Lelum i Polelum (1979, коментарі)

Повість «Lelum і Polelum» польською мовою друкується вперше.

 

В архіві І.Франка зберігається неповний автограф твору (відділ рукописів Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР, ф. З, №351, арк. 1–215*) Із 10 розділів повісті в автографі повністю збереглося 7. З другого розділу залишилася лише одна сторінка, в 9-му не вистачає двох сторінок, а в 10-му — однієї.

Крім того, в архіві є копія, виготовлена дружиною письменника О.Франко (№389, арк. 1–355), що має повний текст четвертого–десятого розділів. З інших —збереглися лише дві сторінки першого та та 3,5 сторінки другого розділів.

У копії І.Франко своєю рукою виправив усі описки та правописні помилки, зробив близько 30 текстуальних уточнень і стилістичних правок.

Оскільки автограф повісті «Lelum і Polelum» та його копія мають лише окремі невеликі розбіжності, а правки в копії можна вважати останньою волею письменника, текст повісті в томі подається: перший–третій розділи — за автографом, четвертий–десятий: за копією. З другого розділу друкується лише одна сторінка за автографом.

 

Повість «Lelum і Polelum» має складну історію (див.: М.Возняк. З історії «Леля і Полеля». — В кн.: З життя і творчості Івана Франка. К., 1955, с. 164–168; Г.Вервес. Повість Івана Франка «Lelum і Polelum». — В зб:. Міжслов’янські літературні взаємини, вип. 3. – К., 1963, с. 108–134).

На початку 1887 р. редакція газети «Kurjer Warszawski» оголосила літературний конкурс на оригінальну суспільну повість (терміном подання творів на конкурс було визначено спочатку 30 вересня, а потім — кінець грудня 1887 р.). Дізнавшись про конкурс, І.Франко розпочав роботу над повістю. З листів Целіни Журовської до Франка від 13 і 25 вересня (№1602, арк. 219–220, 223–224) випливає, що вже на той час повість була готова або близька до завершення. 20 листопада 1887 р. І.Франко писав М. Драгоманову, маючи на увазі «Lelum і Polelum»: «Роман, на котрий я числю,... вже готов і швидко буде переписаний начисто. Штука вийшла доволі обширна (арк[ушів], може, з 12 або й більше) і, смію думати, інтересна (сцени з львівського життя газетярського, розправа судова, сцени з тюрми, сцени з життя уличних дітей, з бомбардування Львова в р. 1848 і т. д.). Хоча б надія на премію показалася й ілюзією, то все-таки я маю вже майже запевнену можність надрукувати роман рівночасно в однім варшавськім тижневику і в «Kurjer’i Lwowskim», що в усякім разі повинно принести кілька сот рублів доходу».

Плани Івана Франка залишилися нездійсненими. 28 квітня 1888 р. відбулося засідання конкурсної комісії. Повість премії не дістала і взагалі не побачила світу в жодному з тодішніх польських періодичних видань.

Письменник зробив спробу надрукувати повість українською мовою і звернувся до редакції журналу «Зоря». Але й тут вона не була прийнята з огляду на її ідейно-естетичне спрямування, про що свідчить лист редактора «Зорі» О.Борковського до Франка (№1602, с. 927–929).

У своїй відповіді Франко писав О.Борковському 20 грудня 1888 р: «Зайшло тут між нами невеличке непорозуміння. Я предложив Вам свій роман з тим запитанням, чи надрукуєте його в «Зорі» з такими перемінами проти польського тексту, які я вважати буду за потрібні. Замість прямої відповіді на се питання Ви предлагаєте мені план якогось іншого, Вашого роману, котрий, очевидно, найліпше буде Вам самим і написати. До мого роману ані до моїх поглядів артистичних план сей не підходить. Та й о що тут річ розходиться? Я ж друкую роман з своїм підписом, значить, за план, композицію і деталі я сам відповідаю,а не Ви. Ваше діло як редактора осудити, чи роман підходить під програму «Зорі», чи ні. Оце б Ви й сказали прямо, а не виставляли себе на смішність, бувши кравцем, та вчити шевця, як має чоботи шити.

