З Черновець. "У сусїда хата біла..." Ся народна пісня прийшла менї мимоволї на думку, коли я прочитав в послїдних часах справозданя з руху в академичних товариствах у Львові та в Кракові і коли порівнав я cі товариства рускі з нашим буковиньским "Союзом". Справдї! У наших галицких товаришів вже менше більше "хата біла": до них загостила самосвідомість народна. В супроводї сеї любої дружини легко им брати ся до ширшої освіти самих себе на своїй власній мові, — они побороли перші трудности, які ставали в дорозї, звичайно ще на ґімназіяльних лавках.
Не так у нас! До недавних ще часів не міг ученик Русин з вини бувшого професора руского язика винести з черновецкої ґімназії хоть-би знанє своєї власної мови, а не говорити вже про самосвідомість народну. За дня того починало ся єго житє, яко справдїшного Русина, аж на університетї і то лиш в тих случах, сли щаслива доля звела єго з товаришем-Русином, котрий в Галичинї кінчив свої ґімназіяльні студії. Що таких слухачів було дуже мало, легко поняти, сли зважить ся, як то Галичанам, котрі образували ся на польскім язицї, трудно перейти на нїмецкій університет. Так отже "зелена Буковина" була переважно обмежена на свою власну молодїж, котрій з деякими виїмками прислугувало прозвище, яким она свій край величає. Не дивно тому, що нераз довгими періодами не було про черновецкій "Союз" иншої чутки, як та, що він дає вечерок з танцями.
Но і сей невідрадний стан мусїв змінити ся. Нова струя захопила наше товариство, струя, котра має нас завести туди, куди дійшли наші товариші в Галичинї: до самосвідомости народної та ширшого образованя. Сей новий оборот не давний; він датує ся що-ино з тамтого року.
Вже в зимовім курсї почали були товариші спільно розбирати свою рідну исторію і літературу після Барвіньского "Историчної бібліотеки" та Огоновского "Исторії рускої літератури". В такій спосіб менше-більше підготовлені оснували они в лїтнім курсї "науковий кружок" в "Союзї" і підтримали ряд відчитів, о котрих свого часу була звістка в "Дѣлї". Цїкаво буде тут згадати, що на відчит тов. Колесси: "Погляд на просвіту руского жіноцтва та на поезії Олени Пчілки і Юлії Шнайдер" прибуло не тілько замітне число місцевої рускої публики (пань і панів), но навіть деякі з замісцевих осіб.
Окрім сего більше внутрішного житя, заявив "Союз" интелектуальне житє, беручи участь в святї в честь Шевченка, Шашкевича і Федьковича а дальше устроюючи аматорске представленє: "Лови на мужа". Рух в бібліотецї був тамтого року також значний. За той час випозичили товариші 339 книжок, число як на наше товариство, що складало ся минувшого року з 15 членів, досить поважне. До бібліотеки прибуло 79 книжок переважно дарованих товаришами.
Зваживши отже-ж се все, а дальше також обставину, що в минувшім роцї заступлено давнїйші статути новими практичнїйшими, міг уступаючій голова тов. Семака в своїм справозданю сміло на се натякнути, що "наше товариство піднесло ся дуже високо" в порівнаню з кількома попередними роками (додамо ми від себе). Не вдоволяючи ся сим поступом, бажаємо, щоби новий видїл товариства поставив єго ще висше.
Новий же видїл уконституовав ся в слїдуючій спосіб: головою вибраний тов. Кость Цента, заступником тов. А. Билинкевич, секретарем тов. Г. Лїсинецкій, касієром тов. Ст. Кравчук, господарем тов. Лев Бачиньскій, бібліотекарем тов. Ат. Федорович, контрольором В. Черскій. Головою "наукового кружка" тов. В. Дудчак, секретарем тов. Г. Лїсинецкій. Надзорча комісія складає ся з тов. Винницкого і Ластовецкого.
Союзанин.
