернаторе, і складаю сердечну подяку для великого Вожда німецького народу, Адольфа Гітлєра, його уряду та геройській німецькій армії, за цю велику ласку, яку проявив до українського народу, коли повернув йому його найбільші святощі — холмський собор. Нехай Господь Бог благословить Фірера, його уряд та веде його до славної будучности!"
У відповідь на ці привіти Ґубернатор д-р Цернер виголосив коротку промову такого змісту:
"Українці Холмщини! Дякую за привіт! Я приїхав сюди, щоб перевести в життя приречення Ґенерал-Ґубернатора, зложене українцям у дні уродин Вожда. Як шеф люблинської округи приїхав я сюди, щоб направити велику кривду і віддати українцям їхню стародавню святиню. Радію, що як представник німецької влади можу сьогодні віддати українцям їхні святощі, загарбані польськими шовіністами. В майбутньому український нарід Холмщини під сильною рукою німецької держави, зможе виконувати свої реліґійні практики згідно зі своїми стародавніми звичаями і ніхто не буде йому більше перешкаджати. Як зовнішний знак — передаю Вам ключі від церкви".
По цих словах п. Ґубернатор передав о. протопресвітерові Левчукові ключі від собору перевязані жовтоблакитною стяжкою.
Духовенство зі співом "Христос Воскрес" ввійшло до собору, за ним Ґубернатор з почотом, де відслужено благодарний молебен. Молебен закінчено многоліттям. Опісля о. протопресвітер Левчук в асисті багатьох священиків відслужив другу Службу Божу у церковно-словянській мові, під час якої співав мішаний хор під проводом Коровенка. Підчас другої Служби Божої проповідав в українській мові о. Володимир Мархева з Холма. Він порівнував український нарід до розслабленого. Пречиста вимолила, що український нарід Холмщини увільнено від неволі. За це повинні ми бути вдячні Пречистій, та шукати її помочі на святій Холмській Гірці.
По закінченні Служби Божої відбувся обхід з хоругвами та з образом чудотворної ікони Божої Матері в асисті о. протопресв. Левчука й архимандрита турковецького манастиря Афаназія Мартоса довкруги церкви в асисті 43-ох священиків і вірних.
Історична грамота
Після закінчення всіх церковних торжеств з балькону собору відчитав о. протоєрей Микола Малюжинський грамоту о протопресвітера І. Левчука, Адміністратора Православної Церкви на Холмщині і Підляшші, що зробила велитенське вражіння на вірних. Ось її текст:
В імя Отця і Сина і Святого Духа.
Це я, смиренний Іоан Левчук, Протопресвитер, Адміністратор Холмської Православної Єпархії, — за порадою і згодою всього Собору Отців Духовних, — Вельмидостойного Пана Професора Доктора Володимира Кубійовича Провідника Головної Української Станиці в Kpaкові, — Вельмишановного Пана Нотаря Антона Павлюка, Голови Українського Громадянського Комітету в Холмі, — та всього Проводу Української Землі Холмської і Підляшшя, — у прияві великого числа українців, — усім узагалі та кожному зокрема, кому це знати треба буде, — теперішньому й грядучим поколінням українським — цією нашою Грамотою врочисто відомим чинимо, що Славетний Пан А. Цернер, Ґубернатор Люлинський, — з доручення Славетного Панa Доктора Йоганна Франка, Ґенерального Ґубернатора в Кракові, — в імені Великого Вожда всієї Німеччини, Державного Канцлєра Адольфа Гітлєра та Пресвітлого Уряду Німецького, — вручив нам сьогодні ключі від Холмського Православного Катедрального Собору Різдва Пресвятої Богородиці, що його в 1918 році силоміць і безправно захопили були поляки.
Збудував цей Собор сімсот літ тому вічнопамятний Володар України, боголюбивий і могутній король Данило І. Романович, сам у Соборі цьому в Бозі спочивав, а по ньому — пресвітлі сини його, вічнопамятні й хоробрі князі наші — Роман і Шварно Даниловичі та братанич його благочестивий та мудрий Володимир Василькович, князь Волинський, фільософом названий, — Собор цей розбудували, прикрашали та піклувались ним Святителі Владики Холмські, що вічний спокій під ним найшли. Тут перед Чудотворним Образом Пресвятої Діви, Матері Холмського Краю, підтримку та потіху знаходив побожний Народ Український, у тяжкій і героїчній історії своїй, що за поміччю і під покровом Небесної Цариці свою Державу будував — спершу княжу, потім козацьку й нарешті народню в незабутньому році тисяча девятьсот сімнадцятому. І тепер, у передчутті грядучих великих подій закликаємо Тебе, український Народе на Холмщині дорогоцінну спадщину по славних предках твоїх, цей на Святій Гірці, Холмський Собор — перейняти, міцно й непорушно держати та віковічно зберігати — на звеличання Пресвятої Діви, на щастя тобі і усім твоїм нащадкам, на Славу Україні!
На скріплення цієї Нашої Грамоти підписали єсьмо її руками власними і прикласти до неї печаті наші наказали.
Діялося у стольному владичому городі Холмі, року від Народження Сина Божого тисяча девятьсот сороковому, місяця травня, дня девятнадцятого.
Опісля о. протопр. І. Левчук поблагословив вірних іконою чудотворної Холмської Богоматері, а хор відспівав церковний гимн "Боже Великий Єдиний".
*) Гл. "Холмський Собор", Краків 1940. Накладом "Українського Видавництва" у Кракові. Стр. 16, ф. 8.
[Краківські вісті]
27.05.1940