(Від власного кореспондента).
Луцьк, січень 1942.
З останніх розпорядків адміністративної влади України, зокрема генерального комісаріяту Волині, найважнішим є про загальний перепис населення, маєтковий стан людей, коней, худоби і безрог. У найближчих днях цей перепис виявить не тільки число населення на українських територіях, а й теперішню кількість тяглої, молочної, мясної й іншої худоби краю. Крім науково-статистичного значіння, цей перепис матиме велике економічне значіння, хочаби у звязку з апровізаційними можливостями України й наладнанням її розхитаного війною господарського життя.
Радієвий заклик до збору теплих одягів для вояків на фронті знайшов свій відгук у широкій акції допомоги армії також на територіях України.
Усі технічні, господарські, торговельні й музичні школи (напр. Вищий Музичний Інститут ім. Леонтовича в Дубні) ведуть і дальше свою науку. Наука в початкових школах і гімназіях має початись з весною.
Одним із найпомітніших явищ господарської розбудови України є широка цукроварняна кампанія, що йде майже в усіх цукроварнях. Заслуга майже стовідсоткової відбудови цього найголовнішого українського промислу, зруйнованого большевиками при втечі, належить нашому робітництву й технічно-адміністративному персоналові цукроварень. Треба було бачити ту самопосвяту, повну героїзму працю робітництва, з якою воно взялося за відбудову знищених або цілком спалених фабрик. У багатьох випадках робітництво натрапляло на непоборні труднощі, особливо там, де пожежа спричинила завалення всіх фабричних поверхів, змішавши апарати з румовищами. Ентузіязм людей, які видобували з цих румовищ механізм й приладдя, а потім уставляли це все в заново реставрованих будинках, гідне окремої згадки з підкресленням високого патріотизму, винахідливости й геройського чину наших людей праці. Завдяки тому урухомлено кілька соток цукроварень, які комісією знавців були признані за цілковито нездатні до праці.
Збір цукрових буряків у цьому сезоні на Правобережній і на Лівобережній Україні, де кампанія також почалася, доходить до грубих мільйонів сотнарів. Виробнича спроможність цукроварень, завдяки спізненій кампанії, ушкодженням і неможливості замінити знищені апарати новими, у цьому році буде зменшена, проте обіцяє дати дуже поважну, кількамільйонову кількість сотнарів цукру. Не забуваймо, що 90 відсотків усіх українських цукроварень (а в Росії їх зовсім нема) є саме на землях звільнених уже від ворога.
Адміністративно українські цукроварні обєднані в цілій низці цукротрестів, які підлягають загальній централі (Головному Управлінню Цукроварної Промисловости України) у Винниці. На Правобережжі працюють такі цукротрести: полинський, житомирський, проскурівський, винницький, уманський, київський і смілянський. На Лівобережжі: харківський, сумський, полтавський, чернигівський і курський. Управа всіх цукротрестів тепер виключно в українських руках.
Крім основного свого завдання цукроварництво в Україні створило кілька окремих могутніх побічних промислів, як залізо-відливарний, механічний, ткально-полотняний та інші. Крім того цукротрести володіють величезними добрами (напр. виницький — 77 тис. гектарів землі, проскурівський — 13 тисяч). Усі ці промисли й маєтки при цукроварнях дають можливість прожитку мільйонам людей.
Треба додати до того, що з усіх українських цукроварень 21 цукроварень відійшли до Трансністрії.
О-д.
