Івано-Франківська благодійна організація «Дім Сірка», що допомагає безпритульним тваринам, виграла у конкурсі «Ідея X» від «Нескафе» 100 тис. грн. на будівництво притулку для тварин. Вже другий рік поспіль активісти організації через соцмережі пропагують гуманне ставлення до четверолапих друзів, збирають гроші на їхнє лікування та утримання, шукають господарів безхатькам.
Проект організації притулку для приблудних тварин, авторкою якого є кураторка «Дому Сірка» Вікторія Садовник, виграв конкурс від Nescafe
Нащодавно приблуда Квінс, яким тут опікуються, отримав друге життя завдяки спільним зусиллям волонтерів та благодійників. У Києві йому зробили надважку операцію з відновлення щелепи. Як показав рентґен, у пса стріляли впритул з вогнепальної зброї, навіть скалки кулі залишились. Зараз Квінс перебуває на реабілітації й чекає подальшого лікування.
Волонтери «Дому Сірка» за надані від благодійників кошти закуповують налички для стерилізованих собак, годують вихованців притулку у передмісті Франківська, мріють про якісні умови для утримання бездомних тварин та реалізовують їх через участь у соціальних проектах.
Цікаво, що міська адміністрація Івано-Франківська має ґрант у розмірі 225 тисяч євро в межах польсько-українського проекту «S.O.S — безпека співжиття людей та тварин…» і ні копійки не виділяє на утримання чинного притулку чи будівництва нового. Щобільше, відразу після оголошення «Дому Сірка» переможцем конкурсу від «Нескафе», комунальне підприємство «Полігон ТПВ» раптом оголошує конкурс на будівницво притулку, замість того щоб віддати «Домові Сірка» обіцяні вже давніше 18 соток землі для тієї самої мети.
Активісти благодійної організації обурені поведінкою міських чиновників і кажуть, що просто так цю справу не залишать. Про це та інші моменти з життя безпритульних тварин і їхніх захисників розповіла «Z» автор проекту для «Нескафе», куратор притулку в селі Павлівка Вікторія Садовник.
Вікторія САДОВНИК:
ТІ, ЩО НАС КРИТИКУЮТЬ, НЕ ДОПОМАГАЮТЬ НІКОМУ — НІ ЛЮДЯМ, НІ ТВАРИНАМ
– З чого зародилась ідея створення організації захисту безпритульних тварин? Як виглядає ваш притулок сьогодні?
– Притулок є, але він не наш. Це приватна власність одного пана, який має його вже років десять. Але там були жахливі умови — просто концтабір для тварин. Ми випадково за нього взнали і почали опікуватись тим притулком.
Все починалося з групи захисників бездомних тварин у соцмережі, ми активно спілкувались, а згодом наше спілкування переросло в офіційну благодійну організацію «Дім Сірка». Зараз притулок у Павлівці є одним з основних видів діяльності нашої організації. Два рази на тиждень ми привозимо туди їжу з запасом — щоб вистачило до наступного приїзду. Збираємо серед благодійників кошти на утримання притулку.
Так виглядає притулок для тварин у селі Павлівка, яким опікується «Дім Сірка»
– А міська влада не підтримує фінансово притулок?
– Колись, на початках, міська влада обіцяла господареві притулку підтримку, фінансування. В перший рік йому справді дали 90 тис. грн. Він закупив будматеріали для вольєрів. І все. Більше коштів на утримання притулку з міського бюджету не виділялось і не виділяється. Ми як туди перший раз приїхали, на собак було шкода дивитись — худющі, замерзали, загризали одне одного, під відкритим небом спали. Цієї зими один благодійник надав нам 10 тисяч гривень, то ми за ті гроші закупили будки для собак, утеплили їх, збудували декілька вольєрів. Та й відгодували вже тварин. Вони в нас вже такі грубасики стали, якщо порівнювати з тим, якими вони були.
– Нещодавно міська влада оголосила конкурс на будівництво притулку для тварин-безхатьків. Навіщо, якщо у вашої організації є дозвіл від влади на ділянку землі, 100 тисяч гривень і готовий проект?
