Ориґінальний і несподіваний вийшов фінал акції «Вставай, Україно!». Після гастролей країною (точніше тільки її половиною) з розповідями про єдність опозиції її лідери на Софіївській площі у Києві задекларували, що спільного та узгодженого між ними кандидата в президенти не буде! Принаймні в першому турі голосувань. На вибори підуть всі, а хто вийде у другий тур, того ці «всі» там (у другому турі) і підтримають.
Те, що було очевидним, але опозиціонери не наважувалися сказати вголос, сталося. Питання лише в тому, чому вже зараз вони відкрили карти, замість того щоб тягнути інтриґу аж до офіційного початку виборчої кампанії.
З іншого боку, опозиція, визнавши власну неспроможність взаємно поступитися амбіціям, принаймні вчинила чесно, і за це їм, мабуть, треба подякувати. Виходить, що єдиного кандидата від опозиції голосуванням у першому турі президентських виборів обере народ.
Декларація про єдність по різні боки барикад
Отож в підписаній 18-го травня Декларації опозиції йдеться: «При збереженні чинного порядку обрання президента кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде до другого туру, і кожна працюватиме на його перемогу з повною віддачею та тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і належатиме до іншої політичної сили». Треба це розуміти як заявку про участь усіх кандидатів у першому турі та підтримку переможця у другому.
Єдиний варіант, за якого двоє з трьох потенційних висуванців можуть відмовитися від офіційного балотування, — це зміна законодавства про вибори, а саме їх проведення в один тур. Про це зобов'язання (висунути лише одного в однотурових виборах) також йдеться у згаданій Декларації.
Зауважмо, по-перше, що чималий досвід спільних обіцянок опозиції (в різних її складах) не ґарантує стопроцентного виконання умов документу. Згадаймо хоч би підписання Угоди на Софіївській площі 22 січня 2012 року, в якій, серед іншого, було зобов'язання узгодити кандидатів у народні депутати в мажоритарних округах...
Зрештою, попри те, що президентські вибори в один тур наразі виглядають примарно, цікаво буде спостерігати, як, намагаючись самостійно визначити найкращого, три кандидати мірятимуться своїми рейтинґами, обговорюватимуть об'єктивність способів їх вимірювання і незалежність тих досліджень.
Суперечливі заяви і маски знято
На всіх своїх мітинґах трійка (чи то двійка за неучасті у мітинґу Кличка) розповідала про єдність опозиції як запоруку перемоги над Януковичем. Загал це сприйняв як усвідомлення опозицією необхідності висунути єдиного кандидата на президентські вибори.
Та і сам Яценюк не раз наголошував, що інакше Януковича їм не перемогти. «На президентських виборах 2015 року єдиний кандидат від демократичних сил зможе перемогти Віктора Януковича. Якщо хтось думає, що він сам зможе зіграти самостійну гру на президентських виборах, то я одразу скажу, чим це закінчиться — програшем. Виграти можна лише разом», — заявляв він.
А Віталій Кличко місяць тому висловив сподівання, що «до наступного Нового року — протягом осені або початку зими — опозиційні сили визначаться з єдиним кандидатом на вищу посаду в державі».
Водночас ні той, ні той не клявся саме у власній готовності поступитися амбіціями в разі, якщо його кандидатуру не узгодять як єдину. От і тепер Яценюк, відповідаючи на питання про ймовірне прізвище того єдиного (якщо вибори будуть в один тур), пояснив, що зарано ще його називати, «було би правильно, щоб кожен з кандидатів себе проявив, для цього ще є час».
Тобто кожен потенційний кандидат до останнього вірив, що саме він має всі шанси бути єдиним. Очевидно, зараз ця двійка нарешті зрозуміла, що домовитися між собою їм таки не вдасться, бо рейтинґи можуть мінятися чи не щомісяця в будь-чию користь, отож розсудити зможе лише виборець у першому турі.
І тільки Тягнибок найменше загравав з виборцями якимись гіпотетичними обіцянками про єдиного кандидата. Щобільше, прямо натякав, що не збирається знімати свою кандидатуру на чиюсь користь.
