В ч. з 23. ц. м. помістив „Ілюстровани Курєр Цодзєнни“ вступну статтю з алярмуючим закликом до всіх відповідальних польських чинників проти Центросоюзу з цього приводу, що він буцімто заключив з німецькими господарськими орґанізаціями в Польщі таку умову в справах експорту збіжжа, яка має всі риси протидержавної і протипольської акції. Того самого дня я вислав до нашої преси заяву з подрібним виказом усіх збіжево-збутових операцій Центросоюзу за минулий і цей рік та ствердив у ній катеґорично, що ані дотепер, ані на будуччину Центросоюз не звязаний ніякою умовою з будьякою німецькою фірмою в Польщі чи за її границями в справі експорту збіжа чи в будь-якій іншій справі.
Нині, 27. липня, знову читаю передовицю в цім самім „ІКЦ“ на цю саму тему і з приємністю стверджую, що й цим разом „ІКЦ“ (у відповіді на мою категоричну заяву про повну безпідставність його алярму) ані одним словом не важився подати будьякі докази на те, що проголошена ним умова Центросоюзу з німцями дійсно істнує. Замість заперечити моїм цифровим доказам з минулого та моїй категоричній заяві, що ніякої умови поміж Центросоюзом і німцями не було й нема, себто замість подати нпр. дату, місце чи зміст умови, яка буцімто все таки має істнувати, „ІКЦ“ далі плете небелиці про полк. Коновальця, Генляйна, бомби й револьвери і т. п. та далі кидає голословні, пусті наклепи проти українських господарських установ, забуваючи на свій моральний обовязок доказати алярмуючою передовицею про змову Центросоюзу з німцями проти Польщі.
В таких умовинах залишається мені тільки ствердити, що повну безпідставність алярму „ІКЦ“ про змову Центросоюзу з німцями тепер доказує вже не тільки моя заява в українській пресі з 23. ц. м., але й нинішня пуста відповідь „І.К.Ц.“ на цю мою заяву. Сам цей факт ще раз доказує, що боротьба з українською кооперацією, як буцімто протидержавний рухом, ніколи не дасться погодити з почуттям права, правди й чести. На ніщо не здадутся клевети „І.К.Ц.“ на українську кооперацію, що її здоровий ріст — це німецькі орґанізаційні взірці чи німецькі або будь-які чужі капітали, бо ціла сила нашої кооперації в тім, що вона є вірним проявом нашого духа, нашої старої української культури.
Ворохта, 27. липня. 1938.
Остап Луцький, голова Ради Центросоюзу.
29.07.1863