Великий удар.

ВИВЛАСНЮЮТЬ ПЛОЩУ "СОКОЛА-БАТЬКА".

Львів, 11. квітня 1938.

Живемо — як нація — у таких часах і таких обставинах, що ніякий удар у наш національний орґанізм, ніяке зменшення наших національних прав, ніякі посягання на нашу національну власність, не є для нас несподіванкою. Та всеж навіть тим з нас, що були приготовані на найгірші можливости, і на думку не прийшло, що нашою найближчою, великою і дошкульною втратою буде площа "Сокола-Батька". Уживаємо саме цієї назви тому, що з цим звуком зживалися ми цілі десятки років, зживалися близько і дуже сердечно.

Чи є сьогодні між українцями хтось, що не знав би цього звуку, хтось, що в його грудях, у його серці цей звук не викликав би почування, яке родиться в людині на згадку чогось найдорожчого? Подумаймо тільки про тих, що нераз від уст собі відриваючи або вирікаючись якоїсь особистої приємности посилали свої більші чи менші грошеві жертви на викуп паїв „Українського Городу“ у Львові. Бо це наш город, бо це наша спортова площа, бо це місце, де ми можемо відбувати свої національні свята! Чи для них цей звук байдужний? Подумаймо про тих, що з далеких сторін нашого краю приїздили на ті національні свята та здвиги і вправляли у відділах своїх орґанізацій або дефілювали перед своїм проводом саме на площі "Сокола-Батька". Чи знаєте, що вони почувають на сам цей звук: площа "Сокола-Батька“, на якій вони пережили стільки піднеслих моментів? А наші найменші, ті зі шкіл і захоронок „Рідної Школи“, що ще не вміють добре вимовити цієї назви, але цілий рік мріють про те, що на святі „Рідної Школи" вони  "виступатимуть“ на площі "Сокола-Батька» або коротко: "на Сокола-Батька". Чи гадаєте, що ці малі серденька не звязані вже тісно з тим майданом, де зазнали своєї першої тривоги і перших радощів першого прилюдного виступу?
Прислухаймося до розмов українських громадян Львова, особливо в неділю, то переконаємося кілько разів почуємо цю назву. Бо площа„Сокола-Батька“ — це більшість українських національних і майже всі українські спортові імпрези. Площа "Сокала-Батька“ — це місце, де українці плекають фізичну культуру, де розважаються, де відпочивають,  де стрічаються, де почуваються як у себе дома.
І саме цю площу „Сокола Батька", цю власність цілого народу, що купив її за всенародні жертви, цю цінність, що дорога кожному українцеві, від найстаршого до найменшого не тільки мешканцям Львова, але й українцям з цілого нашого краю — цю площу нам забирають! Вивласнюють!
Старшина "Сокола-Батька" повідомила про це представників українського громадянства на спеціяльно скликаній у цій справі конференції, що відбулася в суботу 9. квітня ц. р. 3 цього повідомлення довідуємося, що табулярний власник площі Краєвий Союз Кредитовий "Центробанк, дістав при кінці лютого від Окружного Уряду Будівництва у Львові таке письмо:
„Okręgowy Urząd Budownictwa Nr. VI. We Lwowie. — Nr. 894 — 2/IV a. Lwów, dnia 24. II. 1938 — Nabycie terenów. — Do Zarządu Stowarzyszenia zarejestr. ogr. odpow. "Krajewyj Sojuz Kredytowyj" we Lwowie.
W wykonaniu deczyji M. S. Wojsk. Nr. 8915-2/Z S. 38 z dnia 4. II. 1938 r. ma tut. Szefowstwo przeprowadzić nabycie na rzecz Skarba Państwa Zarządu Wojskowego kompleksu gruntowego, w sklad którego wchodzą między innymi parcele gruntowe L. I. k. t 2345/3, 2345/2, 1780/3, 1784/2, 2032, 2037, 1786/1, 2016, 2025/1, 1777, 1775/1, 1780/4, 7247/2 i p. bud. 1240 fm. kat. Lwów o łącznej powierzchni 6 ha 51 a.59m2, obięte whl, 737/1 własn. tamt. Stowarzyszenia. Prosze zatem uprzejmie o powiadomienie w terminie do dni 7, czy Stowarzyszenie "Krajowyj Sojuz Kredytowyj" jest skłonny sprzedać dobrowolnie Skarbowi Państwa wymienione w nyniejszym piśmie parcele i po jakiej cenie od 1 ha — ewentualny brak odpowiedzi po upływie podanego terminu będzie tut. Urząd uważał jako odpowiedź odmowną — p. o Kierownik Okręgowego Urządu Budownictwa  Nr. VI: Inż. Cwyanradci  Tadeusz, w. r."
На це письмо „Сокіл Батько“ вислав таку відповідь:
