Шукаючи Данила Галицького

У 2016 році виповнюється 752 роки від дати смерті одного з найвідоміших князів Галицько-Волинського князівства — Данила Романовича. Однак досі про його столицю — Холм — відомо доволі мало. Нині науковці припускають, що могли натрапити на згадану в літопису церкву Івана Золотоустого, локалізація якої є однією з головних загадок князівської резиденції.

«Цього року почали розкоп на північній частині гірки, на якій розміщений палацовий комплекс Данила Галицького, — розповідає Z археолог та доцент НУ «Львівська Політехніка» Юрій Лукомський. — Торік там знайшли споруду з глауконіту. Власне, вона може бути церквою Івана Золотоустого, але наразі для цього ще немає достатньо підтверджень. Розуміємо лише, що з глауконіту, який був дорогим каменем, господарські будівлі не викладали».

Зі слів дослідника, поруч зі знайденою будівлею є пізніша споруда, ймовірно, глибока криниця, яка трохи зруйнувала з одного боку ту, якою особливо зараз цікавляться науковці. Цього року споруду мають відкрити більше, і можна буде більш певно сказати — церква це чи ні.

На добру збереженість храму сподіватись годі. Однак археологи таки мають надію знайти сліди колишньої розкоші цієї будівлі. У Галицько-Волинському літопису про церкву написано так:

Звів також [Данило] церкву святого Іоанна [Златоустого], красну і гожу. І споруда її була така: склепінь чотири; з кожного вутла — склепіння, і стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем; троє вікон прикрашені [були] склом римським; при вході в олтар стояли два стовпи з цілого каменя, і на них — склепіння; а верх же вгорі прикрашений [був] зорями золотими на лазурі; внутрішній же поміст її був вилитий з міді і з чистого олова, так що блищав він, як дзеркало. Дверей же її двоє [були] прикрашені каменем тесаним — галицьким білим і зеленим холмським; різьблені одним умільцем Авдієм горорізьби [їх були] всяких барв і золоті; спереду ж їх [на західних дверях] був зроблений Спас, а на північних — святий Іоанн [Златоустий], так що всі, хто дивився [на них], дивувалися. Прикрасив [Данило] камінням дорогим, бісером і золотом також ікони, які він приніс із Києва, і образ Спаса і пресвятої Богородиці, що їх йому сестра Федора дала з [київського] монастиря [святого] Феодора; приніс він також ікону Стрітення з [города] Вручого од отця його [Мстислава Мстиславича].

Щоправда, з теорією, що дослідникам вдалося відшукати фундаменти саме цього літописного храму, згодні не всі. На думку консультанта досліджень, доцента НУ «Львівська Політехніка» Василя Петрика, знайдена будівля, ймовірно, є або житловою спорудою, або ж вежею.

 «Ще будемо дискутувати, що саме це є. Цього року планують виявити збережені контури цієї монументальної будівлі. Її фундамент був з кам'яних блоків, а стіни — з цегли. Думаю, скоріш за все це житлова або громадська будівля — фраґмент палацу Данила або вежа. Знаємо лише, що це прямокутна будівля. Не виглядає, що це церква, бо будівля не має ні апсиди, ні внутрішньої частини, які би дозволили говорити про неї як про церкву», — каже Василь Петрик.

Розкопки на території резиденції провадять археологи Інституту археології та етнології Польської академії наук, а українські науковці є консультантами проекту. Керує дослідженнями професор Анджей Буко. Зі слів Василя Петрика, наразі дослідили не більше 40% території резиденції. На сьогодні вдалося локалізувати палацову браму та фундаменти трьох будівель.

«Свою холмську резиденцію Данило почав будувати ще в 1230-х роках, тож у 1240-х вона вже могла існувати, — розповідає Юрій Лукомський. — Палац — це прямокутник, стіни якого викладені з глауконіту. Його приблизні розміри: 40×30 метрів. Однак досі не відомо, чи вся ця територія була перекрита дахом, чи ні. Можливо, це лише огорожа. Всередині цього прямокутника знайдено дві споруди. Однак у такому вигляді палац простояв недовго. Як свідчать дослідження, будівлі практично не мали фундаментів, при тому що були розташовані на штучно насипаній гірці. Її висота була приблизно 10 метрів, плато насипу — 60×40 метрів, що на той час не мало». Дослідник додає, що така гірка — тренд того часу, європейські володарі будували на них свої укріплення.

