«Фонтан казок»: нові та знані імена в дитячій літературі

 

Знаний український поет Іван Андрусяк любить жартувати, що зовсім здитинів і почав писати для дітей, коли у нього народилися власні. Дитячі твори письменника здобули визнання не тільки серед малих читачів в Україні. Адже його книжка «Вісім днів із життя Бурундука» торік увійшла до престижного щорічного каталогу «Білі ворони» (White Ravens 2013), а це – 250 найкращих дитячих та підліткових книжок із понад 40 країн світу. Цього літа Іван Андрусяк започаткував видавництво з промовистою назвою «Фонтан казок», і дві його новинки вже можна гортати й читати дітям.

 

Одна з них – дебютна книжка-картинка Олега Чаклуна для наймолодших читачів «Коротунчик». Вона містить п’ять коротеньких оповідок, деякі з них складаються усього з 15-20 простих речень, не перевантажених синтаксично. Власне казкою можна назвати лише одну з них – найдовшу, адже там справді відбувається казкова подія – ліхтар оживає і мандрує містом. Інші – радше маленькі історії про дітей: їхні забави та забавки, які, щоправда, в дитячій уяві, теж оживають. Втім, уже й маленька дитина, якій батьки читатимуть цю книжечку, матиме над чим замислитись. Наприклад, чи гарно проміняти улюблену іграшку на нову («Коротунчик»), чи можна, хай і ненавмисне, обдурювати маму («Важлива справа»), а в забавах братика і сестрички діти впізнаватимуть свої («Нявчик» і «Гавчик»).

 

Ілюстрації Олі Пиляєвої яскраві й назагал симпатичні, але подекуди видаються статичними. Зокрема, зображені діти й дорослі нагадують ляльок-витинанок, до яких ми в дитинстві допасовували такий же вирізаний з паперу одяг.

 

Інша новинка «Фонтану казок» – повість Івана Андрусяка «Третій сніг», яку проілюструвала Ольга Кузнєцова. Проблематика казки широка: це і конфлікт між звірятами і людьми, і поміж самими звірятами – сильними і слабкими, це й морально-етичні питання (на кшталт: чи слід допомагати тим, хто тебе скривдив?), і навіть питання національної ідентичності та значення рідної мови в її формуванні.

 

Як завжди, Андрусяк закладає в казку і дорослий підтекст для батьків, які читатимуть її з дітьми: напевно, не в одного родина нахабних ведмедів, які «пресують» головного героя казки їжака Петра викличе відповідні асоціації. Їжак – дуже симпатичний центральний персонаж, такий собі філософ, який задумується над усім на світі, а найбільше – над красою рідної мови, і просто таки «смакує» слова. Він настільки любить учитися, що навіть зголошується тягати на своїх голочках підручники і ходити до школи хижаків, у якій учителює вовк Мелетій.

 

 

Втім, не варто переказувати сюжет. Додам лише, що мені сподобалось у книжці: попри те, що її герої персоніфіковані, і конфлікти та проблеми звірів радше нагадують людські, письменник все ж подає читачам чимало цікавої інформації власне про звірят, їхні звички. Важливо також, що він привертає увагу малих читачів до питання фізичної неповносправності – адже після облави людей мала ведмедівна сліпне. Зрештою, підводить читачів до думки, що не все у житті можна вирішити силою, а от сміливість, рішучість, співчуття і винахідливість – ті риси, які потрібні не лише казковим героям, а й дітям.

 

Можливо, для дошкільнят казкова повість виявиться заскладною. Зокрема, автор, прагнучи у ремарках пояснити малим читачам зміст незрозумілих слів, робить це часом надто складно, як-от у тлумаченні слова «гуманітарій». Також початок казки видається надмірно розтягнутим, а діти, особливо сучасні, люблять динамічну розповідь. Втім, ці невеличкі зауваги не псують загального враження від книги, яка, як каже автор, матиме продовження.

 

Про те, які ще книжки невдовзі запропонує читачам «Фонтан казок» і чим здивує львів’ян під час Форуму видавців, головний редактор розповів «Z».

 

 

– Пане Андрусяк, як Ви наважилися започаткувати видавництво в такий непростий час?

 

– Кожен час непростий – а зараз ще й трагічний. Але водночас він нині сповнений величезних позитивних сподівань, а ніхто нам ці сподівання не виправдає, лише ми самі. Мій дідусь – він дуже багато всього пережив, і доброго, і трагічного, – казав свого часу мені, ще хлопчині: «Як би воно не було, Йване, а ти роби те, що любиш і вмієш».

 

Ми любимо і вміємо робити добрі книжки для дітей. І нам, команді «Фонтану казок», видається так: що трагічніший час, то потрібніша добра книжка.

 

– Чи виходитимуть у «Фонтані» лише казки для дітей?

 

– Поняття «казка» ми воліємо трактувати не лише у вузькому літературознавчому ключі – як вид художньої прози, а і в широкому світоглядному, тому нам цікаві всі літературні види й жанри, яким притаманний елемент «казковості». Передовсім ми, ясна річ, зорієнтовані на дитячу читацьку авдиторію, але в перспективі не плануємо обмежуватися лише нею, адже в житті дорослої людини, принаймні в іпостасі батька й матері чи дідуся й бабусі (але далеко не лише), казка так само відіграє дуже цікаві ролі. Тож я відкрию маленьку таємницю: вже цього року в нас вийде перша книжка, зорієнтована на підліткову й дорослу авдиторію – але це так само буде казка.

