З предложених в 1890 р. виказів окружних рад шкільних показало ся, що за-для недостач учителїв у всїх округах шкільних було 64 шкіл зорґанізованих, але неотвертих, 91 шкіл по-над місяць замкнених, 96 кляс надетатових дозволених але неотвертих, відтак при 463 школах треба було обсадити тимчасово посади учительскі особами, що не мали приписаної кваліфікації і по більшій части не відповідали свому званю. Не стало отже по-над 600 кваліфікованих учителїв, а бодай около 200 учителїв без огляду на их кваліфікацію, поминаючи вже обставину, що в 1126 школах, в котрих число молодежи, дїйстно ходячої до школи переходило 100, а доходило навіть 250 учеників, не можна було після арт. 4-ого краєвого закона шкільного з дня 2 лютого 1885 заименувати бодай другого учителя. Сей стан погіршив ся в часї року. Річний убуток учителїв і учительок чи то в наслїдок смерти, чи за-для перенесеня в стан супочинку, або вкінци за-для добровільного або примусового уступленя виносить в пересїчнім обчисленю з трех лїт 134.
Позаяк краєва рада шкільна після интенцій сойму орґанізує що року пересїчно 150 нових шкіл і отвирає 60 нових кляс, 11 показує ся, що, без огляду на піднесені повисше а нормальні відносини, лиш до покритя звичайного убутку річного учителїв, потреба их річного приросту бодай 360, а до покритя недостачі, вчисляючи лиш 200 з минувшого року, разом 560 нових учителїв.
Супротив того истнуючі доси учительскі семинарії як мужескі так і женьскі, в числї 6, доставляли доси в пятилїтній пересїчи по 240 кандидатів і кандидаток учительских, котрі по зложеню испиту зрілости могли бути приміщені яко тимчасові учителї і учительки.
Позаяк половина учениць женьских семинарій учительских по зложеню испиту зрілости звичайно не віддає ся учительскому званю, а майже четверта часть учеників мужеских семинарій учительских, чи то в часї студій, чи по их покінченю, переходить для лїпших виглядів до иншого званя, а именно переходить або до сторожи скарбової або до служби зелїзничої — то виходить з того, що истнуючі семінарії учительскі можуть ледви до половини покрити звичайний річний убуток учителїв.
Краєва рада шкільна представила видїлови краєвому яко квестію основну се, що з кождим роком збільшає ся недостача сил учительских. Незабаром прибуде ще одна обставина, котра буде мати великій вплив на се, що фреквенція в семинаріях учительских буде зменшати ся.
Именно в наслїдок умотивованих домагань сойму, міністер просвіти завів в учительских семинаріях науку господарства, а позаяк єї не можна було помістити в теперішнім трилїтнім курсї, то завів, почавши від (вересня 1891 р.) чотиролїтний курс в семинаріях у Львові і Кракові, та зaпoвів такі курси і в чотирох инших мужеских семинаріях учительских.
Після гадки краєвої ради шкільної, хоч се зарядженє і хосенне, то все таки вчинить труднїйшим бідній молодежи шкільній ходити і кінчити семинарії, а за-для того число фреквенції в семинаріях ще більше зменшить ся.
Розваживши наслїдки, які мусять бути з теперішної недостачі учителїв, краєва рада шкільна уважала за відповідне порішити:
Доки не зарадить ся відповідно недостачи сил учительских, здержати орґанізацію нових шкіл, котру після арт. 12 зак. краєвого з 2 лютого 1885 переводила краєва рада шкільна консеквентно і енерґічно.
Закладанє нових шкіл без відповідного приросту кваліфікованих учителїв, виходить лиш на шкоду. Де нову школу зорґанізовано, де громада на шкільний будинок добровільно або примусово понесла значні жертви, а школа за-для браку учителя не була отверта або й не одержала доброго учителя, там не лиш нема хісна для просвіти, але також і много наріканя і жалоб. Єсли-ж такі школи дістали учителя, то се вийшло на шкоду давнїйших шкіл.
