Цїсар Карло його виконавцем.
Берлїнська "Kreuz-Zeitung" в статї про внутрішні відносини Австрії пише:
В розвитку полїтичних відносин в Австрії разом з новим цїсарем проявляєть ся рішуча воля й сильна дїяльність. Деякі з заряджень, видані в останних часах, були несподїванкою, якої не ждав навіть полїтичний світ. Одначе розглядаючи докладно ті зарядженя й їх причини, доходить ся до переконаня, що в усїм видно плянове змаганє до означеної цїли наміченим шляхом. Запорукою сього є в першій мірі вибір осіб, покликаних доси: Ґр. Клям-Мартініца і ґр. Церніна. Сї імена є в дїйсности проґрамою. Одначе ся проґрама не нинїшна. Зародила ся вона бодай в части ще за житя архикн. Франца Фердинанда, а тепер зачинає здїйснювати ся.
По смерти архикн. Франца Фердинанда говорили, що він оставив написаний полїтичний тестамент. Чи се правда, доси невідомо. Одначе треба вважати певним, що цїсар Карло І. знав про пляни свого стрия; а що годив ся на них, се доказують його перші зарядженя. Передовсїм свідчить про се вибір полїтиків, яких цїсар покликав на своїх дорадників. Ґр. Клям-Мартініц і ґр. Цернін і кн. Гогенльоге (в полїтичних кругах у Відни говорять, що кн. Гогенльоге має стати першим гофмайстром), се мужі довіря архикн. Франца Фердинанда. Тому цїсар Карло покликав їх для здїйсненя полїтичних ідей архикн. Франца Фердинанда.
Що-до проґрами, то загально можна сказати, що ходить тут о проґраму австрійську, яка має з'єднати всї сили всїх народів і партій Австрії в користь австрійської державної ідеї. Ходить о сконсолїдованє всїх елєментів, які давнїйше, особливо в часї теперішної війни доказали свою вірність державі і в яких добру волю та співдїланє при будові нової Австрії не можна сумнївати ся.
Парлямент повинен і мусить вернути, одначе мусить бути утворена запорука, що він буде хотїти і могти працювати. Така запорука мусить бути утворена в кождім випадку, хоч би по думцї приповідки: "Quod medicamenta non sanant, ferrum sanat". Недостача сього була власне головною помилкою полїтики Кербера.
Австрія має бути внутрішно відмолоджена. Щоби се могло стати ся без австрійських Нїмцїв або проти них, се виключене. Не ходить тут о винагороду за вірність, виявлену державі і припечатану гекатомбами жертв, тільки о виказанє того, що зрештою в часї війни виразно виявило ся, що житєві інтереси держави покривають ся з інтересами нїмецького народу в Австрії.