"До Окружного Уряду Будівництва ч. VI. у Львові. Дня 28. ІІ.1338. р. дістали ми письмо в справі добровільної продажі ґрунтових парцель чч. кат. 2345/3, 2346/2, 1780/3, 1784/2, 2032, 1127, 1786/1, 2026, 2026/1, 1777/1, 1775/1. 1780, 7247/2 і п. буд, 1240 гром. кат. Львів  заг. поверхні 6 га, 51 а, 59 м2', обняті вгч. 737/1 при вул. Стрийській на річ Державного Скарбу Військового Заряду. — Згідно з бажанням пересилаємо в назначеному речинці таку відповідь: Формальним і табулярним власником названих парцель є Краєвий Союз Кредитовий, але фактичним власником і посідачем тої площі є руханково-спортове Товариство "Сокіл-Батько" у Львові, чи радше цілий український нарід у Польщі, що десятками літ складав і складає ще дотепер датки на заплату цієї площі. — Вже той самий факт, що ціле громадянство складало, хоч і дрібними квотами, але масові жертви на ту ціль, свідчить найкраще про велику конечність і потребу цього надбання для цілого народу, зокрема для його молоді. Названа площа має за завдання уможливити фізичне виховання молоді і з цього завдання якслід вивязується, становлячи одиноку площу, якою у Львові можуть покористуватися лєґальні українські установи, що дбають про фізичний розвиток своєї молоді. — Тут віддихають свіжим повітрям діти незаможніх батьків. Робітнича і реміснича молодь, що проводить увесь час у нездорових варстатах праці та в сутеринових мешканнях, має спромогу хоч у святочні дні вивести звідти промінчик радости у її важкому буттю, через культурну розвагу і фізичні вправи. Таксамо студентська молодь находить там можливість у лицарськім спортовім змагу виживатись у здоровому і корисному напрямку. Словом: площа ця служить для евґеніки народу, якого здорова і сильна молодь, доставляє державі здорових громадян для її оборонности. Цеж саме лежить і в інтересі тих військових кругів, від яких вийшла ініціатива викупна тієї площі. — Накінець мусимо згадати, що тіловиховна праця і культурна розвага на згаданій площі, скріплює здоровля і силу громадян Держави з великою ощадністю свідчень з державних  і суспільних фондів на її лічення та рівночасно відтягає деякі бутні елєменти від ріжних ексцесів, що появляються у полишеній без опіки молоді. – 3 тих причин ця площа є для нас неоціненної  вартости, якої не можемо ніяк перепродувати за ніяку ціну, рахуючися з настроями громадянства і тим пієтизмом, що її окружає ввесь нарід без ріжниці переконань, що так жертвенно цілими роками складав на набуття цієї конечної площі значні жертви. — Львів, дня 1. березня 1938. За табулярного власника: Краєвий Союз Кредитовий „Центробанк". За фактичного посідача: Руханкове Товариство „Сокіл-Батько".
Нащо потрібна ця площа „Сокола-Батька" державному скарбові, що хоче її викупити? Виявляється, що цю площу забирає на свої ціли військо, що в таких випадках може спертися на спеціяльний закон. Цей закон такий:
„Дз. У. Пов. 776. — Розпорядок ч. 86. Президента Річипосполитої Польської з дня 24-го вересня 1934. р. — Закон про процедуру при вивласненні: Арт. 1. Вивласнення допускальне виключно з уваги на вищу потребу за відшкодуванням у випадках, в яких припис закону передбачує можливість вивласнення. Вивласнення для цілей оборони держави. Арт. 55. Вивласнення допускальне у випадках, коли цього вимагає інтерес оборони держави".
Довідавшись, що справа вивласнення площі є в руках військової влади, представники «Сокола-Батька» інж. Михайло Хроновят та інж. Андрій Палій і представники У. П. Р. пос. Василь Мудрий та пос. Володимир Целевич інтервеніювали у цій справі у віцеміністра військових справ, ген. Литвиновича, що був у Львові. І довідалися, що ця справа перерішена, що військо забирає площу „Сокола-Батька„ для своїх цілей і від цього нема ніякого відклику.
Справа перерішена!
У Львові ціла маса всяких площ, що є власністю ріжних спортових клюбів, і таких, що належать до міста, але для війська, для його цілей, найкраше підійшла саме площа «Сокола-Батька», єдина, на яку важким трудом здобувся цілий український нарід. Саме ця площа, якої не можна купити, якої не можна вивласнити, не спричинюючи невтишного болю в міліонах сердець українського народу.