Посвяченє памятника на могилї Ю. Федьковича – Д-р І. Пулюй – Подяка – Ректором школи политехничної – Будова дому львівскої каси щадничої

Посвяченє памятника на могилї Ю. Федьковича відбулося в понедїлок 25 н. ст. червня о год. 4-тій з полудня на кладовищи Горечи. Предста­вителї всїх буковин'ских товариств народно-руских, велике число черновецких Русинів та богато селян з Топоровець, Мамаївець, Ра­ранча, Ставчан, Ленковець, Испаса і Самушина зібрались на се торжество. Памятник посвятив парох о. Попескул разом з о. І. Воробкеви­чем, котрий при тій нагодї виголосив вельми патріотичну проповідь. Памятник представляєсь так : Чотиробічна пирамида, обмурована довко­ла, почиває на трех ступенях. В горї пира­миди поміщений портрет нашого поета, окруже­ний лавровим вінцем. Портрет випалений на порцелянї. Цїла пирамида виконана з піско­вого каменя. В низу під портретом на мар­моровій таблици виписане золотими буквами:

Юрій Федькович
* 27 липня 1834
† 11 сїчня 1888.

По другій сторонї пирамиди на марморовій таблици виписане:

Бо я для України лиш жию,
Єї і душу і тїло завдаю ;
За ню рїковь козацка моя кровь —
Се моя заповідь.
Ю.Федькович.

На третій сторонї пирамиди, також на такій таблици:

За те-ж Ти честь і слава, витязю
Не тілько тут, але і по цїлім світї,
Не тілько нинї, але поки світа; —
І хто святую Русь лиш спомяне,
То і твою честь і славу не мине!
Ю.Фед'кович.

На четвертій сторонї виписане:

Сни-ж Ти, рускій соловію,
Я за тебе тужу,
А як тутки зазорїє,
Я тебе пробужу.
Ю.Федькович.

Перші дві написи суть виймлені з тра­гедії „Хмільницкій“, а послїдна з твору Федь­ковича „Слеза по Шевченкови“. Вечером по по­свяченю зібрались всї участники сего торжества в огородї „Народного Дому“ і там провели час до пізна при патріотичних бесїдах.

Д-р І. Пулюй, славнозвістний наш земляк і професор при нїмецкій техничній академії вибраний ректором тої академії на слїдуючій рік. При нагодї сего вибору пише „Prager Ztg.“ о д-ру Пулюю так : „Вчера перед по­луднем відбувся вибір ректора нїмецкої тех­ничної академії в Празї на слїдучій шкільний рік 1888/9 ; вибір випав на проф. д-ра Пу­люя. Проф. д-р Пулюй, наслїдник проф. д-ра Вальтенгофена на катедрї для загальної і тех­ничної физики при нїмецкій техничній академії в Празї, звістний з своїх популярних ви­кладів з експериментальної физики і електро­техники в найширших кругах нашої столицї і єсть добре знакома личність, котрого знамени­тіст наукова йде в парї з особистою люби­мостею. Проф. д-р Пулюй, родом Русин, був по скінченю философичних студій і по осягне­ню степеня доктора майже через 8 лїт асистентом физики (Д-р Пулюй був через 6 лїт асистентом, а через 5 лїт доцентом. Прим. Ред.) при віденьскім университетї і відзначився вже тогдї численними науковими як теоретичними так і практичними працями. За­сїданя академій наук виказують цїлий ряд дуже интересних причинків до науки з-під пера д-ра Пулюя. В пізнїйших часах звер­нувся був д-р Пулюй спеціяльно на поле елек­тротехники, а наслїдком того були численні єго винаходи і улїпшеня на сїм поли так, що підчас електричної вистави у Відни по­кликано єго заняти видне становище. Перейшов­ши пізнїйше зовсїм до електротехничної прак­тики, стався д-р Пулюй фаховим дорадником одної знаменитої будапештеньскої фирми елек­тротехничної при єї фирмі віденьскій і зискав собі був на сїм становищи велике признанє своїх трудів. В 1884 перебував д-р Пу­люй в Штаєр. Генеральний директор Верндль, котрий так само енергично як і геніяльно за­ходився около електричної вистави в Штаєр, добачив в д-ру Пулюю відповідного чоловіка, якого єму як раз було потреба до єго велико­го предпринятя, а що вистава відтак під взгля­дом техничним удалася, було немалою заслу­гою д-ра Пулюя. Ще підчас вистави именова­но д-ра Пулюя професором при ц. к. академії техничній в Празї на місце покликаного до Відня проф. д-ра Вальтенгофена і від осени 1884 р. працює вже д-р Пулюй при сїй акаде­мії. Підчас сего короткого часу своєї учитель­скої дїяльности звернув д-р Пулюй всї свої сили і змаганя до того, щоби катедру физики вести в дусї свого знаменитого попередника, а заразом розширити єї на лад модної, що так скажемо дїйстної школи, котра стремить до „світла“ — і дїлаючи благодїтельно на внутр і заслугуючи собі на почесть на внї — розши­ряти єї і доповняти. Радує то нас вельми, що нашого земляка д-ра Пулюя, стрїтила така по­честь і що так похвально відзиваються о нїм чужі люде, та жаль лиш, що така знаминита сила наукова як д-р Пулюй не може тру­дитися для добра власного краю.

Подяка. Високоповажаний п. Омелян Пар­тицкій, професор при учительскій семинарії у Львові, вложив значні грошї на виданє про­світних книжочок, не для якої матеріяльної користи, але для добра і просвіти свого народу, і з тих то книжочок віддав менї п. О. Пар­тицкій значне число, бо над 3000, до розпоря­димости. Роздїливши одержані книжки поміж близші і дальші читальнї, письменних селян, а послїдний запас між присутних на най­новійших просвітних зборах в Белзї, не можу залишити, щоби вселаскавому дателеви, па­мятаючому на наших темних братів, не зло­жити за такій щедрий дар в имени читалень і селян сердечну подяку. — В. Чернецкій.

Ректором школи политехничної у Львові на рік шкільний 1888|9 вибрано проф. Зброжка. Деканами вибрані: видїлу инжинерії проф. Ски­биньскій, механики проф. д-р Дзивиньскій, хе­мії проф. Павлевскій.

Будову дому львівскої каси щадничої віддано проф. Захарєвичови після єго власних плянів. Пляни ті не були подані на конкурс, бо п. Захарєвич був судією конкурсовим.