З пісень Марії Конопницкої.

 

Переспів Богдана Лепкого.

 

І.

 

Три дороги.

 

Гей з хлопскої хатини

Йдуть чорні три дороги —

Одна иде на поле

На паньске на розлоге,

А друга йде на лїво,

Де коршмонька білїє,

А третя йде на право,

Де хрест на гpoбі мріє.

 

На тій доріжцї першій

Піт людскій сріблом світить;

На тій доріжцї другій

З батьків сміють ся дїти;

На третій на дорозї

Там коник польний скаче,

Похилий хрест чорнїє,

Береза біла плаче.

 

По всїх оттих дорогах

Людей идуть громади —

А хто-ж их на дорогу

В світ духа запровадить?

 

II.

 

З пісень вояцких.

 

Коло хреста при долинї

Льни цвитуть як небо сині.

Полїть ненько лен дрібненькІй,

Ой вже-ж бо мій час близенькій

Гей!

 

Слїзоньками підливайте

І на сонци схнути дайте —

Най го вітер продуває,

Жайворонок най співає

Гей!

 

А рвіть єго в нічку ясну,

Нїм за лїсом зорі згаснуть,

А рвіть єго по неволї

Там на хлопскім чорнім полї

Гей!

 

Зробіть з нього полотенце

І вибілїть над рікою,

Гей як тужить моє серце

Рідний краю за тобою

Гей!

 

Полотенця не жалїйте

І ушийте сорочину.

І ушийте сорочину —

Або верну, або згину

Гей!

 

Як дістану кулю в груди,

Як така моя вже доля,

Няй на моїй груди буде,

Сорочина з свого поля

Ге-ей!

 

III.

 

Як же-ж менї тебе брати

Серденько моє,

Коли менї тебе з хати

Батько не дає?

 

Анї я не птах дївчино,

Анї я не птах,

Щоб з тобою я полинув,

На небесний шлях.

 

Анї я не дух дївчино,

Анї я не дух,

Щоб я міг тебе здмухнути,

Як з квітоньки пух.

 

Анї я имла з долини,

Анї я имла,

Щоб тебе я міг закрити

Перед сонцем дня.

 

Анї я не гріб дївчино,

Анї я не гріб,

Щоб злучив мене з тобою

По неволї піп.

 

[Дѣло, 03.08.1895]

03.08.1895