«Я думаю, що буде дуже небезпечно, якщо опозиція виставить відразу тільки одного кандидата. Виборча кампанія президентська вона є дуже довга», — заявив у грудні 2012 політик. Серед іншого йшлося про те, що тоді всі зусилля влади будуть кинуті проти цього політика.
А на своїх автономних виступах Тягнибок на запитання глядачів про єдиного опозиційного кандидата відповідав хитрим заспокоєнням. Мовляв, не треба думати обмежено, а саме, що до другого туру обов'язково має вийти Янукович — можливо, матимемо відразу двох опозиційних кандидатів. Найбільше ця відповідь була доречною у випадку зауваження із залу, що владі вигідно піднімати рейтинґи «Свободи», щоб протягнути радикала проти Януковича у другий тур і фактично повторити сценарій виборів зразка 1999 року, де в другому турі довелося обирати між Кучмою та Симоненком.
В плюс чи в мінус?
Заступник Тягнибока Андрій Мохник раніше пояснював «Z», що участь трьох кандидатів у першому турі є важлива для контролю над процесом підрахунку. «Це дає можливість брати участь у формуванні виборчих комісій. Бо Янукович може висунути десяток кандидатів, щоб заповнити комісію своїми людьми. Тому присутність трьох політичних сил дасть можливість ретельно проконтролювати перший тур виборів», — сказав Мохник.
З одного боку, висунення єдиного кандидата у першому турі також обмежило б вибір електорату. Адже ідеологічно трійка є різною, точніше сказати, різною є «Свобода» з УДАРом та «Батьківщиною» («Фронтом змін»). Далеко не кожен радикальний виборець Тягнибока спокійно би сприйняв заклик свого лідера підтримати когось з «лібералів», і навпаки.
Водночас це теж не ґарантує, що ідеологічні виборці зможуть переступити через себе у другому турі, коли варіантів вже не буде.
Але головний побічний ефект від роздільного походу опозиції на вибори — це жорстка конкуренція за вихід у другий тур, а отже, неминуче взаємне поборювання. Фактично вже від 18 травня, коли кандидати офіційно задекларували єдиного кандидата лише у другому турі, навряд чи ми побачимо активне продовження акції «Вставай, Україно!» (про яке говорив Яценюк), де лідери зі сцени хвалитимуть один одного, як це було раніше.
До того ж опозиціонери непрямо допомагатимуть владі «мочити» майбутнього головного конкурента Януковича в другому турі.
«Шанси були би більшими, бо так перший тур буде присвячений взаємопоборюванню. Риторика Тягнибока буде про те, що Яценюк, умовно кажучи, слабкий для керівництва країною, а Кличко куплений владою. Кличко заявлятиме, що Тягнибок — фашист, а Яценюк — самозванець. Яценюк буде говорити, що він єдиний може виступати від опозиції, а всі решта самозванці», — коментує «Z» політолог Кость Бондаренко.
Тому врешті, після озвучення результатів першого туру, опозиціонерам, які взаємно підважували свій авторитет, доведеться «щиро» закликати підтримати вчорашніх опонентів. Адже, як формулює Бондаренко, «інформаційне поле вже буде деформованим».
До речі, тенденції до майбутнього розбрату скептики побачили і раніше. Так, попри обіцянку відвідати всі обласні центри України до 18 травня, акція відбулася лише в чотирнадцяти містах. На тривалі травневі свята Яценюка можна було побачити не на мітинґах, а на фото з морських берегів.
За однією з неофіційних версій, опозиція нібито свідомо останній період буксувала проведення акції на сході та півдні України. Мовляв, кожен відчував, що працює на користь чужого рейтинґу чи то навіть на підтанцьовці потенційного конкурента на президентських виборах.
В сам день 18 травня дехто теж побачив певну «змову». Мовляв, активістів «Свободи» поставили на сам кінець колони. На тлі мовчазних учасників колони «Батьківщини» та УДАРу націоналісти були найактивнішими у підтримці, кричали постійно «Тягнибок!», «Україна понад усе!», «Свобода прийде — порядок наведе!». Проте телекамери, відзнявши початок і середину колони, побігли вперед.
Не все втрачено?
