Понад сотня написаних і виданих творів для дітей, переклади десятками мов, світова популярність і визнаний статус класика дитячої літератури у Великобританії. Так виглядає офіційна сторона слави Джеремі Стронґа. У повсякденному житті натомість – надзвичайно приємний, врівноважений чоловік, якому не притаманний зайвий пафос, але властива вражаюча працелюбність та відповідальність.
У Британії та США його книги видають мільйонними тиражами, а за їхніми мотивами знімають мультфільми та серіали (наприклад, «Вікінг у моєму ліжку»). В Україні твори Джеремі Стронґа виходять у серії «Читання для реготання» «Видавництва Старого Лева». Це і серія про собаку Стрілку («Ракета на чотирьох лапах», «Розшукується Ракета на чотирьох лапах», «Нові пригоди Ракети нам чотирьох лапах»), «Гармидер у школі», «Мій тато і зелений алігатор», «Кімнатні пірати», «Знамениті сіднички мого братика», «Знайомтесь: Фараон!»… Його книжки люблять (справді люблять!) читати діти, та і дорослі не шкодують животів і лускають зі сміху.
Цьогоріч Джеремі Стронґ вперше завітав до Львова на запрошення «Видавництва Старого Лева». Він став спеціальним гостем ювілейного 20. Форуму видавців, під час якого познайомився із сотнями своїх юних шанувальників. Деякі з них заради зустрічі зі своїм улюбленим письменником перетнули всю Україну, їдучи з Донецька та Луганська.
У чому феномен такої популярності Стронґа? Все просто. Його книжки справді смішні. Він розбиває вщент стереотип про специфічний британський гумор. Як і про те, що є гумор для дітей, а є для дорослих. Почуття гумору або є, або його немає. Жарт або смішний, або ні. Звісно, важливу роль відіграє контекст і його розуміння. Але тут вже стає першочерговим вміння Стронґа вбрати свій гумор в універсальні, а отже зрозумілі поза територіальними, національними та віковими прив’язками, шати.
«Завжди дуже важливо, незалежно від того, що ви пишете, думати про своїх читачів, не випускати їх з поля зору, не викидати з голови, – говорить письменник. – У мене надзвичайно міцні зв’язки з дитиною, яка залишилася десь глибоко в мені, і я добре пам’ятаю світ свого дитинства. Саме тому мені зовсім не важко писати про речі, які цікавлять дітей і змушують їх сміятися».
Водночас у Стронґа цілком відсутній снобізм у ставленні до своїх маленьких читачів. Він нічого не спрощує заради їхнього «кращого» розуміння. Навпаки, пише те, що цікаво було б читати йому і зараз, що змушує його сміятися. Він переконаний, що справді смішний текст це – не набір кумедних ситуацій, а логічно продумана і вибудувана система. Читаючи історію, діти постійно запитують: чому? а як? а навіщо? куди? і заради чого? І без зрозумілих відповідей ця розповідь втрачає сенс, а сміх стає ситуативним, а не щирим. Відповідно, один із письменницьких законів автора суголосний фізиці – ніщо нізвідки не береться і нікуди просто так не зникає. І навіть поведінка живого фараона чи піратів, які бояться води, - має бути логічною. Нехай ця логіка матиме і свої власні закони.
Твори Джеремі Стронґа працюють, власне кажучи, за методикою рефлексів собаки Павлова. Діти сміються, читаючи його твори. А сміх – один із найбільш інтенсивних стимуляторів позитивних емоцій, які хочеш переживати знову й знову. Так вибудовується умовний зв’язок: сміятися добре, а отже читати також.
«Коли моя письменницька кар’єра щойно розпочалася, я викладав у школі, і моїм учням було від семи до одинадцяти років – це той вік, коли діти стають самостійними читачами, коли вони вже здатні читати самотужки, – каже Стронґ. – Невдовзі я виявив, що чимало дітей, і мій син зокрема, нудяться, читаючи той страхітливо докучливий матеріал, який їм задають у школі, і припиняють читати взагалі. Тож я вирішив писати такі книги, які, як я сподівався, передусім заохочуватимуть їх читати самостійно. У цій справі моєю найжахливішою і найдієвішою зброєю став гумор. Коли люди сміються і насолоджуються чимось, їм хочеться пережити ці емоції знову і знову. Так само і з читанням. Це хороший прийом в освіті – вчити весело. Адже якщо діти сьогодні регочуться (маю надію!), читаючи одну з моїх історій, то років так через десять вони, ймовірно, читатимуть Дікенса, Шекспіра, Гете, Сервантеса, Кальвіно та інших. А читання – це ще й досі одна з найвагоміших основ освіти та розуміння світу, це людський багаж і спосіб осягнути всесвіт. Без читання, без книг процвітатиме хіба неуцтво».
Стронґ відкидає сприйняття дитячої книги як недо-літератури – чогось спрощеного і поверхневого. Для нього вона не є проміжним етапом перед сприйняттям справді важливих дорослих творів. Письменник переконаний, що література для дітей – це фундамент, наріжний камінь розуміння дорослих текстів. «Як письменник я стою на початку читацької еволюції дитини і, сподіваюся, допомагаю закласти підґрунтя для того, щоб діти, які читають зараз, згодом перетворилися на дорослих поціновувачів книг», – стверджує Джеремі Стронґ.
Фото автора та з архіву «Видавництва Старого Лева».
14.11.2013