А за Ваш суд, висказаний — не сумніваюсь о тім — вповні щиро і, як кажете, без найменшої претензії, позвольте мені віддячити Вам радою, висказаною так само безпретенціонально і щиро. Те, чого не знаєте, не видали й не чували, ніколи згори не вважайте неправдивим і неможливим. Завсігди ліпше виходити з того погляду, що не тільки світу, що в Вашому вікні».

 

Після невдалих спроб надрукувати повість Франко опублікував її окремі частини як самостійні оповідання.

 

Так виникли оповідання «Jeden dzień z życia uliczników lwowskich», що текстуально відповідає першому розділу повісті (друкувалося в газ. «Kurjer Lwowski», №205–207, 209 від 26.VIІ–28.VII, 30.VIІ 1889 р.; в журн. «Ateneum», 1889, т. 1, с. 303–316, у збірці «Obrazki galicyjskie». Lwów, 1897, с. 63–84); «Bohater mimo woli», що становить початок другого розділу (календар на 1890 рік «Lwowianka dla wszystkich», Lwów, 1889, c. 37—45); «Cuwaksy», в основу якого покладено третій розділ, («Tydzień», щотижневий додаток до газ. «Kurjer Lwowski», № 2–5 від 8.1, 15.1, 22.1, 29.1 1894 р.).

 

Крім того, перший розділ повісті, перероблений і перекладений українською мовою, автор вмістив під назвою «Яндруси» в збірці оповідань: «На лоні природи і інші оповідання», Львів, 1905, с. 34–55.

 

Матеріал другого розділу прислужився до написання нового оповідання українською мовою з тією ж назвою, що й польське, — «Герой поневолі», надрукованого в «Літературно-науковому віснику» за 1904 р., т. XXV, кн. 1-2, с. 13–39, 105–120 (друкується в т. 21 цього видання).

 

На основі зіставлень встановлено, що оповідання польською мовою «Jeden dzień z życia uliczników lwowskich» та «Cuwaksy» не мають істотних розбіжностей з першим і третім розділами повісті і через це вони не друкуються в томі. У першому зроблено декілька стилістичних правок, у другому — ще й скорочень (вилучено суперечку з ключником біля входу до камери, згадку про цю суперечку у розмові братів з дідом Семком, сценку вечірнього обходу ключника).

Оповідання «Bohater mimo woli», як зазначалось вище, становить початок другого розділу повісті. З цього розділу збереглася лише одна сторінка в автографі та 3,5 сторінки — у копії.

Як показує зіставлення відповідного місця оповідання з сторінкою автографа розділу, І. Франко ще доопрацьовував цей текст. Сторінки з копії є закінченням другого розділу. Текст цих сторінок подається нижче. [див.]

 

Драгоманов Михайло Петрович (1841 — 1895) — український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демокритичного, потім ліберально-буржуазного напряму.

Борковський Олександр (1841 —1921) — український літератор ліберально-буржуазних поглядів, редагував «Зорю» протягом 1888—1890 рр.

«Зоря» — літературно-науковий журнал ліберально-буржуазного напряму, виходив у Львові в 1880—1897 рр.

«Kurjer Warszawski» — польська ліберально-буржуазна газета, виходила у Варшаві протягом 1821 —1939 рр.

«Kurjer Lwowski» (1883—1926) — щоденна польська ліберально-буржуазна газета. Коли її співробітником був І. Франко (1887—1897 рр.), підтримувала польський і український демократичний рух. Газета мала щотижневий додаток «Tydzień».

«Ateneum» — літературно-критичний щомісячний журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Варшаві у 1876— 1901 рр.

Журавська Целіна — львівська знайома І. Я. Франка.

Франко Ольга Федорівна (1864—1941) — дружина письменника.

 

 

 

_______________

* Далі зазначатиметься лише номер автографа і кількість аркушів.

 

19.09.1979