Невдовзі у Львові та в Києві планують відкрити нові СІЗО. У Києві натомість закриють леґендарне Лук’янівське, а у Львові новим замінять будівлю у центрі міста — не менш легендарні «Бриґідки» (вул. Городоцька, 24), які вже понад 200 років виконують функцію установи обмеження волі. Умови інвестиційного конкурсу Міністерство юстиції України планує оголосити до кінця цього тижня. Будуватимуть споруди в рамках державно-приватного партнерства. Зі слів заступника міністра юстиції України Дениса Чернишова, будівництво може завершитись орієнтовно через два роки.
Перспектива на церкву Анни, 1860–1870
СІЗО за мільйон доларів
«Зараз заповненість львівського СІЗО близько 750 осіб. Колись було навіть удвічі більше. Але питання не лише у площі і кількості людей. Суть у тому, що це стара будівля колишнього монастиря і приміщення ніяк не придатне до потреб СІЗО. Ми щороку його ремонтуємо, вкладаємо гроші у підтримку стану, але він дуже поганий. Все осипається, постійно треба щось доробляти. Щось робимо за державні гроші, щось за гроші благодійних фондів, але це постійна проблема та пошук можливостей покращити стан приміщення», — розповів у коментарі Z начальник управління державної пенітенціарної служби України у Львівській області Михайло Дзюдзь.
З його слів, потреба у новому СІЗО — питання, яке дуже давно стоїть на порядку денному. Але на це ніколи не було грошей. Нинішня команда Міністерства юстиції вирішила знайти ці гроші не у бюджеті, а в інвестора. 6 грудня 2016 року заступник міністра юстиції Денис Чернишов підписав меморандум, щоби консолідувати зусилля сторін для реалізації пілотного проекту в рамках державно-приватного партнерства щодо підготування та запуску будівництва нових Київського СІЗО та Львівського СІЗО.
Київський та львівський заклади обрали для можливості відпрацювати схему, яку потім хотіли би поширити на інші області України. Вибір зупинили саме на цих двох об'єктах через привабливе місце чинних установ для потенційного інвестора. Якщо в Києві йдеться про територію недалеко від центру, то у Львові говоримо про сам центр міста. Як пояснили Z в Міністерстві юстиції України, вся схема базуватиметься «на основі приватних інвестицій та компенсацій витрат». Тобто інвестор, який погодиться спорудити нові СІЗО, дістане старі будівлі «у спадок».
Будувати новий СІЗО у Львові будуть за адресою вул. Шевченка, 156, на території виправної колонії №30, на земельній ділянці площею 10 га.
«Планове наповнення установи — 850 місць, у тому числі осіб узятих під варту — 600 місць, з них жінок — 50 місць та неповнолітніх — 50 місць; засуджених, залишених в установі для господарського обслуговування — 50 місць; засуджених до довічного ув'язнення — 50 місць; засуджених, хворих на соматичні захворювання — 150 місць», — йдеться у меморандумі.
Львівський слідчий ізолятор
Нинішні СІЗО виведуть з експлуатації лише після повного завершення будівництва нових та «переселення» усіх мешканців та персоналу. Після того інвестор, власне, і отримає довгострокове право на користування земельною ділянкою та дозвіл забудувати її житловою або комерційною нерухомістю.
Говорити про те, у скільки вийде новий львівський СІЗО для інвестора, наразі в міністерстві не беруться. Принциповим є те, що його будуватимуть вже за новими нормами, які відповідатимуть світовим стандартам. Відштовхуючись від європейської практики, кажуть, йдеться про орієнтовну собівартість $300–400 за м², або $12–15 тис. на одне місце для утримання. Якщо врахувати той факт, що планове наповнення львівського СІЗО 850 осіб, можна припустити, що йдеться про будівництво приблизною вартістю $10,2–12,75 млн.
Натомість інвестор у Львові дістане дуже ласу ділянку на початку Городоцької. Скільки вона коштує та скільки коштують будівлі, які теж передадуть інвестору, має визначити Фонд державного майна, а підтвердити оцінку повинна незалежна міжнародна компанія. За інформацією Z, загальна площа ділянки на Городоцькій, 24 — 8,3 га. Наразі не зрозуміло, чи всю площу передадуть інвестору. Ми не беремося судити про її точну вартість, але, за підрахунками експертів Z, ринкова вартість такої земельної ділянки під житлове та комерційне будівництво, за найскромнішими мірками, може стартувати від $6 млн.
