Як щороку, так і цього відбувся храмовий празник у церкві Сошествія св. Духа при вул. Коперника. Цей празник є теж звичайно і святом Духовної Академії: він закінчує академічний рік. Ректорат прощає питомців та питомі свою владу Академії. Свято відбувається щороку другого дня Зелених Свят.
Цього року празник зробив особливо миле вражіння на всіх, хто у ньому брав участь. Зрештою кожне свято, яке уладжує Духовна Академія, залишає симпатичне вражіння наслідком бездоганного виконання й культури зовнішнього виступу. Свято почалося соборною Службою Божою, яку відправив о. ігумен Климентій Шептицький в асисті професорів Духовної Академії — священників. У богослуженні взяли участь крім духовенства і питомців також запрошені гості — світські представники українських установ.
Після Служби Божої питомці внесли до церкви в супроводі духовенства Високопреосв. Архипастиря Митрополита Кир Андрея, який по короткій молитві виголосив глибоко обдуману промову, що зробила на всіх дуже сильне вражіння. Хід думок проповіди приблизно такий: Дуже багато річей, що ми їх читаємо у св. Письмі, для нас незрозумілі. Нераз теж і застановляємося, чому Боже Обявлення відбувається серед незвичайних умовин, у часах катаклізму, бурі. Ці зовнішні потрясення, бурі тощо — це відблиск думки, що наука Христа, щоб запанувати, мусіла проломити поганський світогляд, мусіла ним потрясти до основ, скрешити його неначе скелю. Однак наука Христа, ця правда правд, не панує, як колись панував пан над невільником, який ломив його індивідуальність і стирав її на порох. Наука Христа — це служба Правді. Обявлення Боже — це прихід нового світогляду, опертого на Христовій етиці. Дух у виді вогників — це символіка післанництва, яке очищує зі силою вогню та з другого боку дає право проповідувати Христову Правду. Проповідь тієї Правди — це голошення її панування. Панування Правди — це служба Богові, ближньому, народові.
Після проповіди відбувся в городі Духовної Академії при співучасти Митрополита спільний обід для питомців і гостей. У часі обіду повитав Високопреосв. Архипастиря господар Академії, о. мітрат д-р Йосиф Сліпий, згадуючи опіку Митрополита над українськими установами, дякував Йому за моральну і матеріальну підтримку Духовної Академії. З черги промовив до питомців і до господаря о. ігумен Климентій і далі від світських гостей пп. В.Мудрий, д-р К.Левицький та інж. Ю.Павликовський. Світські гості звертали у своїх промовах увагу на велику ролю духовенства і Церкви в нашому національному житті та вказували на великі традиції, в яких виховувалися довгі покоління наших душпатирів у мурах Духовної Семинарії.
Після спільної фотоґрафії гості перейшли на запрошення гостинного господаря разом з Митрополитом до сальону Духовної Академії, де перевели ще деякий час на товариській розмові і де під кінець о. проф. д-р В.Лаба прощав ґенерала Тарнавського, що взяв участь у святі. З доручення п. ґенерала відповів інж. А.Палій. На цьому закінчилося свято Академії, після якого приявні вибрались на могили поляглих на Личаківському цвинтарі.
