«Автор фільму "Волинь" був нажаханий однією такою знимкою, яка навіть надихнула його на фільм. Аж бідачка замислився: як же це показати у фільмі! Але знимка, на яку він посилався, стосувалася українського села Верховина. І він бачив убитих українських селян, а не польських.
Павел Богдановіч розібрав понад десяток таких фоток. Треба дослідити геть усі фотографії з лупою. Очевидно, що були й автентичні, але якщо вони були, то навіщо було фальшувати? Чому на безлічі польських сайтів рясніють ці фальшивки? В тому числі й «дитячий віночок», який сама ж польська преса визнала фальшивкою ще років 10 тому...»
* * * * * * *
Вступ. Що було імпульсом?
Книжки, телепередачі, статті в газетах і в Інтернеті щодо масакр, які є частиною польсько-українського конфлікту (1939/42/43 – 1947/48), ілюструються зазвичай фотографіями мертвих тіл. Бажано дітей або жінок. Велика частина цих знимок є просто сфальшовані — часто датовані заднім числом, тобто з фальшивим описом або з описом, що містить фальшиві суґестії щодо ідентифікації винуватців. Велику частину становлять також знимки "b.d.м" [без точного місцезнаходження], тобто такі фотографії, які зазвичай пов'язують з Волинською різнею, але реально нічого не відомо про їх походження. Є знимки, які походять з радянських джерел, не конче достовірних, бо ми знаємо доволі численні випадки фальсифікації фотографій в радянських публікаціях. Якість тих фото буває такою низькою, що у разі фотомонтажу викрити фальсифікацію просто неможливо. Є також знимки, опубліковані авторами, яким навряд чи можна довіряти, як, наприклад, Едвард Прус і Александер Корман.
"Віночок дітей". Обкладинки книжок Александра Кормана і Едварда Пруса
Загалом фальшиві й сумнівні фотографії можуть становити понад половину знимок, що є пропаґандистському обігу, а серед фото дітей — фальсифікації і маніпуляції, правдоподібно, становлять більшість. Автентичних знимок збереглося обмаль. Не стверджую, що жертв масакри було мало. Я тільки стверджую, що є мало автентичних фотографій — правильно описаних і з підтвердженим походженням.
Будьмо обережні, будьмо критичні, будьмо розсудливі! Під час Другої світової війни вбито мільйони цивільного населення. Польські жертви волинських, галицьких і "закерзонських" масакр — це кілька проміле цього загального числа. Не кажу, що це мало! Але ми не можемо безкритично засновувати, що кожна знимка цивільних останків, в сільському або в невизначеному середовищі, є фотографією поляка, вбитого українцями.
Разом з тим мушу, однак, підкреслити:
Публікація фальшивої фотографії не завше свідчить про лихий намір! Той, хто свідомо публікує або уможливлює публікацію сфальшованої знимки, є фальсифікатором, однак наступні за ними не мусять обов'язково бути фальсифікаторами. Просто помиляються або дозволяють себе ошукати.
Errare humanum est!
Написати кілька слів про фальшиві "волинські знимки", а перш за все подати проблему за допомогою графіки, мене спонукала дискусія під однією статтею, опублікованою на Kresach24. Як ілюстрацію до статті-апелю щодо Кривавої неділі там вжито одну з найвідоміших і найчастіше публікованих "волинських фотографій" і одночасно розміщено лінк на версію з більшою роздільною якістю. Тоді я вперше звернув пильнішу увагу на це фото. Пробував навіть розпитати, чи справді Ева Сємашко має її у своїй збірці. Відповіді, очевидно, не отримав. Цю тему я порушив знов під іншою статтею. З дискусії, як легко здогадатися, нічого не виникло. Це спонукало мене написати щось більше про "волинські" фальсифікації.
"Дитина з Липників". Цю фотографію деколи також визначають як "фото трирічного Януша Бєлявського". [з kresy24.pl]
З моїх спостережень випливає, що історики IPN [Інститут національної пам'яті] були і є доволі обережні, коли йдеться про фотографічні документи. Однак знимка, про яку я кажу (одна з її версій), була опублікована яко автентична в навчальному збірнику IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках" (Варшава 2002). Донині це єдиний випадок, коли опубліковану IPN-ом фотографію я визнав фальсифікацією. Ця знимка була пов'язана з липницькою серією. На мою думку, більшість фотографій з цієї серії, зробленої в день поховання жертв, є автентичними, в кожному разі я не знаю нічого, щоб якось підважувало їх достовірність. Більше того, на них проявляється характерний дефект оптики чи радше затвору фотоапарата. Цю ознаку можна сфальсифікувати, однак така фальсифікація вимагала б великих знань і винахідливості. Таких знань, однак, не мав автор "Фото трирічного Януша Бєлявського", чи "Дитини з Липників".
