Тарас БАЗЮК

Знищення пам'ятника польському селу Гута Пеняцька на Львівщині, мешканців якого убили 28 лютого 1944 року, викликало чималий резонанс в обох країнах і стало ще одним випробуванням для приязних стосунків України та Польщі. Однак цього разу минулося без істерики на офіційному рівні — представники обох країн назвали цей вандалізм провокацією. Між рядками заяв читається, що за інцидентом стоїть та сила, яка вже кілька років намагається посварити Україну та Польщу. Саме тому в інтересах України, рівно ж як і Польщі, щоб слідство було результативним, а зловмисників покарали.

 

Злочинці старалися з провокацією, та не дуже: бракує візитівки Яроша

 

Нове випробування

 

Перші повідомлення про вандалізм почали з'являтися в соцмережах осіб чи груп відверто проросійського спрямування ще до полудня 9 січня, а увечері російське інформаційне аґентство «Регнум» розмістило цілковито тенденційну новину про руйнацію пам'ятника зі знимками, але без поклику на будь-яке джерело. Незабаром у мережі почав гуляти відеоролик, де показано зруйнований пам'ятник, розмальований у синьо-жовті та червоно-чорні кольори з додаванням знаків, характерних для нацистських підрозділів СС. Відео розміщене на акаунті «Вільна Україна», відкривши який, допитливий читач виявить напис «Правий сектор». З покликом на «Регнум» новину поширили російські, польські та проросійські ЗМІ в Україні, причому деякі з них повідомили, що пам'ятник зруйновано вибухом, хоча в поліції заявляли, що такої інформації немає, а потім виявилося, що хрест і плити було розтрощено кувалдами.

 

Вранці 10 січня довкола інциденту почався динамічний рух — на місце події виїхали представники поліції, СБУ та місцевої влади. Голова Львівської облджержадміністрації зустрівся з генеральним консулом Польщі у Львові, він чи не перший назвав цей випадок провокацією, спрямованою проти добрих стосунків між обома державами, і пообіцяв, що правоохоронні структури докладуть всіх зусиль, щоб знайти винуватців. Поліція вже відкрила провадження за умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, скоєні групою осіб, або ж які завдали тяжких наслідків (частина 3 статті 161 ККУ).

 

МЗС Польщі скерувало до своїх колеґ в Україні ноту, в якій вимагає негайного розслідувати цю справу, віднайти осіб, які це вчинили, і покарати їх, бо такі інциденти становлять загрозу для відносин між країнами.

 

Пам'ятник замордованим мешканцям Гути Пеняцької

 

Натомість голова Львівської ОДА запевнив генерального консула РП у Львові в тому, що робитиме все, щоб якнайшвидше усунути наслідки руйнувань, однак чи вдасться це повністю зробити до річниці загибелі мешканців Гути, поки що невідомо.

 

Цей випадок став новим етапом випробувань на міцність стосунків між Україною та Польщею, які переживають непростий період. Після того, як польський Сейм минулого літа визнав масові убивства поляків на Волині 1943 року геноцидом і звинуватив у них українських націоналістів, радикально налаштовані особи в Польщі почали нищити українські цвинтарі, зокрема ті, де були поховані місцеві мешканці та вояки УПА. Невдовзі польські інтелектуали оприлюднили спільну заяву, в якій вимагали припинити такі інциденти, знайти і покарати винних. Припускали, що українські радикали можуть вдатися до аналогічних дій у відповідь, але цього, на щастя, тоді не сталося. Та чи можна вважати інцидент на Бродівщині помстою українських правих за руйнування могил вояків УПА у Польщі?

 

Роздмухати новий конфлікт

 

Такий висновок настільки очевидний, що відразу насторожує. І не тільки тому, що цю новину рознесли російські та проросійські медії. А ще й тому, що представники різних радикальних організацій могли вчинити щось подібне протягом останніх семи років, відколи оновлений пам'ятник встановили і освятили за участю президентів обох країн та під акомпанемент масових протестів ВО «Свобода». Та за ці роки не було жодного натяку на інциденти довкола монумента попри його конфліктну сутність — українці не поділяють панівну в польських колах думку про те, що в знищенні села брали участь підрозділи УПА чи СС «Галичина». Істину мали би встановити історики, щоб оповісти правду, хай яку гірку для однієї чи іншої сторони. Зрештою, українські праві мають зараз більшого ворога — Росію, яка окупувала Крим та частину Донбасу, і всю свою увагу зосередили на боротьбі з ним. У цьому легко можна переконатися, відвідавши інтернет-сайти цих рухів чи їхні сторінки в соціальних мережах.

