«Уже восьма нуль один, а половина зали ще порожня», – говорить пані старшого віку до своєї супутниці. «І коли люди наберуться пунктуальності?» – дивується інша жінка з протилежного боку. Минає ще хвилин з двадцять, і в залі гасне світло. Западає тиша. Глядачі, нашорошивши вуха, сидять у передчутті. І от на сцені з’являються Вони, – п’ятеро героїв, у кожному з яких присутня частинка поета, Богдана-Ігоря Антонича.
