Незвичайно сумною вістію приходить ся нам подїлитись сегодня з нашими Впов. Читателями:
Олександер Огоновскій доктор прав і доктор фільософії, професор права цивільного в львівскім університетї, б. декан факультету правничого, член ради міста Львова, член основатель товариств "Просвіти", "имени Шевченка", руского Педаґоґічного, член-основатель і першій голова політичного товариства "Народна Рада", член товариства "Руска Бесїда", института Ставропигійского, і пр. упокоїв ся по принятю св. Тайн сегодня о 9-ій годинї рано на удар серцевий в 42-ім роцї житя.
Смерть бл. п. Олександра глубоким жалем, тяжкою скорбію переймав нинї не лиш єго дім, — жену і дочку — та всю достойну родину, — той жаль, тую скорб дїлять з найблизшими Покійника всї Товариства народно-рускі, дїлить вся Русь наша, оплакуючи в бл. п. Олександрі одного з найгорячійших патріотів, з найщирших та найревнїйших дїятелїв, одного з найсвітлїйших своїх людей науки, одного з найсимпатичнїйших, найприязнїйших, найсердечнїйших членів львівскої громади Русинів-народовцїв, — той жаль відчуває ще з-окрема молодїж руска університетска, котра в Покійнім тратить не тілько незвичайно світлого професора, але я завсїгди щирого порадника та опікуна свого, — той жаль дїлить і університет львівскій, тратячи в Покійнім одну з найлучших сил наукових, — і рада міста Львова, тратячи довголїтного світлого і дїяльного члена свого.
Не пишемо нинї житєписи бл. п. Олександра Огоновского, а подамо тілько деякі дати з єго житя.
Бл. п. Олександер Огоновскій, син священика, родив ся 1848 роцї в Букачівцях. Науки ґімназіяльні скінчив 1866 року в Бережанах а університетскі 1870 року у Львові і одержав перше степень доктора філософії, а потім степень доктора прав. Яко кандидат адвокатскій став 1873 р. доцентом для австрійского права цивільного з руским язиком викладовим, в 1878 р. именовано єго надзвичайним професором, а в р. 1882 професором звичайним. [Покійний був першим професором з викладовим язиком руским на видїлї правничім.]
Бл. п. Олександер Огоновскій вже яко студент заявляв великій талант. Яко писатель спершу зачав віддаватись писаню творів драматичних, але пізнїйше посвячував своє перо виключно літературі фахово-науковій правничій. Кромі многих етноґрафій в нїмецких часописях фахових видав Покійний в 1877 р. студію Die Geschüftsführung ohne Auftrag а в р. 1880 велике дїло Österreichisches Ehegüterrecht, перше в австрійскій літературі правничій з того предмету. Пo руски в "Правничій Часописи" написав дві студії "Замітки до теорії о блудї при умовах обліґаційних" (1889 р.) і "О зобовязанях природних" (1890 р.).
При праци фаховій, науковій, Покійний богато трудив ся в руских товариствах, остатними роками головно в "Народній Радї", котрої був головою. Але о тих довголїтних всесторонних трудах коротко говорити годї.
В другій половинї 1800 р. почав бл. п. Олександер Огоновскій западати на здоровлю, недуга серцева поступала досить бистро, а сегодня безмилосердна смерть перетяла нитку житя — забрала бідній Руси нашій одного з найдорожших єї синів, котрим так величала ся!
Вічна-ж Покійному память між нами і пером єму земля!
З судової салї. Сміла крадїж.
В днях 5, 6 і 7 н. сл. лютого с. р. відбулась у Львові перед трибуналом судьїв присяжних розправа карна против Шулима Лясера і Якова Лейби Маєра, торговельників збіжа з Белза, о злочиньство крадежи, сповненої на шкоду о декана Матїя Дмоховского з Осердова, вдівця, старця над 80 лїт.
Річ так представилась: Дня 4 н. ст. серпня 1890 р. приїхали оба обжаловані дo о. Дмоховского раненько около 6 години з пропозицією виарендованя ґрунтів ерекціональних на оден рік. Оба они рік перед тим арендували також ті ґрунти. Переговори тревали дуже довго, бо з перервами до сїм годин. Вкінци прийшло вже коло полудня до списуваня умови на письмі, аж в тім обжаловані зачали ставити нові домаганя о якійсь кавалок 4-морґовий не обнятий умовою — і переговори розбились. Мимо того остались оба обжаловані ще зо дві годинї дальше, а на питаня слуг: чого ще крутять ся по обійстю? — відповідали, ще дожидають машини, щоби молотити збіже своє в ерекціональній стодолї, — хотяй показало ся, що се неправда, бо машини обжаловані не наймили і не мали чого дожидати. Вкінци Лясер иде до коршми і вертає з вістію, що в прилученім Перемислові забирає посесор солому ерекціональну. О. Дмоховскій хоче їхати до Перемислова, але обжаловані кажуть, що самі поїдуть і задержать. Поїхали коло 3 години пополудни, але по кількох хвилях вертає Маєр і каже що о. Дмоховскій мусить сам їхати. О. Дмоховскій справді їде з Маєром і показуєсь, що вість о забираню соломи — неправда. Коло хати не лишаєсь нїхто из служби, лиш оден паробок в стодолї складає збіже. Обжаловані постарались о те, щоби і кухарка пійшла в поле. Заким о. Дмоховскій вернув з Перемислова, до півтора години сповнено у него в білий день крадїж через вломанє ся вікном і розбитє куфра а то забранє готівкою 869 зр. Злочинець доконав свого чину дуже сміло, бо напротив дому приходского, о яких 300 кроків, косили на ланї чотири косарі. Підозрінє впало зараз на Лясера, котрий мав пійти до Белза, і на Мавра яко участника. Лясер свого alibi не міг докладно виказати. Помимо так численних познак судїї присяжні 9-ма голосами заперечила вину обох обжалованих, а трибунал увільнив их від вини.