Війна не рулетка, ми однаково тут залишимось і будемо чинити опір. Який у нас вибір? Здатися – це, як засвідчили жителі звільнених міст, не життя, а russian rоulette
A якщо я, ти, ви знав, знала, знали їх особисто? Як це – читати «загинув під час артилерійського обстрілу»? Знати, що це не змінити, що все це назавжди?
Ми відвикли бачити в небі літак, звичайний цивільний літак, що везе пасажирів у невідомі далекі краї. Чуємо звук, і перша думка: військовий летить, свій чи ворожий?
Рано їм потрібно знову скласти себе докупи і піти на роботу, потім прийти, покурити, випити – і так знову і знову. Осінь, літо, зима і весна. Нові люмпени у вік інформації.
Тут зупиняються рідні, свої, дуже близькі, знайомі і друзі. Зупиняються і мовчки стоять. Плачуть, моляться, запалюють свічку. Вбрані в чорне, дуже довго стоять...
