Поминки в річницю катастрофи „Титанїка“. — Похорон Михайла Коцюбинського — Сегорічний Великдень — Найбільше смертоносна куля. — Кілько є Чорногорцїв?

Поминки в річницю катастрофи „Титанїка“. Три вдови по погибших американських мілїяр­дерах прийшли в річницю смерти своїх мужів на місце, де затонув Титанік“ і затопили китицї цьвітів. Цьвіти, приложені великим камінєм, пі­шли на дно моря, щоби уквітчати тлїнні останки безталанних жертв. — При розбитю „Титанїка“ окрив ся славою анґлійський корабель „Карпа­тия“. Славний сей корабель належить до лїнії Кунард. Лїнїя Кунард має найлїпші і найскорші анґлїйські кораблі, а головне заступство на Гали­чину має у Львові, Городецька ч. 99.
Похорон Михайла Коцюбинського відбув ся, як ми вже доносили, в понеділок, 28. с. м. На першу звістку про смерть покійного тов-о „Про­сьвіта“ вивісило на своїм домі жалібну чорну хо­ругов. Наша редакция і „Народний Комітет“ ви­слали на руки чернигівського адвоката й посла першої думи, Л.Шрага, кондолєнцийні телєґра­ми. З Київа вислано на похорон окремі депута­циї. Редакция Ради й инші українські інституциї вислали вінцї. З Петербурга прислав кондолен­цийну телеграму до ред. Ради письменник Мих. Могилянський, який мин. лїта разом з покійним приїздив у гуцульські гори. До ред. Ради при­слала кондолєнцийну телеґраму також подільська „Просьвіта“ в Каменци Подільськім.
Сегорічний Великдень пройшов справдї чу­дово. Погода була через всї три дни прегарна. Сонце огрівало землю прямо лїтним теплом, прибираючи землю й дерева чарівною зеленею. У сегорічний день воскресеня радїли дїйсно люди і земля, а особливо лїсові пірнаті солїсти, що в супроводї хорових співаків щебетом заливали гаї й лїси, оповиті бальсамічним воздухом... На церковних цвинтарах пішли безпереривно традицийні забави молоді, дарма, що їх дехто стараєть ся викорінити в непонятній клєрикаль­ній ревности як останки поганства. Вилягли з хат і господарі, міркуючи то про наслїдки нев­рожаю, то про виборчу реформу, то про воєнну тривогу. Та ясне сонце всїх наповнювало опти­мізмом; турботи розпливали ся: найгірше горе — мовляв — таки мине нас і всьо покінчить ся добре. Не обійшло ся на сьвятах і без сумних інцидентів, особливо при сьвяточній стрілянині. Необережне стрілянє навістило у самім Львові кількох людий калїцтвом. Біли Волоської церкви поцілив хтось так нещасливо одинацятилїтного Михайла Костирку, що поторощив йому череп. В Чернівцях обірвав моздїр пальці кімнатному маляреви Миколї Янкови, раняча і його дочку. Незвичайна пригода скоїла ся з волчинецьким селянином Дмитром Куляком. Вистріли моздїрів, що віщували Христове воскресенє, збили його з пантелику. Забувши в просоню, що то Велик­день, виміркував він, що се стріляють вже Мо­скалї і чимдуж пімчав до Чернівцїв, аби — о sancta simplicitas — замельдувати краєвому пра­вительству про московський наїзд. По дорозі стрінув він на зелїзничім мостї на Прутї поїзд та рішив вчепити ся ваґону аби тим швидше до­бити ся до Чернівцїв. Отсей буковинсько патріо­тичний прояв покінчив ся однак для Куляка ду­же траґічно, бо Куляк не вскочив на плятформу та зате упав так фатально, що зелїзничі колеса відтяли йому обі руки.
Найбільше смертоносна куля. Француське міністерство війни робить тепер проби з новою карабіновою кулею. Про сї проби француська преса подає отсї подробиці : Нова куля проби­ває з легкостию на віддаль 1200 метрів сталеві плити грубости центиметра, коли тимчасом до­тепер уживана куля не могла пробити такої плити на віддаль 600 метрів. Камяні мури про­биває нова куля на скрізь. На пробу стріляно до льокомотиви. Нова куля пробила сталеву плиту грубости півтора центиметра, яка находи­ла ся на передї льокомотиви і поробила шкоди в нутрі кітла. Подїравила навіть сталеву опону ґранату, спричиняючи тим його вибух.
Кілько є Чорногорцїв? Новое Время в ко­респонденті! з Чорногори містить слїдуючу відповідь Чорногорця на питанє Нїмця, щодо числа населеня в Чорногорі: — Є нас разом з Росиянами 150 мілїонів. Пригадує се відповідь банкового урядника на питанє, кілько має пен­сиї: — Разом з президентом маю 100 тисяч рублів річно.