Професор юридичного факультету в львівскім университетї, д-р Фердинанд Зьрудловскій, звістний в науковім світї знаменитий учений правник, оголосив ceгo року в Липску брошуру п. заг. "Das Schulwesen und seine Verwaltung. Reform der Volks-Burger-Mittel- und Hochschulen", в котрій подає свої погляди на справу шкільництва і проєкти реформ науки в школах народних, середних і висших. Говорячи о відносинах галицкого шкільництва, дотикає д-р Зьрудловскій кілька разів прав Русинів.
І так обговорюючи справу народних шкіл по селахь і містах в тих краях, де єсть більше народностей, д-р Зьрудловскій виказує погляд, що там повинні засновуватись народні школи окремо для кождої народности, при чім замічає, що "на тій точці дїєся Русинам в Галичинї від верховодячої тепер польскої партії велика кривда, бо найсправедливійші і найбільше оправдані жаданя Русинів, дотикаючі именно шкіл по містах, поминаються зовсїм мовчки і на них зовсїм не звертаєся уваги".
В уступі, в котрім говорить про школи середні, а спеціяльно про гимназії, відзиваєсь між иншим: "У всхідній Галичинї належало-би по правдї і справедливости всюди, де єсть достаточне число учеників, заводити школи середні з руским язиком викладовим, а взглядно при истнуючих польских заводити рускі паралельки. При тім належить, як в руских гимназіях польского, так в польских доконче учити руского язика."
Найважнїйшій однак і найцікавійшій єсть уступ брошури, в котрім автор трактує справу руских викладів на львівскім университетї. Личність автора єсть тут так фахова і достовірна, а єго аргументи так правдиві, основні і переконуючі, що годиться познакомити загал Русинів з цілим тим уступом в повній єго основі і длятого подаємо тут єго в дословнім перекладї.
"На университетї і на политехниці у Львові — пише д-р Зьрудловскій — повинні по правдї і справедливости для всїх предметів бути не лиш польскі, але і рускі виклади. Тепер же єсть на университетї лиш кілька руских викладів а на политехниці нема анї одного. Супротив того не можна підносити заміту, що руским кандидатам не стоїть нїчого на дорозї до габилитації і викладаня по руски та що ті кандидати можуть стати доцентами а відтак і професорами, як сталось виїмково на юридичнім видїлї на моє внесенє з одним доцентом. Тут ходить именно о то, щоби було постановлено виразно, що на университетї і политехниці виклади всїх предметів в рускім язиці мають бути, а не лише, що они можуть бути, що обсадженє системизованих катедр мусить наступити і то з початку суплентами, доки не знайдуться зовсїм відповідні сили до Дефинитивної обсади. Я не сумнїваюся, що в такім случаю знайшлись-би до руских викладів сили, зовсїм рівнорядні з викладаючими тепер польскими селами. Але так, як теперь єсть, не може нїхто свідомий обставин чудуватися, що рускі доцентури не виринають. Єсть то рїч зовсїм ясна і очевидна, бо для руского кандидата надїя осягнути катедру лежить нинї в зовсїм необчисленій далинї. Таж і то одно именованє одного доцента професором юридичного видїлу уважаєся вже актом особливої ласки з сторони польских професорів.