Я тут не займаюсь сумнівними знимками, я описую тільки найважливіші приклади фальсифікованих фотографій. Підкреслюю ще раз, що "фальсифікованою знимкою" я вважаю і фотомонтаж, і зле описану знимку, тобто з описом, що впроваджує читача / глядача в оману щодо ідентифікації винуватців злочину.
Я тут застосую принцип, що його деколи вживають для опису інших фальсифікацій:
під автентичною знимкою коментар буде поданий звичним шрифтом, а під фальсифікованою (або фальшиво описаною) — курсивом.
* * *
"Дитина з Липників". Докази фальсифікації
"Дитина з Липників" або "Фото трирічного Януша Бєлявського". Зображення розфарбоване, не знаю, чи можна його назвати фотографією, хоч для його створення і було використано фотографію. Я ніколи не зустрічав чорно-білої версії, яка була б прапредком всіх інших версій. Те, що я тут вклеїв, є зображенням з найбільшою роздільністю і водночас зображенням, що охоплює найбільший простір. [з kresy24.pl]
Штахета паркану, що проникає в лежачу постать. Ліворуч від штахети невдало домальовано "продовження" постаті. Фальсифікатор, здається, сам не знав, що хоче тут показати.
Долоня, яка не кидає тіні, чи радше кидає непевну тінь в цілком іншому напрямку, ніж це мало б випливати з положення сонця.
Знимка моделі зроблена в сонячному світлі. Елевація сонця близько 40° (28 березня в Липниках вона не могла бути більшою). Модель показує найбільш наближену до досліджуваного зображення можливу ситуацію. Оскільки промені сонця паралельні, то масштаб моделі не має значення. Червоним обведено простір, який в публікаціях майже завжди буває обрізаний. Однак в досліджуваній версії він не був відрізаний.
Прослідкуймо це на моделі і на досліджуваному зображенні:
Є тінь ноги / нема тіні.
Легко можна зауважити, що розміщення тіл на моделі і на досліджуваному зображенні є трохи іншим. Чому?
Модель показує найбільш наближену, але можливу (!!) реальну ситуацію. Досліджуване зображення, натомість, є фотомонтажем, який не показує реальної ситуації. Права нога постаті з правого нижнього кута на моделі опирається на ступні дитини, і сідниці лежать на землі. На досліджуваному зображенні постать з правого нижнього кута є "завислою в повітрі", тобто просто домонтована – "вклеєна", а дві ноги, мабуть, домонтовано — незґрабно — окремо. Звідси, наприклад, дещо інше розташування стегна і гомілки.
Права нога на досліджуваному зображенні не прикриває лівої долоні дитини. А на моделі частково прикриває її. Ця різниця випливає з того факту, що модель скомпоновано з фіґурок, типових для дитини і для дорослих форм. Натомість на досліджуваному зображенні постать дитини має неприродно довгі гомілки, ще й різної довжини.
Ці відмінності, однак, не мають принципового значення. Навіть якщо ми змінимо положення сонця на декілька або кільканадцять градусів (в елевації або в азимуті), навіть якщо ми змінимо трохи розташування тіл, завше на фізичній моделі буде видима тінь, якої бракує на досліджуваному зображенні.
Одна з рідкісних версій досліджуваного зображення. Нижня смуга обрізана, а лівий верхній кут засвітлений. Цілість розмита, що створює враження скану зі старої знимки. Обрізування, засвітлення і розмиття певною мірою замасковувало помилки, що видають фальсифікацію. [з kchodorowski.republika.pl]
* * *
"Віночок дітей"
pl.wikipedia.org/wiki/Marianna Dolińska
Дві різні знимки дітей, вбитих Маріанною Долінською 11 грудня 1923 року. Знимка зліва походить зі статті Вітольда Лунєвського, опублікованої в 1928 році. Справа — інша фотографія з цієї серії, вона опублікована в 1948 році в "Підручнику судової медицини для студентів і лікарів" Віктора Ґживо-Домбровського. Фотографії нібито жертв УПА в книжках Едварда Пруса (1994) і Александра Кормана (2002 і 2003) — це репродукція одної і тої самої змакетованої фотографії, що містить дзеркальний фраґмент тої самої знимки, що й на репродукції з "Підручника медицини" Ґживо-Домбровського. Згідно з Едвардом Прусом, ця змакетована копія вже в 1994 році належала Александру Корману.