 

Лех Качинський у Гуті Пеняцькій у 2009 році

 

Саме тому і польська, і українська сторона синхронно вживають слово «провокація». Дослідник українсько-польських конфліктів середини ХХ століття та очільник Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович написав на своїй сторінці у соцмережі, що  випадок з цим пам'ятником є провокацією, спрямованою на загострення польсько-українських стосунків, вигідною третій стороні. 

 

На його думку, цей пам'ятник став не лише виявом вшанування загиблих у 1944 році мешканців села, а й символом участі третіх сил в розпалюванні конфлікту між українцями і поляками.

«Дії вандалів на українській території не просто схожі до вандалізму, який протягом останніх місяців ми спостерігали на українських цвинтарях в Польщі. Вони аналогічні і мають ту саму мету — розпалювання війни пам'ятників. Плюндрування могил і пам'ятників по обидва боки кордону повинні зустріти однаково рішуче засудження в обох країнах як з боку влади, так і громадського суспільства», — зазначив Володимир В'ятрович.

 

Про природу цієї провокації написав і заступник головного редактора польсько-українського порталу Polukr.net Адам Лельонек. З огляду на те, що перше відео про зруйнований пам'ятник було оприлюднене в сервісі Youtube на сторінці з назвою «Вільна Україна» та лого нібито «Правого сектора», а далі його тиражували багато відомих проросійських блоґерів, російських ЗМІ та проросійські ЗМІ в Україні, що вказує на спланованість цих дій.

«Усе вказує на те, що операція в Гуті Пеняцькій є добре продуманою та скоординованою акцією, що спрямована на чотири площини», — пише Адам Лельонек. На його думку, автори цієї акції запланували знову підняти температуру польсько-українських стосунків, викликавши новий скандал через спробу скинути провину на українських праворадикалів, щоб спонукати до «відплатних» акцій.

 

А це вандалізм з Польщі: знищений пам'ятник у селі Верхрата

 

Крім того, Адам Лельонек вважає, що автори цієї акції прагнуть посилення внутрішнього хаосу в Україні, подальшої активізації проросійських та пропольських груп, а також активізації українських політичних втікачів на чолі з Віктором Януковичем. Також це може свідчити про перенесення пропаґандистських акцій Кремля на історичну сферу, щоб поглибити розбрат не тільки між поляками та українцями, а й між мешканцями різних реґіонів України.

 

На провокаційний характер вказує й новина, що з'явилася практично водночас на сторінці Мирослави Бердник, відомої своїми проросійськими симпатіями, та на сайті російської ІА «Регнум». Вже сам заголовок новини «На Украине злодеи осквернили памятник убитым СС "Галичина" и УПА полякам» розставляє «правильні» наголоси, а наступний текст, крім двох перших речень, є цілковито маніпулятивним та підбурювальним. Тут і карателі з СС, і спадкоємці гітлерівських посібників, і упереджене ставлення до всього, що нагадує про польский період в історії Західної України. Усе, як темник пише.

 

У цьому контексті геть по-іншому сприймається ще один недавній інцидент на Львівщині — коли на початку нового року під Львовом згоріла криївка-музей УПА. Цілком можливо, що це також був не такий уже й нещасливий випадок, як могло здаватися.

 

Однак на ці питання мали б дати відповідь працівники правоохоронних органів, на яких чекає довга та марудна робота. Йдеться ж бо про пам'ятник, встановлений у полі між лісами й далеко від людей, тож чекати на швидкі результати було би надто самовпевнено. Знов-таки статистика розслідування подібних випадків на Львівщині радше від'ємна. Свого часу правоохоронці піймали мешканця Львова, який різав кольоровий метал з могил воїнів Червоної Армії на Пагорбі слави. А от пошуки зловмисників, які кілька років тому взялися руйнувати пам'ятники лідерам ОУН та УПА на Львівщині, так нічого й не дали.
 

11.01.2017