«Інвестор матиме право розпоряджатись майном. Міністерство юстиції на це вже не впливатиме. Але все, що робитиме інвестор, має бути відповідно до усіх чинних містобудівних вимог, адже ми говоримо про центральну частину міста Львова», — прокоментували Z в Мін'юсті.
Жити на «Бриґідках»?
У той час, коли Міністерство юстиції зосередило усю увагу на тому, яким має бути новий СІЗО та як його врешті отримати після багатьох років чекання, у Львові почали серйозно обговорювати іншу проблему: що ж буде з «Бриґідками». І взагалі — чи у правильній послідовності дискутують про долю цих будівлі та території?
Німецькі військовики біля згорілих «Бриґідок». 1941 рік
Будинок «Бриґідок», як його переважно і називають у місті, видно з початку вулиці Городоцької, що йде від Львівської опери. Праворуч — величезний жовтуватого кольору будинок з маленькими дерев'яними коричневими вікнами — це і є найстаріша львівська цюпа, а нині — СІЗО.
Будівля стоїть у центрі міста і вже два століття незмінно виконує однакову функцію. За інформацією Центру міської історії, місце ув'язнення тут було за всіх суспільних ладів. Сам будинок є переробленим монастирем ордену Святої Бриґіди, звідки і має свою назву досі. Монастир закрили ще у 1784 р, а споруджений він був у 1614 р. В ньому містився конвікт для дівчат зі шляхетських родин. На подвір'ї споруджений костел-каплиця св. Апостола Петра з бароковим вівтарем. У дещо зміненому вигляді споруда костелу існує дотепер. Одна з найтрагічніших сторінок історії цієї в'язниці пов'язана з періодом Другої світової війни. В червні 1941 року, під час відступу Червоної Армії у «Бриґідках», як і в інших тюрмах Львова, НКВД здійснював тут масові розстріли в'язнів.
Зі слів заступника міського голови Львова Андрія Москаленка, сьогодні робоча група, учасником якої є і він, напрацьовує бачення будівництва нового СІЗО. Одне з принципових питань для міської влади — правильне поводження з територією ізолятора.
«Ми розуміємо, що в центрі міста зараз є величезне СІЗО. Ми би хотіли у Львові показати приклад, як поводитись з людьми, які вчинили порушення закону. Є дуже багато вимог та норм, яких не дотримуються у сучасних українських слідчих ізоляторах. Але разом з цим для нас принципово важлива публічність проведення інвестиційного конкурсу та вирішення подальшої долі "Бриґідок". Тільки за умови публічної акцепції можуть бути зроблені будь-які кроки», — заявив у коментарі Z Андрій Москаленко.
Водночас голова обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Андрій Салюк переконаний: дискутувати про те, що буде на місці «Бриґідок», треба до оголошення конкурсу. Історія та специфіка цього місця, зазначає він, накладають дуже багато обмежень, про які інвестору вартувало би сказати перед конкурсом.
Меморіальна дошка на «Бриґідках»
«Мені важко уявити, що хтось справді захоче мати житло у цьому місці, знаючи його історію, — каже Андрій Салюк. — На жаль, "Бриґідки" не мають статусу ні пам'ятки архітектури, ні пам'ятки історії. Але це дуже важливий історичний об'єкт».
Розмова про те, що територію забудують іншими спорудами, зі слів Андрія Салюка, є дуже несподіваною для пам'яткоохоронців Львова.
«Це суттєвий елемент львівської історії, і будівля мала би бути захищена. Зносити їх категорично неправильно, треба обговорювати, що з ними робити. Що там варто робити? Можливо, якийсь новий музей або, можливо, сховища котрогось з існуючих музеїв, адже їм катастрофічно не вистачає приміщень. Але чи буде щось таке робити приватний інвестор? Міністерство юстиції, звісно, має юридичне право розпоряджатись будівлями та територією. Але чи це не їх розбазарювання?», — коментує пан Салюк.
Пам'яткоохоронці переконані, що дискусію треба почати вже, поки конкурс не оголошено і не обрано його переможця. Інвестор має бачити вже чіткі умови, на яких він будуватиме новий слідчий ізолятор у Львові.
«Перше, що треба було визначити, — яка доля цього об'єкта в майбутньому. Це мають зробити не лише чиновники у Мін'юсті. Якщо цього не зробили досі, розмову треба починати негайно», — певен Андрій Салюк.
01.02.2017