Блага без робітників, робітники без благ

Цифрова революція є причиною радикальних змін на ринку праці як в багатих, так і в бідних країнах світу 

 

Технологічну революцію найкраще оцінювати з відстані. Великі винаходи ХІХ ст. – від електричної енергії до двигуна внутрішнього згорання – змінили умови людського існування. Однак для робітників, які жили на цьому зламі, досвід індустріалізації був жорстокий: сповнений важкої, виснажливої роботи у перенаселених, охоплених хворобами містах.

 

Сучасна цифрова революція – яку вирізняють обчислювальна потужність комп’ютерів, їх взаємозв’язаність і доступність інформації – принесла iPhone та Інтернет, а не перенаселені багатоквартирні будинки і холеру.  Але, як пояснює наш спеціальний звіт, вона підточує і розділяє ринок праці в небаченому вже понад століття масштабі. Маса матеріальних благ створюється без задіяння багатьох працівників; і для всіх, за винятком нечисленної еліти, робота більше не гарантує зростання прибутків.

 

Комп’ютери можуть робити вашу роботу і їсти ваш обід

 

Наразі цей злам найбільше відчули працівники низької та середньої кваліфікації в багатих країнах. Прибутки високоосвічених – навички яких доповнюють комп’ютери – значно зросли, в той час як платня інших з порівняно низькою кваліфікацією скоротилася. У половині усіх країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку реальна медіанна зарплата з 2000 р. не підвищується. Країни, де трудова зайнятість населення зростає в належному темпі – як от Німеччина чи Велика Британія, – знаходяться в числі тих, де платню найбільше урізають.

 

В наступні роки дестабілізацію відчуватимуть все більше людей у більшій кількості місць, і станеться це через три причини. По-перше, підвищення штучного інтелекту означатиме, що робота багатьох працівників опиниться під загрозою. Цей ефект відчують і ті, хто знаходиться на вищих щаблях кваліфікаційної драбини, як от аудитори, рентгенологи і різного роду дослідники, які почнуть конкурувати з машинами. Технології дадуть можливість деяким лікарям чи викладачам стати більш продуктивними, інші стануть безробітними.

 

По-друге, створення матеріальних благ у цифрову еру до цього часу створило невелику зайнятість. Підприємці можуть перетворити свої ідеї на фірми з колосальною вартістю інвестиційного портфеля і майже відсутнім штатом. Компанію Oculus VR, розробника шоломів віртуальної реальності, в якій працюють 75 працівників, на початку цього року купив Facebook за 2 млрд. дол. Такі гіганти сучасної економіки як Google та Facebook, штат кожного з яких складає менш ніж 50 тис. працівників, є невеликими осколками промислових мастодонтів ХХ ст.

 

По-третє, ці зміни тепер є очевидними в країнах з перехідною економікою. Foxconn, довголітній символ виробничої економіки Китаю, в якийсь момент взяв на роботу 1,5 тис. працівників для збирання електроніки для західних ринків. Тепер, коли вартість робочої сили зросла, а автоматизованого серійного виробництва знизилась, Foxconn заміняє робітників роботами. Майбутнє Китаю - це не конвеєрна лінія, а радше Alibaba: компанія електронної торгівлі з 20 тис. працівників, яка нещодавно чудово дебютувала на Нью-Йоркській фондовій біржі     

 

Цифрова трансформація, схоже, руйнує традиційний для бідних країн метод, який дозволяє надолужити зростання. Переміщувати малоосвічені народні маси з полів на фабрики стає все важче. Наприклад, в Індії, де наслідують шлях розвитку Китаю, потрібні були б кваліфіковані інженери та менеджери, аби побудувати фабрики, які дадуть роботу мільйонам фабричних робітників. Та завдяки технологічним змінам її освічена еліта заробляє нині високі зарплати, продаючи іноземцям IT-послуги. Цифрова революція зробила індустріальну економічно невигідною.

 

Подолання протиріч

 

Усе це аж ніяк не означає, що цифрова революція є злом для людства. Зовсім ні. Наше видання твердо вірить, що технологія як правило є рушієм прогресу. IT-технології змінили на краще життя мільярдів людей, часто у спосіб, який не відображається стандартним показником доходів. Засоби зв’язку, знання та розваги стали мало що не безкоштовними. Мало хто з працівників хотів би повернутися у світ без Інтернету, смартфонів чи Facebook, навіть якщо при цьому платня зросте. Технології також пропонують нові шляхи заробляти на прожиток. Etsy, онлайнова торгівельна площадка для народних художніх промислів, дозволяє людям, які мають хобі, продавати свої вироби по цілому світові. Uber, компанія, яка руйнує таксі-бізнес, дозволяє десяткам тисяч водіїв працювати так, як вони бажають, і коли вони бажають.    

 

Однак поглиблення розриву між кваліфікованою елітою і звичайними робітниками викликає занепокоєння. Невдоволений електорат, зарплатня якого не зростає, шукатиме офірного цапа: свідченням цього є зростання ксенофобії та протекціонізму в багатих країнах світу. У бідних країнах розбиті надії та маса частково безробітних людей неминуче призведуть до екстремізму і масових безладів. Через це уряди на всій земній кулі надзвичайно зацікавлені у тому, аби посприяти усуненню перешкод, які стоять на шляху робітників до матеріальних благ.

 

Відповідь полягає не в державному регулюванні чи збільшенні державного апарату. Висока мінімальна зарплатня лише прискорить заміну робітників машинами. Конфіскаційне оподаткування стримає підприємців і відстрашить висококваліфікованих працівників, від яких залежить економічне процвітання в цифрову епоху. Найкраще що можуть зробити уряди – це підвищити продуктивність та працездатність робітників низької кваліфікації. Це означає позбутися ідіотських правил, які дестимулюють  прийом на роботу — такі як, наприклад, гарантії, утруднюючі звільнення тих, хто погано працює.  Це означає поліпшити житлову політику і більше інвестувати у транспорт, аби допомогти людям працювати у продукуючих містах — таких як Лондон чи Мумбаї. Це означає реорганізувати освіту. Не кожен робітник може чи повинен отримати учений ступінь вище бакалавра, але занадто багато людей у бідних країнах усе ще не вміють читати і занадто багатьом у багатих країнах не вдається закінчити середню школу. В майбутньому освіта повинна існувати не лише для молодих: дорослі люди повинні будуть усе життя вчитися, якщо їм потрібно буде поспівати за технологічними змінами.

 

Навіть якщо уряди можуть пом’якшити проблеми, вирішити їх вони не здатні. Технології розвиватимуться і руйнуватимуть більше робочих місць, більша кількість робітників працюватиме за меншу платню. Скромні заробітки покоління, яке обігнали технології, повинні доповнюватися податковими знижками чи субсидіями, які стимулюють зайнятість. Це зовсім не означає, що слід накладати високі податки на фінансово благополучних, однак це означає, що слід латати бюджетні діри і урізати дотації, які приносять їм вигоду.

 

У ХІХ ст. в урядів пішло майже сто років на те, аби інвестувати в освіту, яка дозволила робітникам отримати вигоду від індустріальної революції. Цифрова революція вимагає подібної сміливої, але швидшої відповіді.    

 


Wealth without workers, workers without wealth
The Economist,  04. 10. 2014 
Зреферувала Галина Грабовська

 

08.10.2014