Це мережі напруги. Нейронів, що перетворюються на червоні лінії, ніби сигнали тривоги. В казках люди ходили викричатися в ліс або в ямку, котру закопували. Нині для цього є соцмережі
І все це, зараза, затягує. Не зчуєшся, як сам продукуєш ці образи, хоча збирався лиш стояти осторонь. І вже не пам’ятаєш, чого сюди прийшов взагалі. І як звідси вийти.
Зима, легко вбрані вояки висипали на кригу ріки і грають у сніжки. Можна почути, як туркоче під ними ріка, як скрипить сніг і здригається лід од низького вояцького сміху.
Тут люблять усе блискуче: сукні з паєтками та ікони із бісеру, золоті зуби та церковні бані, бо вогонь – се ознака успіху, що треба плекати, примножувати – або імітувати