Зі слів Юрія Лукомського, на гірці знайшли чимало справді цікавих артефактів, зокрема прикраси часів Данила Галицького та кахлі, що датуються часами ренесансу.

«Це все непересічні знахідки, — каже археолог, — які вказують на те, що там жила еліта. Адже і після Данила у Холмі мешкали князі, і це було не просте місто. І власне ця гірка була завжди заселена владними людьми. До XV–XVII століття тут постійно була забудова».

Як слушно зауважує Василь Петрик, розкопки резиденції триватимуть не один, не два і навіть не десяток років. Адже це масштабні й дорогі роботи.

Разом з тим археологи, архітектори та історики чекають на продовження досліджень в кількох сотнях метрів від резиденції — у нинішній базиліці Різдва Пресвятої Діви Марії. Три роки поспіль (2013–2015) там досліджували літописну Богородичну церкву, яку збудував король Данило. Вона захована під нинішньою великою базилікою, тож довший час дослідники не мали до неї доступу.

Теперішня базиліка Різдва Пресвятої Діви Марії була збудована на старих фундаментах протягом 1735–1756 років за проектом архітектора Павла Фонтани. Що цікаво, сама будівля вже інша, але назва церкви не змінилась — обидва храми, і перший і нинішній, мають посвяту Богородиці.

Проект спільного дослідження українських та польських науковців має назву «Пошук, ідентифікація та дослідження першої катедри Холма, спорудженої за короля Данила» і розпочався у березні 2013 року.

Цьому передували півторарічні переговори, зокрема і на найвищому державному рівні. Загалом у проекті працювало 20 фахівців з обох країн.

«Для нас дуже важливими були знахідки, що дали розуміння архітектури церкви та її вигляду. До розкопок про цю церкву майже нічого не було відомо. Були лише дуже скупі літописні свідчення. Зараз можемо говорити про параметри будівлі, планувальну структуру і можливий вигляд. Її ширина була 14 метрів, довжина — 24 метри. Це була мурована з цегли будівля, монументального вигляду, яка мала нетиньковану поверхню зовнішніх стін — цегляна кладка з дуже делікатною розшивкою швів, що було типово для ґотики. Ця будівля, очевидно, ознаменувала прихід ґотики на терени України, але збудована вона була у традиційній для романського стилю техніці мурування з брускової цегли. Для України і для Центральної Європи це одна з перших і унікальних пам'яток такого типу», — розповідає Василь Петрик.

Зі слів Юрія Лукомського, попри важливість вже зроблених відкриттів, археологи хотіли б, щоб головна знахідка таки була ще попереду. Адже літопис каже, що саме у церкві святої Борогодиці поховали Данила Галицького.

За три роки досліджень науковцям вдалося виявити більше ста поховань, і близько двох десятків з них належать до княжих часів. Найцікавішим є поховання у цегляному саркофазі у формі човна. Як припускають науковці, йдеться про поховання одного з синів Данила.

«Очевидно, усі поховані — це церковна та світська еліта. Усі поховання — чоловічі. Якщо говорити про поховання у саркофазі, точного його датування немає, але йдеться про третю чверть XIII століття. Це можуть бути сини Данила Роман або Шварно. Швидше за все, це Роман. Останки взяли на ДНК-аналіз. Сподіваємося на знахідки й інших останків, що, ймовірно, належать представникам княжого роду і які можна буде порівняти з виявленими», — розповідає Юрій Лукомський.

Науковці припускають, що поховання Данила Галицького може бути дуже глибоко — можливо, у каменярнях, адже гора має крейдовидобувні тунелі.

«Хочемо продовжити розпочаті дослідження. Але є фінансові, організаційні і технічні складнощі. Треба працювати у підземеллях і треба забезпечити вентилювання приміщень, проведення електрики, логістику тощо. Для нас це ще незвична галузь досліджень, і треба забезпечити спершу технічну можливість», — резюмує Василь Петрик.