Краєва рада шкільна висказала погляд, що буде можна зробити виїмку від засади, здержати дальшу орґанізацію шкіл там, де того буде домагатись велика жертволюбивість або доконечне домаганє громади. І так з дат показує ся, що истнує в нашім краю певне число таких громад, котрі помимо дуже значного числа дїтей в шкільнім віцї ще не мають школи, там отже потреба скоро отворити школу і краєва рада шкільна поручила перевести орґанізацію школи та покінчивши пертрактації заведе єї в найблизших роках.
Головна акція краю на поли народного шкільництва в найблизших роках повинна звернутись на се, щоби запевнити і приспособити значнїйшій приріст учительских сил, бо від сего зависить не лиш розширенє шкіл, але і успіх дoтeпepішниx трудів і жертв понесених для народної просвіти.
Краєва рада шкільна після ухвали сойму віднесла ся до міністерства просвіти з просьбою отворити в нашім краю три нові семинарії учительскі мужескі. Міністер, увзглядняючи наведені кр. радою шкільною причини, згодив ся на побільшенє семинарій учительских в Галичинї і зажадав предложити подрібний виказ потрібних на сю цїль видатків а також перевести переговори з дотичними громадами, чи і на скілько ті громади готові покрити з власних фондів деякі видатки, як поміщенє заведеня, устроєнє і т. п. Ся справа веде ся і надїяти ся можна єї скорого полагодженя.
Причиною, що фреквенція молодежи в учительских семинаріях зменшає ся, єсть в першім рядї надзвичайно велика бідність молодежи, котра віддає ся званю учительскому в народних школах, в наслїдок чого молодїж з околиць віддалених від місцевости, де суть семинарії, рідко зголошує ся до семинарій.
Дальшій о много шкіднїйшій наслїдок бідности тої молодежи єсть се, що не могучи найти достаточного удержаня, покидає перед часом студії в учительских семинаріях. Число учеників, яке на підготовляючім курсї виносить кількадесять, зменшає ся на третім роцї на кільканацять.
Супротив того не надїє ся краєва рада шкільна, мов би побільшенє числа семинарій зарадило недостачи учителїв, бо єсть пересвідчена, що лиш поміч матеріяльна в часї студій може прибільшити число вписуючих ся учеників до семинарій і тих, котрі витревають в студіях.
Рада шкільна гадає, що треба би конче підвисшити дотеперішну суму 30.000 зр. в краєвім фондї на стіпендії для учеників і учениць семинарій учительских до висоти 90.000 зр., а тогдї можна би поодинокі стіпендії, котрі виносять тепер по 40 до 80 зр. річно, піднести бодай до квоти 100 зр. річно, і се вже при малій помочи з иншої сторони могло би вистати на удержанє ученика. Може тим способом далось би стягнути молодїж до семинарій навіть з подальших околиць. З тої квоти деяку часть 15.000 до 20.000 зр. треба призначити на женьскі семинарії і то лиш для тих учениць, котрі зобовяжуть ся приняти посаду в сїльских школах. Решту призначити на мужескі семинарії, а долучивши до того 17.000 зр., які з фонду державного визначають ся на сю цїль, дало би ся якесь удержанє в часї студій тим, котрі в дальшій своїй службі не могуть сподївати ся значних доходів і авансів. Роздаванє — після гадки ради шкільної — тої суми призначеної на кожде заведенє, було би найлїпше полишити зборови учителїв семинарій, бо оно могло би наступити зараз в першім місяци. Рада шкільна уважає підвисшенє стипендій за так важне, що супротив сего готова повздержати більшанє многих инших видатків на народні школи. Відтак уважає рада шкільна дуже хосенним, завести при кождій семинарії один або кілька интернатів, де би ученики мали цїле удержанє і відповідний погляд.
Видїл краєвий, увзглядняючи з одної сторони неконче світлий стан краєвих фінансів, а з другої сторони потребу прийти з помочію молодежи по семинаріях, порішив представити соймови внесенє, підвисшити дотеперішну дотацію річну на запомоги учеників і учениць в семинаріях з 30.000 зр. на 60.000 зр.
Роздачею стіпендій з того фонда буде заниматись сам видїл краєвий, бо стіпендії звичайно надають ся після внесень дирекцій семинарій учительских.
[Дѣло, 15.01.1892]
15.01.1892