Публікація зі щомісячника Na Rubieży (1993) — це, правдоподібно, теж репродукція цієї ж таки змакетованої копії. Я працюю, щоб підтвердити цю інформацію.
Натомість фотографія, опублікована Єжи Венґєрським в 1995 році, правдоподібно, є сканом зі статті Вітольда Лунєвського (1928) або сканом з того самого примірника, що його репродуковано в цій статті. Це, однак, теж вимагає підтвердження. Якби це було так, то це означало би, що фальсифікатори ввели до "пропаґандистського обігу" дві різні фотографії з однієї серії, які показують тих самих мертвих дітей.
Нема сумнівів, що фальсифікатори розгубилися і почали поширювати різні й суперечливі леґенди про походження фотографії. Про це пише Вікіпедія (за вище поданим лінком)
Скан статті Вітольда Лунєвського, що була опублікована в 1928 році в Roczniku Psychiatrycznym. Історію "Віночка дітей" від 1928 до 2008 року можна знайти також тут і тут.
У статті під останнім лінком описано також випадок використання "Віночка дітей" окупаційною пресою в 1941 році. Тоді використано знимку, відому із статті Вітольда Лунєвського, але дещо інакше викадровану. Придумано леґенду про більшовицький злочин з 1919 року. Оскільки репродукція з 1941 року вгорі показує трохи більше простору, ніж репродукція Лунєвського, можна зробити висновок, що обидві репродукції незалежні і одна не походить від іншої.
Стаття на блозі Тадея Залєського "Ісаковича", з датою 16-07-2008. В 2007 році всією Польщею трусило від авантюри навколо "Віночка дітей". Наприкінці 2007 року кожен поляк, зацікавлений історією польсько-українського конфлікту, мусив знати, що знимка зроблена в двадцятих роках і показує дітей, вбитих надломленою і психічно хворою циганкою Маріанною Долінською. Чи в середині 2008 року міг цього не знати "видатний спеціаліст щодо різні"? Експерт чи неук? Маніпулянт чи чесна людина?
Після викриття фальсифікації пам'ятник з "Віночком дітей" усунено, однак TVN ще в 2008 році вдавав, що не розуміє, в чому річ. [з tvn24.pl]
Такі пам'ятники ніби є тільки "мистецькою візією". А назва місцевості "Лозова" — це також " мистецька візія"? На мою думку, тут належить говорити радше про фальсифікацію і про безчесний вплив на психіку, а не про мистецьку візію. [з niepoprawni.pl]
* * *
Волинь чи Східна Пруссія? Німецькі чи польські діти?
Знимка "Дітей з Неммерсдорфа" у порівняно добрій роздільній якості.
Блоґер Маріуш Цисевський, діяч незалежності, інтернетівський партизан, що бореться з російською диверсією, раніше від мене зауважив, що "Дітей з Неммерсдорфа" використовують у "волинській" пропаґандистській диверсії. Він вказує також на тих, хто, на його думку, за цим стоїть.
Завжди треба бути критичним, обережним і стриманим. Хто зробив помилку? TVP чи TV Republika? Цього разу рацію має Republika, хоч в неї на конті теж багато волинських помилок.
"Жертви з Неммерсдорфа" — професійна знимка доброї роздільної якості, що належить до "неммерсдорфської серії". Це не жертви УПА, а жертви совєтів. Поза Польщею і Росією ніхто не пов'язує цієї фотографії з польсько-українським конфліктом і, мабуть, ніхто не має сумніву, що ця знимка була зроблена в Східній Пруссії.
"Петруню, не вбивай мене". Жертви з Неммерсдорфа, використані для пропаґандистської диверсії. Після знайомства з аудіозаписами зізнань Броніслава Коморовського в процесі Войцеха Сумлінського, після його виступів на демонстрації KODу, я втратив будь-яку симпатію до колишнього президента. Але фальсифікацій я не схвалюю — ані антиукраїнських, ані навіть антипеовських [PO — "Громадянська платформа"].
Ще одна знимка з неммерсдорфської серії. В Інтернеті можна часом зустріти інформацію, що ця знимка походить з виданої в 1940 році книжки Dokumente polnischer Grausamkiet. Але я проглянув ту книжку сторінку за сторінкою і не знайшов у ній цього фото. Характерною ознакою фотографій з неммерсдорфської серії є оголення жіночих і дівочих останків від пояса додолу. Йшлося про те, щоб підкреслити зґвалтування совєтами. Варто зазначити, що німці, використовуючи Неммерсдорфську різню для пропаґанди, запросила до Неммерсдорфа міжнародну комісію — як до Катині. Сама масакра нині визнається за факт. Число жертв могло бути, однак, завищене, а тіла убитих могли фотографувати так, щоб досягти бажаного психологічного ефекту.
