Закарпаття — як сама назва вказує лежить за Карпатами. Назва добра, але тільки для тих, що живуть від нього на схід. Для самих закарпатців справа представляється зовсім навпаки: Закарпаття для них Передкарпаття.
Завдяки передпотоповому припадкові, що Карпати заслонили його від півночі, могло позволити собі на дуже приємний клімат. Зими там теплі, літа гарячі, весни і осени погідні. Треба признати мадярам, що ніколи за час свого панування не старалися спинити теплий подих своїх пушт, навіть тоді, коли Закарпаття перейшло під чеську руку. Щоправда клімат залежав ще в більшій мірі від Адрийського Моря, але все таки мусів переходити через два кордони.
Від півночі, як уже було вище сказано, хоронять Закарпаття Карпати і тому кожний холодний подув мусить добре ставати дуба, щоб перескочити високу запору. Через те його розгін сильно спинюється, а енерґія помітно витрачується. Тій обставині треба приписати факт, що на Закарпатті заховалися архиархаїчні зразки фльори і фавни, яких зі свічкою не знайти вже по цім боці гір.
Літо на Закарпатті горяче, переважно погідне, а температура доходить до 50° С. в тіни. Рідко коли повіє вітерець, а як і повіє, то несе розпечене повітря, яке нікого не холодить. Тоді карпатські бори стають вимріяним прибіжищем для всіх божих сотворінь від комашки почавши, що шукають там холоду. Не шукає холоду тільки кукурудза, а в першу чергу сливки та виноград. Вони на пекучім сонці знаменито дозрівають і ще нині, після двадцяти літ, будять у мені багато ґастрономічних споминів: печена кукурудза, повила і вино. Ясно що при цім зявляється і дуже смачна переросла солонинка, бо де є кукурудза, там годівля свиней стоїть на мистецькому рівні.
Зима на Закарпатті надзвичайно лагідна. Сніг паде, але соромливо, а мороз тисне, але милосердно. Сани служать більше до декорації господарства, а про загати чували тільки ті, які не замикали своїх домів Карпатами. Все таки кожухів там багато, бо люди носять їх у спеку як охорону перед сонцем.
Весна приходить там по зимі, як зрештою всюди на світі, бо такий вже закон природи і на те ніхто не порадить хочби видавав не знать які заборони. Весна починається швидко, але наступає помало, непомітно, немов отягаючись. Та вже як прийде — тоді нема холодних наворотів зими як от у нас, а з дня на день іде до ліпшого, до кращого тепла, до сонця.
Осінь... Може про осінь я міг би не писати!? Це така химерна пора року і загалом, що може ліпше буде, коли скажу: є там і осінь. Напевно є. Слово даю, що є!..
[Діло]
15.10.1938