Сидіти на березі й чекати, коли річкою пропливе труп ворога, можна до «китайської паски». Українці потроху позбуваються східного рудимента, але продовжують очікувати на танки із Заходу.
Років через тисячу якісь тодішні Готліб-Зігфрід Баєр чи Август Людвіг Шлецер аналізуватимуть події на наших теренах у ХХІ столітті і сперечатимуться про роль «варягів» та «автохтонів»
Діяти для піднесення власного престижу та популярності й формування позитивного іміджу (визначення терміну «пабліситі») варто делікатно. Щоб не вийшло, як у Шуфрича
Українці майже звикли до періодичних блекаутів і освоюються в «Пунктах незламності», а росіяни звикають до статусу громадян країни-терориста і готуються до нових «жестів доброї волі» свого керівництва.