Знимки з неммерсдорфської серії подаються як знимки жертв УПА
Знимки з Верховини. УПА чи NSZ?
[NSZ — Narodowe Siły Zbrojne]
Сторінка зі збірки IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках", Варшава 2002. Перша згори знимка показує українців, вбитих NSZ-ом у Верховині.
"Буде боліти". Знимка з Верховини на Kresach24. Чи тут вибір фотографії — щось ніби як "міжабзацне заповнення"? Справді, ця знимка заболить кожного "ісахакіаніста". Злочин у Верховині був тим страшніший, що мав на меті торпедувати польсько-українське перемир'я.
На знимці українці, вбиті NSZ-ом. Верховина, це не Волинь. Чи знимка жертв NSZ — це одна з приголомшливих фотографій жертв Волинської різні? Так, на Волині гинули поляки й українці, але не кожен цивільний мертвий є польською жертвою Волинської різні. Люди гинули в різних місцях, і від польських рук також. [з wpolityce.pl]
Менш відома знимка з Верховини, опублікована в книжці Ґжегожа Мотики "Від Волинської різні до акції Вісла". Після публікації знимки з Верховини і Сагриня історик став для ісахакіаністів "бандерівцем Мотикою". Дрібку їхньої симпатії здобув лиш завдяки рецензії "Невдала книжка".
Вбиті NSZ-ом українці, показані як польські жертви УПА. Згідно з автором цього відео, від рук українців загинуло 250–500 тисяч поляків. Чому ж не написав, що 5 мільйонів?
Знимка охопленого полум'ям Сагриня. Армія Крайова в ролі УПА
"Охоплений полум'ям Сагринь" і "Відділ AK на тлі охопленого полум'ям Сагриня". Сторінка зі збірника IPN "Польсько-українські відносини в 1939–1947 роках", Варшава 2002.
На знимці — Сагринь у вогні, але текст суґерує, що йдеться про злочин УПА. [з dziennik.pl]
Охоплений полум'ям Сагринь. Сагринь не є на Волині, і не українці його спалили, а поляки. Масакра Сагриня належить до найтрагічніших подій в усьому польсько-українському конфлікті. Число жертв порівнювали з Волею Островеською.
"9 лютого 1943". Сагринь яко Паросля? AK в ролі українців? [з tvn24.pl]
Жертви голоду як жертви УПА
Листівка, видана бельгійською організацією, що помагала жертвам голоду 1921–1923 років у Совєтах. Знимка (фактично однозначно позована, але люди справді зморені голодом) мала спонукати допомогти жертвам голоду.
Жертви голоду 1921–1923 як "Жертви українських різунів". Вгорі портрет "Інки", внизу фальсифікація, а посередині "премудрості" і повчання. Досить лише глянути на лежачі постаті, щоб зрозуміти, коли знимка зроблена і кого показує. Чи автор блоґу міг вірити в правдивість того, що публікує? Чи міг бути аж таким дурнем? [з rebeliant48.blog.onet.pl]
Японська листівка, видана для того, щоб помогти жертвам голоду 1921–1923 років у Совєтах. Я не маю, на жаль, кращого скану, але ця листівка порівняно часто трапляється на антикварному ринку, і ніхто в здоровому ґлузді не повірить, що вона показує жертв українського злочину щодо поляків. Ця ж таки фотографія була використана і в інших публікаціях, але нема сумніву, що існувала вже на початку 20-х років XX століття. Часто її пов'язують з "великим голодом", але насправді вона на десятиліття старша.
Закінчення
Стаття охоплює 11 прикладів (якщо "Віночок дітей" вважати однією фотографією — правдоподібно, до "обігу" запущено дві фотографії "Віночка", зроблені під різними кутами). Я побоююся, що серед "волинських" знимок " b.d.м." невиявлених фальсифікацій є ще багато. Скільки їх можна викрити, переглядаючи сторінку за сторінкою річники радянських і німецьких газет? Скільки можна викрити, переглядаючи чужомовні книжки? Варто, серед іншого, звернути увагу на підручники з медицини, кримінології і т.п.
Збереглася жменька ориґінальних "волинських" фотографій з добре відомим і перевіреним походженням. Однак журналісти, і не тільки журналісти, в погоні за макабричними знимками весь час запускають в публіцистичний і пропаґандистський обіг нові фальсифікації. Вважаю, що велику частину фальсифікацій впроваджують навмисно працівники спецпропаґанди.
Кінець
Джерело:
Paweł Bohdanowicz
Ofiary UPA na fotografiach?
kresy24.pl