Представник від «Батьківщини», політтехнолог Олег Медведєв, не бачить трагедії у прийнятій Декларації саме такого змісту. Натомість бачить у ній певну перемогу над амбіціями.
Мовляв, зобов'язання партій підтримати того кандидата, який вийде до другого туру, — це вже не так мало. «Якби подібний підхід було реалізовано в 2010 році, президентом України став би не Янукович, чи не правда? Важливо, що з уроків-2010 зроблено висновки», — вважає опозиціонер.
Медведєв також обурюється, що багато хто сприйняв цей документ як декларацію про роз'єднаність.
Так, лідер «Громадянської платформи» Анатолій Гриценко відразу емоційно підсумував: «Підписами вождів зафіксовано: єдиного кандидата в президенти у першому турі від опозиції не буде. Значить, опозиційних кандидатів буде 50, 100, 150… Тож Янукович може успішно продовжувати "фашистські ігрища", з високими шансами на перемогу у 2015-му?!».
Своєю чергою, Медведєв нагадав, що в Декларації, попри все, зафіксовані наміри сторін продовжувати координацію стратегії і тактики. «Це означає, що всупереч твердженню Гриценка, є ще час домовлятися», — оптимістично заявляє політтехнолог. Хоч одразу ж реалістично додає: «Звичайно, я розумію всі складнощі процесу узгодження єдиного кандидата і не можу ґарантувати, що він дійде до логічного кінця, а саме до висунення єдиного кандидата і його перемоги».
Таку ж «вперту» позицію демонструє представниця УДАРу, нардеп Оксана Продан. Відповідаючи на питання «Z», чому опозиція фактично відмовилась від єдиного кандидата у першому турі, вона відповіла: «Опозиція не відмовилась від єдиного кандидата, більше того, задекларувала взаємну підтримку на мітинґу. Сьогодні, коли усі ми прагнемо якнайшвидшого відсторонення від влади режиму Януковича, коли влада вигадує нові і нові засоби боротьби з демократією та українським народом, три опозиційні сили визначили спільні напрямки та кроки діяльності».
Схоже, і Яценюк, і Кличко, щоб не втратити рейтинґи через роз'єднаність опозиції, надалі планують загравати з виборцем на тему єдності та потенційно можливого єдиного кандидата, видаючи бажане за дійсність.
Чи буде конклав?
Не один раз про єдиного кандидата як єдиний спосіб перемоги режим Януковича говорив і Юрій Луценко, який «відчуває своєю місією повернути Україні надію», а це, на його думку, можливо тільки в разі висунення спільного кандидата. «Це єдиний варіант для перемоги над нинішнім режимом, при цьому зробити це треба ще в цьому році», — заявляв Луценко.
Політик навіть обіцяв «при потребі закрити всіх кандидатів в кімнату, аж поки з неї не піде білий дим і ми не дізнаємося єдиного кандидата, який переможе Януковича».
Також напередодні мітинґу 18 травня екс-міністр закликав саме в цей день оголосити прізвище єдиного кандидата на міського голову Києва. Але і першу, і другу вимогу Луценка опозиція зіґнорувала.
Але це не означає, що Юрій Віталієвич опустить руки. Так, його соратник Тарас Стецьків раніше вже заявляв, що в разі нездатності опозиції самій визначити єдиного, майбутній громадський рух «Третя республіка» зробить це замість них.
«Якщо вони цього не зроблять, ми будемо включати громадськість…. ми повинні звернутися до суспільства, до інтелектуалів, до моральних авторитетів, щоб ті до першого грудня взяли справу в свої руки, якщо політики не можуть, і визначили єдиного кандидата», — застерігав у коментарі «Z» Стецьків.
Стецьків вважає, що запорукою перемоги опозиції в 2004 році було якраз завчасне визначення прізвища Ющенка як єдиного кандидата. Це дозволило вчасно мобілізувати виборців. Якщо одного прізвища не буде, каже політик, влада постійно гратиме на розбрат.
Крім того, відсутність прізвища єдиного кандидата, переконаний Стецьків, лише дасть більше арґументів Януковичу зіграти в «один тур». Адже він розумітиме, що опозиції важко домовитися про конкретну кандидатуру, скільки б декларацій для цього не було підписано.
20.05.2013