У Львові дня 2 (14) марта 1889.
Межи студентами висших закладів наукових у Львові став в остатних місяцях проявлятися живійшій рух. Той рух викликали перед всїм декотрі міри львівскої ц. к. полиції, стїсняючі, після погляду студентів, их академичну свободу, именно право мати свої студентскі згромадженя, відчити і т. и. без немилої присутности ц. к. полиційного урядника. Ще в осени згромадились були всї львівскі студенти на вічу, уложили письменне представленє в справі стїснюваня их свобід і вислали депутацію до намістника гр. Баденія. Але коли студенти, помимо того, що власти университетскі их підперли, доси не узискали відкликаня тих мір полиційних, постановили згромадитися на другім вічу і робити дальші кроки. Може ще більше нїж власні потреби, дїйстно відчуті, спонукав их до того приклад студентів в Будапештї, котрі, по причинї нового закона війcкoвого, виправляли звістні голосні демонстрації, без всяких немилих наслїдків для себе. А щоби могти радити зовсїм свобідно і над всякими справами, також щоби студенти всїх висших закладів наукових могли зібратися і радити разом, устроїли віче не публичне а з характером зовсїм приватним, за поіменними запрошеними. Такого згромадженя, після обовязуючих законів, не може власть политична зборонити анї не має права вислати там свого репрезентанта. Отже віче відбулося в ратушевій сали, котру відступив президент міста Львова, без полиційного урядника і без шкільних властей, бо ректор университету був на нїм лише в приватнім характерї.
Наради і ухвали віча подали ми перед кількома днями. Польскі консервативні газети, именно Przegląd і Czas, дуже незадоволені з того віча і виступили против студентів з острими закидами. Przegląd каже, що молодїж втягнула до програми своїх нарад справи, не стоячі в тїсній звязи анї з наукою, котрій молодці в віці 17 (?) до 20 (?) лїт віддаватися повинні, анї з потребами єї академичного житя — справи, переходячі сферу єї суду і в загалї єї впливу. До таких справ вчисляє Przegląd межи иншими признанє більших прав укінченим техникам з другим испитом державним, перенесенє школи дубляньскої до Львова, доповненє єї і перемінє єї на рільничу академію, заложенє медичного факультету і рабинатскої школи в львівскім университетї. Найбільшій закид вічу робить Przegląd з того, що ухвалило протест "вельми неполитичний" против нової устави войскової, а другій "вельми сумний" против конфесійної школи.
Ми хочемо на сїм місци сказати і своїх кілька слів про рух львівских студентів, бо уважаємо єго за симптом важний, за справу, котра могла-би мати навіть далеко сягаючі наслїдки. А слова наші можемо висказати цілком обєктивно, бо не маємо нїякої причини анї брати сторону студентів анї их противників. Отже закидам Przegląd-y не можемо признати раціональної підстави. Що студенти радили і ухвалювали резолюції о справах, котрі "переходять сферу их суду і впливу", то правда; але они робили лиш те, що і инші віча роблять, не думаючи своїми нарадами і резолюціями рїшати справи, а тілько поінформовати тих, що мають право рїшеня, о потребах і поглядах студентів, яко найбільше і безпосередно интересованого фактора, і впливати також на публичну опинію. А вже-ж не можна сказати, щоби справи піднесені Przeglad-ом, виходили по-за интереси академичної молодежи; противно, тій справи (окрім декотрих, н. пр. конфесійних шкіл) дотикають єї безпосередно і дуже живо.
