Конкурс історичний.

Центральний видїл товариства „Про­світа“ рїшив на засїданю з дня 26-го н. ст. цвітня 1888 розписати отсей історич­ний конкурс :
1. Товариство „Просвіта“ призначає 500 (пятьсот) зр. а. в. яко премію за написанє популярної історії України-Руси. Речинець до надсиланя рукописей тролїтний від часу оголошеня сего конкурсу. Праця має обнимати около 20 аркушїв друку. Премію дістане праця узнана гідною. Рукописи нале­жить надсилати під адресою товариства „Просвіта“ у Львові, на рукописи має стояти девиза автора, а в осібній ковертї з над­писаною девизою мають бути подані імя і адреса автора.
2. Автор має написати цїлу істо­рію України-Руси. Має подати короткій огляд географичний всїх україньско-рус­кихь земель ; має вказати вплив географич­них условій на хід історичного житя ; має подати короткій але докладний статистично-етнографичний образ України-Руси, з у­взглядненєм дотичних матеріялів і мо­нографій, зібраних і виданих чи то пооди­нокими лицями, чи заходом інституцій, земств, видїлів краєвих, коштом крає­вим чи державним, як на пр.: „Записки юго-западнаго отдїла імператорскаго геогра­фическаго общества“, „Труди этнографическо-статистической экспедиції в западно-русскій край“, „Записки о южной Руси“ Кулїша, „Бит Подолян“ Шейковского, „Podole, Wołyń I Ukraina“ П. Пшездзецкого, —матеріяли і мо­нографії дотикаючі поодиноких земель, гу­берній і повітів, як на пр. Чернигівщини, Поділя, Батюшкова-Петрова „Холмская Русь“, — етнографичні розвідки Головацкого в „Вінках“, в єго Збірнику пісень і в „Ча­сописи ческого музея“, розвідки Купчанка і де-Воллана. Потім має автор подати корот­кій огляд часів передкняжих (Словяне, Русини) і всю дальшу історію ажь до найно­війшого часу.
3. Провідна думка : представленє поли­тичного і культурного житя нашого народу, з особливим увзглядненєм всїх змагань до одностайної і одноцїльної національної працї чи то інтелигенції, духовної або світ­скої (на пр. митрополит Петро Могила, князь і король галицкій Данило, рід Острож­сквх, Сагайдачний, Хмельницкій, Богун, Немиричь, Дорошенко, Шевченко, М. Шашке­вичь), чи всего народу (братства, козацтво, читальнї і в загалї товариства, театри) ; з увзглядненєм всего, в чїмь проявлялись : національна свідомість, іниціятива, организа­ція ; з увзглядненєм кождочасного духового житя, напрямів думок, розвою письменства, наук, артизму і культури в загалї, і з увзглядненєм побуту економичного.
4. Позаяк отся історія призначаєся по­перед всего для народу, для читалень, для розбудженя народної свідомости, то повинна бути написана як найпопулярнїйше, ясно, доладно, чистою народною мовою, так щоби була приступна і зрозуміла кождому і мен­ше просвіченому, і щоби відповідала спосо­бови мисленя і чутя народу.
5. Становиско автора має бути обєктивне. Автор повинен бути добре обізнаний з до­теперїшною нашою популярною історичною литературою (Дїдицкого „Народная історія Руси“, Ільницкого „Вісти про землю і дїї Русинів“, Качали „Polityka Polaków względem Rusi“, Шараневича „Історія галицко володи­мирскої Руси“, „Історія Руси“ видана кни­жочками „Просвіти“, — а з україньских праць : Драгоманова „Про україньских коза­ків, Татар та Турків“, Кулїша „Хмель­нищина“, „Виговщина“, „Історія України від найдавнїйших часів“, „Першій період козацтва ажь до ворогованя з Ляхами“, Ле­вицкого-Нечуя „Перші кіївскі князї“, „Та­таре і Литва на Українї“, „Унія і Петро Могила“, Маркевича „Коротка історія мало­руского народа“), повинен знати і увзгляд­нити матеріяли з народних уст і дотичні монографії (Антоновича і Драгоманова „Істо­рическія пісни малорусскаго народа“, Косто­марова „Історія козачества в памятниках южнорусскаго пісеннаго творчества“, Драго­манова „Нові україньскі пісни про громад­скі справи, 1764—1880“), а такожь знати всї важні (і найновійші) наукові дослїди. При кінци можуть бути подані короткі відсилки до найважнїйших жерел і монографій, або короткій (ясний і популярний) огляд істо­ричної литератури. Праця автора повинна стояти на висотї науки і бути однаково цї­кава і менше просвіченим і інтелигентним верствам народу.
6. Автор повинен писати з теплом і любовію свого предмету і свого народу. Рїчь єго повинна бути проникнута енергич­ним патріотичним чутьем і здоровим оптимизмом. Минувшість треба тїсно вязати з теперїшностею, вказуючи в нїй все, що може подати опору і підставу на будуче (са­мим обєктивним представленєм, без мо­рализації або штучної тенденційности). Треба увзгляднити также історію всесвітну, змаганя загально-людскі. Треба пильно вдержувати на оцї суть національного житя, не гублячись в подробицях.
Од видїлу товариства „Просвіта“.
У Львові д 19. н. ст. цвітня 1888.
Д-р Омелян Огоновскій, голова тов. „Просвіта“.
Володимир Коцовскій, секретарь.