Через вторинне засолення псуються орні землі: кожен день у світі пропадає понад 2 тис. га землі, – вирахували американські вчені. Вже 20 % усіх зрошуваних площ сильно здеґрадували. Щоби до 2050 року людей прогодувати, потрібно вже зараз піклуватися про регенерацію земельних угідь, попереджають учені.
Зрошування сприяє засоленню ґрунтів.
Населення Землі росте, а з ним і кількість необхідних харчів. Перед усім, у сухих регіонах землі стає все менше родючих Земель. Однією з головних причин їхнього зникнення – засолення зрошуваних земель.
У сухих та гарячих регіонах Землі температури настільки високі, що зрошування полів супроводжується завчасним випаровуванням великої кількості води, тобто до того моменту, коли її всмокчуть рослини. При цьому в ґрунтах залишається сіль, вона накопичується й поступово веде до все сильнішого вторинного засолення.
Скільки територій на Землі потерпають від цього процесу та як він впливає на сільське господарство й харчову промисловість, вияснили Манзор Кадір і його колеги з Інституту води, довкілля та здоров’я в Університеті Організації Об’єднаних Націй у канадійському Гамільтоні. Учені оцінили 20 досліджень, опублікованих упродовж 20 останніх років На основі даних, почерпнутих з них, науковці визначили, як впливає засолення на врожай на рівні окремого господарства, регіону, країни та світу загалом. Учені також вирахували ціну, яку доведеться заплатити за ігнорування проблеми деґрадації земель сьогодні, та продемонстрували, наскільки дієвими були б превентивні заходи.
Результат: впродовж останніх 20 років щодня понад 2 000 га родючих земель деґрадує через вторинне засолення, що спричинене зрошенням. «Кожен тиждень через іригаційну ерозію світ втрачає територію більшу, ніж Мангеттен», – каже Кадір.
Загалом засоленими є 62 млн га на території засушливих та напівзасушливих регіонів Землі. Це сильно визначає життя областей та народних господарств, розповідають учені. Так, вторинне засолення в родючих брахісинкліналях долин Інду та Гангу в Індії зменшили урожай пшениці на 40%, рису – на 45%, бавовни – на 63%. Згідно з обрахунками, в брахісинкліналях Інду в Пакистані збирають врожаю пшениці на 32%, а рису – 48% менше, ніж раніше.
«Якщо захочемо прогодувати очікуваних до 2050 року 9 млрд людей, нам потрібен кожен клаптик землі нашої планети», – застерігає Кадір. З огляду на це виробництво злаків мусить збільшитися на 50%. Терміновим заходом має стати регенерація деґрадованих земель та відновлення їх 100 % продуктивності.
Науковці наголошують: регенерація земель потребуватиме видатків, та в довгостроковій перспективі вони – значно менші, ніж ті, які доведеться заплатити в разі бездіяльності. Щорічні збитки через недобір урожаю науковці оцінили в 21, 5 млрд євро. «А це лише втрати в зв’язку з погіршенням врожаю. Якщо взяти до уваги деґрадацію інфраструктури, знецінення ферм та соціальні виплати на технічне обслуговування населення, то розмір збитків швидко зросте», – пояснюють дослідники.
На думку ґрунтознавців, єдиною можливістю уникнути великих втрат є регенерація засолених земель. Успішно заходи, спрямовані на покращення якості ґрунтів, здійснили на річці Євфрат в Іраку. Тут поєднали глибоку оранку зі змішуванням рослинних залишків, сівозміною та дренажем. Вміст солі в тамтешніх ґрунтах значно впав, а дохід фермерів піднявся на тисячі американських доларів за гектар. У Пакистані та Казахстані відбувається експеримент, при якому до землі домішують різні види гіпсу. Там також дохід фермерів збільшився.
Ці тематичні дослідження доводять: дія – краще, ніж бездіяльність», – кажуть Кабір та його колеги. Вони закликають збільшити інвестиції для біоремедіації засолених земель і надати відповідним заходам статусу національних.
Зреферувала Соломія КРИВЕНКО
Джерело: http://www.scinexx.de.
01.11.2014