"Исторія львівского университету єсть надто поучаюча, щоби над нею можна перейти до дневного порядку. В другій половинї шестого і з початком семого десятилїтя сего столїтя переведено польонизацію того университету. Ще в р. 1870 був се университет майже зовсїм нїмецкій. Були тогдї на университетї такі знамениті сили як Брукнер, Рульф, Ціркель, Цайсберг, Реслєр, Линеман, Кербель, Линкер і Рапапорт, і не можна сказати, щоби ті сили заступлено рівно добрими. Заведенє польских викладів було вправдї оправданим, але справедливість домагаєсь також рїшучо, щоби в висших школах у Львові завести рускі виклади. Польонизацію львівского университету переведено в дуже замітний спосіб. Нїмецких професорів заступлено Поляками, однак при тім не сказано до нинї, що виклади мають відбуватись по польски, взглядно по руски сказано лише, що на университетї викладати можуть лиш такі учителї, котрі зовсїм добре уміють по польски або по руски. Из слів того розпорядженя министерства просвіти виходило-би, а так і толкують єго мої товариші, що професор уміючій по польски або по руски міг-би навіть по нїмецки викладати, коли-би хотїв; — я однак инакше розумію то розпорядженє, а именно так, що виклади на львівскім университетї можуть відбуватись лише в однім з тих двох язиків т. є. по польски або по руски. Таким способом розпорядженє то не обезпечує в засадї анї викладу всїх наук в польскім анї в рускім язиці. Після него залежить від волї професорів викладати одні предмети по польски, другі по руски, отже в засадї можлива і така евентуальність, що слухатель уміючій лиш по польски не міг би зовсїм слухати деяких навіть обовязкових предметів, коли-би виклади их відбувалися по руски. Розпорядженє то видано в такій формі очевидно лиш длятого, щоби тим способом виминути справедливі жаданя Русинів що-до заведеня руских викладів. І фактично ті професори, котрі уміють по руски, приневолені нинї силою истнуючих відносин викладати по польски і лиш хиба спеціяльні колєгія можуть держати в рускім язиці, бо коли-б они, а лучше сказавши коли-б він, бо єсть лиш один професор-Русин, викладаючій по польски австрійску исторію (д-р Шараневич —Прим. Ред.), захотїв свій головний предмет викладати по руски, то зараз би установлено до того самого предмету другу силу з польским викладом. У нас виходять з того погляду, що Поляка не можна приневолити слухати руского викладу, коли тимчасом верховодяча хвилево польска партія уважає рїчею зовсїм природною, щоби Русин, чи хоче він чи нї, слухав польских викладів.
"Длятого думаю, що як давнїйше в Галичинї Поляки зовсїм справедливо боролись против ґерманизації, так нинї зовсїм справедливо жалуються Русини на польонизацію. Той стан рїчей повинен змінитись і повинно рїшучо бути постановлено, що в львівских висших школах (университетї і техниці) всї обовязкові предмети мають викладатись по руски. Заміт, котрий підносять часто Поляки, що нема сил до руских викладів, єсть супротив сказаного висше зовсїм нестійний. Таких сил не було між Поляками, коли розпочалась польонизація университету, а виробились они з часом а то через суплентури, з котрих ишли на доцентів, а відтак професорів. Доценти, не маючи в своїм фаху нїяких виглядів, перекидались через одну ніч (як занедужав смертельно дотичний професор) на другій предмет і ставали відтак професорами такого фаху, в котрім перед тим зо всїм нїчого не робили! Нехайже-ж нинї ті дороги, котрими Поляки повиходили на професорів, не замикаються перед Русинами. Одним словом: належить системизувати для всїх предметів рускі катедри, а я єсмь певний, що Русини поставлять свій контингент і скорше чи пізнїйше дорівнають Полякам! З польскої сторони підноситься мотив, що Русини не мають фахової литератури, длятого не можуть бути і рускі виклади. А чи єсть — питаю — для всїх наук, які удїляються в висших школах у Поляків, вироблена своя литература? Чи не почато найбільшої части з галузей наук, які мають Поляки — кромі може исторії — управляти доперва від часу спольонизованя галицких университетів? А впрочім лежить то вже в природї рїчи, що доперва наука виробляє литературу, розумієсь лиш тогдї, коли доцент ставши професором, не перестане робити, як то єсть звичаєм в Галичинї. Особливо у Львові думають деякі мої товариші на видїлї права, що по кількох малих працях можна зараз приступити до виготовленя цілого обєму их фахової науки і ледво повикладали кілька курсів, зараз видають учебники. Оно вправдї легко після знаної рецепти з більшого або меншого числа книжок зложити нову книжку, але далеко тяжше написати шось самостійного.
"Вертаючи до Русинів, уважаю конечним системизованє катедр всїх наук з руским язиком викладовим і маю певність, що знайдуться відповідні сили до обсади. Вступаючись в интересї справедливости за Русинами, роблю се длятого, бо єсть моїм звичаєм поступати тою дорогою, яку вказав Кавур словами: "У всїх случаях житя і у всїх краях належить все держати сторону пригнетених, бо творчі инстинкти і идеї до половини гинуть у тих, котрим дала судьба силу і щастє!"
Тілько д-р Зьрудловскій. Коментаря до тих слів не потреба. Знаменита фирма, під котрою понеслись они в широкій світ, подає им велику вагу і силу. Автор их звістний загально яко речник строгої науки і правди. Нехай же-ж буде єму за ті слова честь від всїх Русинів і від кождого, у котрого не завмерло почутє правди і справедливости.
[Дѣло]
08.04.1889