– Це справа рук директора КП «Полігон ТПВ» Богдана Тимочка. «Полігон» у нас займається вивозом сміття і безпритульними тваринами. Вони мають своїх гицлів, які відловлюють собак. Згідно з законодавством, здорових собак мають стерилізувати, але не всі гицлі добросовісно ставляться до своїх обов'язків. Є такі, що вбивають все, що рухається, не розбираючись. Ми пишемо скарги, а їм все одно: немає собаки — немає проблеми.
Ситуація з цим конкурсом незрозуміла, хочемо йти в «Білий дім» (так у Франківську називають мерію – «Z») з'ясовувати. Бо Тимочко землю під притулок нам обіцяв. Ми з тим і йшли на конкурс від «Нескафе», що земля під притулок у нас є. А тут Тимочко ні з того ні з сього оголосив конкурс на розробку проекно-кошторисної документації з облаштування притулку для безпритульних тварин. Що ж це виходить? Ми цю землю в міській раді місяцями вибивали. «Полігону» землю надали з тим, щоб він з нами уклав договір. Притулок мав бути наполовину наш, наполовину міста. Але справу затягнули, договір так і не підписали, а тепер от конкурс цей оголосили. Дуже підозріло це співпало в часі з нашим виграшем. Фактично відразу після того, як оголосили результати конкурсу від «Нескафе», міська рада оголосила конкурс на будівництво притулку. Хоча до цього часу справа зовсім не рухалась.
Підозрюю, що їх підтискають терміни виконання проекту «S.O.S». Євросоюз в рамках польсько-українського проекту надав Івано-Франківську 225 тисяч євро на гуманне поводження з тваринами. І тепер ми будемо писати до польської сторони, що кошти йдуть ні на що. Ситуація з безпритульними тваринами в місті не вирішується. І землю, як виглядає, чиновники виділили не так для нас, як для себе. Аби показати у звітності перед поляками, що ведеться якась діяльність за проектом.
Ще одне припущення маємо, що притулок хочуть зробити для того, аби відловлювати собак і присипляти. Є така ініціатива від декотрих депутатів міської ради. Так прямим тестом і заявляють, що всіх безпритульних собак в Івано-Франківську треба повбивати. І, мовляв, треба скористатися досвідом Харкова. А в Харкові діє програма, яку ми називаємо «квиток в один кінець». Там є комунальний притулок, в якому тварина мала би перебувати 10 днів, якщо за цей час їй не знайшли домівку, то тварину присипляють. Але ніхто там тварин 10 днів не тримає і господарів їй не шукає, тварину вбивають в перший же день. От ми тепер переживаємо ще й за те, щоб міськрада зараз не виявила бажання відкрити притулок такого типу. Але якщо вони щось подібне зроблять, то ми піднімемо бучу, бо за проектом «S.O.S» кошти мають витрачати на гуманне поводження з тваринами, а не на вбивства.
– Отже, сьогодні у вас є проблема з місцем, де притулок будувати?
– Оголошений «Полігоном» конкурс нас відверто шокував. Ми справді розраховували на ту землю. Бо реанімувати існуючий притулок неможливо. Там антисанітарія, немає ні води, ні електрики, ні газу, ні під'їзду нормального. Собак звідти треба повивозити однозначно. А на обіцяній міськими чиновниками землі площею 18 соток нам мали провести і світло, і каналізацію.
Тут мав би постати дім для безпритульних собак і місце для їх перетримки. Адже сьогодні перетримка (тимчасове утримання, поки тварина лікується чи їй підшуковують господарів – «Z») нам обходиться дуже дорого — 60 гривень за добу. Маю на увазі перетримку у лікарні, якщо тварина хвора. А здорових переважно тримають у своїх домівках волонтери. Ми лише закуповуємо їм харчі. Але все ж таки краще би було мати спеціально облаштоване для таких потреб місце. Бо сьогодні це кожного разу нова проблема — куди прилаштувати тварину на тимчасове утримання. Правда, у нас є ще декілька вольєрів для перетримки на одному із вже закритих промислових об'єктів Івано-Франківська. Територію нам благодійно надав його керівник. Ми вже там більше року господарюємо.
– Як плануєте зводити притулок? Сто тисяч гривень вистачить?
– Сто тисяч — це лише старт. Решту будемо дозбирувати серед благодійників. Але зараз хоч би почати — огородити територію, поставити бодай 30 вольєрів. Це вже притулок для 60–80 тварин. А далі, може, знайдеться якийсь спонсор чи, може, навіть влада посприяє. Вони все одно мусять щось робити у цьому напрямку, бо кошти євроґранту так чи інакше треба освоювати.