 

Утім, найперше ми маємо на оці саме маленьких читачів, і готуємо для них кілька книжкових серій: «Добре чаклунство», «Добрі казки», «Добрі пригоди» і, звісно, «Добрі вірші» – бо казка без поетичності неможлива, як і поезія без казковості.

 

– «Фонтан казок» презентував себе на «Країні мрій», а з якими книжковими новинками прибуде видавництво на Форум видавців у Львові?

 

– Ясна річ, ми привеземо до Львова наші перші книжки, ще зовсім «свіженькі», з яких ще й запах друкарської фарби не вивітрився: збірку казкових оповідань Олега Чаклуна «Коротунчик» в оформленні Ольги Пилаєвої і мою повість-казку «Третій сніг» з ілюстраціями Ольги Кузнецової. Першою в серії «Добре чаклунство» буде збірка казок Олега Чаклуна «Банка варення», оформлена Анастасією Шигаєвою – щойно ця книжка вирушила до друкарні, тож до Форуму вона точно буде. І так само має бути до Форуму наша «ластівочка» в серії «Добрі казки» – «Калюжа» все того ж Олега Чаклуна з ілюстраціями Юлії Пилипчатіної.

 

І наші перші книжки, і «Банка варення» – це великі, красиві, як то кажуть, «альбомні» видання, які, зрозуміло, не можуть бути дешевими. А ось у серії «Добрі казки» будуть маленькі книжки, на одну казку чи оповідання – якісні й красиві, і при тому дуже недорогі. Так, за рахунок обсягу – але іншої ради немає, жертвувати якістю ми не будемо. Тим паче, що таких книжок, маленьких і недорогих, зараз на нашому ринку обмаль.

 

Першою в серії «Добрі пригоди» буде пригодницька, хлопчача, розбишацька й страшенно динозавряча повість Сергія Пантюка «Вінчі й Едісон»; а поетичну серію відкриє дуже несподівана збірка Василя Карп’юка «За руку з черепахою». Зараз уже очевидно, що до Форуму ми з цими книжками не встигнемо, з ними ще працюють художники, – ну, та життя й після Форуму триватиме.

 

– Доньки Ліза і Стефа завжди були експертами Ваших творів. Як вони відгукнулися про повість-казку «Третій сніг»?

 

– Як завжди, вони мені багато допомогли своїми порадами й підказками в процесі роботи над текстом. Їжака Петра й вовка Мелетія, головних героїв повісті, вони полюбили, причому Ліза чомусь більше їжака, а Стефа – вовка. Але обох, а найдужче знову ж Стефу, перейняла доля ведмедів. Фінал повісті Стефа взагалі сприймає непросто, їй там слізки на очі навертаються, і вона вимагає написати про те, що було з героями далі. Притому не просто вимагає, а навіть сама придумала, як порятувати із зоопарку ведмедів і вилікувати ведмедівну Олену, – тож я не маю іншої ради, мушу писати нову казку з цими ж героями (усміхається).

 

 

– Чи плануєте Ви залучати до співпраці авторів і художників із Західної України, зокрема Львова?

 

– Не просто плануємо, а вже працюємо. Зокрема, згадану вже збірку Василя Карп’юка «За руку з черепахою» оформлює дуже цікава молода художниця з мого рідного Косова Христина Стринадюк, цьогорічна випускниця Львівської національної академії мистецтв. А її колега, теж випускниця цієї ж академії, львів’янка Марта Кошулінська працює з моєю новою книжкою – збіркою віршів «Чупакабра та інші зайчики». І для Христі, й для Марти це буде дебют – а ми таким чином сподіваємося відкрити нові імена.

 

Власне кажучи, «Фонтан казок» і зорієнтований на відкриття саме нових імен у дитячій літературі й книжковій ілюстрації, чи принаймні нових іпостасей уже відомих імен. Скажімо, Сергій Пантюк – дуже відомий «дорослий» поет і прозаїк, який також пробував свої сили в дитячій поезії, а тепер ось «Вінчі й Едісон» буде його дебютом у дитячій прозі. А так само досі винятково «дорослий» поет Василь Карп’юк збіркою «За руку з черепахою» входить у дитячу літературу. І дебютною в книжковій ілюстрації є робота Олі Пилаєвої над книжкою Олега Чаклуна «Коротунчик».

 

Я вже не кажу про самого нашого таємничого казкаря Олега Чаклуна, якого відкрив читачеві «Фонтан казок». Він воліє зберігати інкоґніто і навіть на презентаціях власних книжок не з’являється особисто – зате хвацько вичакловує автографи. Утім, на Форумі видавців він обіцяє в якийсь спосіб матеріалізуватися, – хоча, виходячи зі свого доволі цікавого досвіду спілкування з Чаклуном, я здогадуюся, що це буде якийсь дуже оригінальний спосіб.

 

 

30.08.2014