Краківскій "Czas" нїби то глубше сягає в справу студентского руху. Він видить характеристичну ціху згромаджень студентів в численній участи Русинів. Але в тім він не бачить радістного обяву національної гармонії, а тілько вплив соціялистичних (!) тенденцій Батьківщини і декотрих виводів Дїла против "суспільної єрархії". "На грунтї незадоволеня, ширеного тенденційно всїми рускими часописами, грунтї спільнім для всїх тенденцій неспокою і опозиції, виросла тая позірна і лиш в певних цілях зазначувана гармонія." — Польска журналистика раз нїгде не хоче видїти Руси і по просту ескамотує Русинів в користь Польщі, то знов видить Русинів там, де их або зовсїм нема або єсть лиш дуже мало, після того, як їй одно або друге на руку. Ми би не крилися зовсїм а тїшились-би, як-би дїйстно вплив нашої або инших руских газет показався так сильним і на польску молодїж, але в сїм разї не можемо, на жаль, признати собі того впливу. При теперїшнім устрою нашого шкільництва, при цілковитім упослїдженю руского язика в середних школах, теперїшна молодїж польска за мало має навіть можности познакомитися з руским язиком так, щоби значнїйша часть єї могла читати рускі газети. А тим менше можна припустити, щоби сотка руских академиків світских могла потягнути за собою десять раз тілько своїх польских товаришів. На вічу н. пр. важну ролю відограли слухачі техники, а звістно, що Русинів на львівскій политехниці майже нема. Що-до приписуваних Русинам соціялистичних тенденцій, то се давна вже пісонька польских шовинистів, то вже занадто зужите оружіє. Коли зачався при кінци 1860-ого року рух конституційний і проявився також живійшій рух межи руским народом, войовано против нас закидом комунизму: в кождій хоть-би найневиннїйшій статьї появившогося зараз потім "Слова" усмотрювано посяганє на паньскі "лїси і пасовиска", і той оклик "лїси і пасовиска" гомонїв ще довго в польскій і Полякам сприяючій віденьскій публицистиці, а навіть і в галицкім соймі. В кільканацять лїт потім, коли стали проявлятися в Галичинї, хоть і як слабонько і без практичної досяглости, тенденції соціялистичні, зачато Русинам дорїкати вже соціялизмом, і тії закиди що раз збільшалися, дарма, що межи польскою молодежію єсть фактично далеко більше прихильників теорій соціялистичних, як межи рускою. Спеціяльно звертаються тії закиди против руских народовців, а ціль их єсть дуже ясна. Ото польскі патріотники уважають т. зв. москалефилів за зовсїм скомпромитованих перед правительством і державою, бояться однакож, щоби правительство не почувалося до якихсь обовязків супротив руских народовців, котрих стремлїня вже-ж не можуть уважатися за незгідні з австрійскою идеєю державною, а котрі при тім представляють тепер очевидно і знамениту більшість серед Русинів; отже щоби і сих зробити неможливими, на те мав послужити оружіє соціялистичних тенденцій...
Властивими причинами взмагаючого-ся руху межи львівскою академичною молодежію єсть теперїшний реакційний напрям в горї. Молодїж руску удержує в якімсь напруженю духовім бодай идея національна, почутє конечности борби о народну екзистенцію. У польскої молодежи тої конечности нема, мрїї о приверненю независимої вітчини при більше реальнім напрямі галицко-польскої политики в остатних часах улетїли, отже коли не стало їй идеалів, котрих молодїж конче потребує, настала у неї, як нераз закидала їй польска публицистика, якась апатія, оспалість, марнованє часу і сил на утїхах і роскошах або нагінка за карієрою. То настроєнє польскої молодежи не могло, бодай в якійсь частинї, не вплинути і на молодїж руску. Аж реакційні міри, котрі в остатних часах зачато прикладати і до молодежи, розбудили наконець серед неї молодечого духа. В загалї з того треба тїшитися, бо нема нїчого нужденнїйшого, як молодїж апатична, без живої крови; лучше, щоб она являлася надто живою і буйною: таж се той вік та пора, де чоловік повинен вишумітися. Длятого не треба занадто великої ваги прикладати до якого поодинокого вибрику, не треба занадто остро судити кожде слово а кожде дїло молодежи. Очевидно, що молодїж повинна передовсїм не спускати з ока головної своєї ціли, науки, а при тім все пильнувати, щоби при всїй молодечій буйности заховати своє академичне достоїнство, а если береся устроїти коли яку манифестацію, то щоби тая де-в-чім не виходила на фарсу. Отже-ж при остатнім виступленю молодежи властива границя не все була вповни захована; се-ж не тілько ослабило трохи враженє студентского віча, але і подало косерватистам і реакціонерам оружіє против молодежи.
Чи теперїшне виступленє молодежи єсть сталим зворотом, чи лише хвилевим вибухом, не скажемо. Ходять слухи, що против студентів мають ужитися острїйші міри. Тих, здаєсь, і злякалося польске товариство студентске Czytelnia Akademicka, і в письмі до Gazet-и прав-ої виступає против демонстрацій студентів по вічи, боячися розвязаня товариства. Той страх нам здаєся зовсїм безпідставним; таж очевидно, що віче устроювали не товариства польскі і рускі, але студенти в загалї, без огляду, чи до якого товариства належать, чи нї; отже власть і не може потягати товариств до одвічальности.
Що рускі і польскі студенти разом устроювали віче, сим можемо бути також задоволені. Нехай интелигенція польска привикає вже за-молоду узнавати і шанувати руску народність, тогди можуть у нас і настати лучші межинародні взаємини в краю.
Тілько-ж руска молодїж при всїх таких спільних манифестаціях повинна дуже уважати, щоби, заховуючи належито гармонію, не ухибила в нїчім достоїнству свого народу, не уступала нїчого з єгo прав...
[Дїло]
15.03.1889