А облаштовувати притулок будемо своїми силами. Дякувати Богу, маємо серед волонтерів дужих і тямущих хлопців. Є дружні організації, які нам допомагають. Зокрема, скаутська організація «Пласт» та сталкер-клуб «Промзона». Там хлопці фізично підготовлені і не бояться важкої роботи. То ми з ними спільними зусиллями плануємо збудувати притулок. Також на перший період хочемо придбати будівельний вагончик, аби там сторож жив, їсти можна було тваринам зготувати. Можливо, польову кухню поставимо і на дровах, як у Павлівці, варити будемо. Хоча сподіваємось, що влада таки виконає свою обіцянку — по-перше, організує нам землю, а по-друге, підведе всі комунікації.
Перед тим, як заселяти тварину у притулок, вона буде проходити медогляд, щоб уникнути заражень всередині притулку.
– Маєте вдома улюбленців?
– Так, у мене їх четверо. Вчора кішечка, правда, померла, старенька вже була.
– А як почувається Квінс?
– Все добре. Ми на його лікування зібрали більше 10 тисяч гривень. Гроші і далі надходять від благодійників, але вже на рахунок київської клініки, де лікується Квінс. Ми дуже вдячні тамтешнім лікарям. Вони виконали ювелірну роботу. Собаці наростили нові ясна, все повністю відновили. Ще має бути операція зі встановлення зубів. А також, до всіх нещасть, Квінс має ще й проблему з хребтом, яка теж потребує хірургічного втручання.
Бідака Квінс після того, як в нього стріляли, пережив надскладну операцію. Потребує ще однієї.
– Чи не зіштовхуєтеся з критикою на свою адресу: мовляв, є хворі діти, а ви на тварин гроші збираєте?...
– Постійно зіштовхуємося, і дуже часто. Але хто сказав, що ми не допомагаємо хворим дітям? У нас є один з напрямків діяльності, який ми проводимо спільно з міським осередком Спілки кінологів Украни «Станиславів», — називається «Лапа допомоги дітям». В реабілітаційному центрі для дітей-аутистів наші волонтери працюють з дітками, залучаючи наших собак.
А ті, хто на нас наговорює, переважно самі нікому не допомагають — ні людям, ні тваринам.
– Якщо говорити мовою цифр, скільки тварин пройшло через руки волонтерів «Дому Сірка» у 2012 році і скільки було витрачено коштів?
– За 2012 рік ми прилаштували більше 500 тварин. Полікували більше 100. У нас все обліковується, бухгалтер на кожного собаку заводить окрему картку. Якщо поглянути на витрати, то тільки на притулок в рік іде близько 30–35 тисяч гривень. Це без затрат на лікування та стерилізацію.
Коштів постійно не вистачає. Лікуємо тварин у борг. Але маємо клініку, яка до нас лояльно ставиться і дозволяє відтерміновувати оплату. Послугами державної ветлікарні не користуємось, бо тут наші тварини отримують зовсім не те лікування, якого хотілося б, — не той рівень. У приватній клініці, послугами якої ми користуємося, у нас ще не було жодного летального випадку, на відміну від інших клінік.
А стерилізація безкоштовна у віварії медичного університету. Ми закуповуємо лише допоміжні матеріали — пеленки, засоби гігієни та інше. Також ми реалізували тут проект із забезпечення бірками стерилізованих тварин. До речі, тоді заступник мера Саєвич сказав, що це місто закупило бірки. А це неправда. Бірки закупили за кошти нашої організації, які нам жертвували благодійники.
– А куди вам приносять тварин? У вас є офіс?
Офісу у нас немає. Ми ведемо свою діяльність у соціальних мережах. Там є наші контактні телефони. Люди часто до нас дзвонять, розповідають, де вони побачили поранену чи безпомічну тварину. Ми просто їдемо на те місце і підбираємо. За день приймаємо дуже багато дзвінків. Але наших волонтерів зовсім небагато, 20–30 максимум, тож всіх врятувати ми фізично не можемо. Хоча в соцмережі у нас є близько 7 тисяч прихильників.
Розмовляла Наталія Федоляк
04.07.2013