Степан Степанович Банах

Працівники науки і культури Львівської області

Степан Степанович дивиться на годинник. До початку лекції залишилося 5 хвилин.

— Ви питаєте про математичні центри світу? Говорячи математичним терміном, Москва — це "точка згущення" видатних математиків. Досить перелічити Сталінських лауреатів — академіка І. М. Виноградова з його працями в області теорії чисел, члена-кореспондента Академії наук CPCP Д. C. Понтрягіна, який створив по суті нову математичну дисципліну — топологічну алгебру, академіка С. Л. Соболева і його праці, присвячені теорії диференціальних зрівнань, і нарешті, академіка А. Н. Колмогорова та члена-кореспондента Академії наук СРСР А. Я. Хінчіна, роботи яких відкривають нові обрії в розвитку теорії ймовірностей.

— Ну, а академіка Н. І. Мусхелішвілі я знаю особисто. Нещодавно я мав можливість вітати його за книгу "Некоторые основные задачи математической теории упругости".

Правда, є ще маленьке американське містечко Прінстон — любиме місце проживання світових математиків. Там живуть норвежець Оре, угорець фон Нойман і багато інших відомих математиків. Але славу Прінстона давно затьмарила Москва.

Степан Степанович Банах — декан фізико-математичного факультету Львівського університету сам також належить до плеяди видатних математиків. Його праці в області функціонального аналізу дозволяють говорити про школу Банаха. Ці роботи дали в руки математиків загальні методи, які роз'яснюють найбільш складну проблему. Книга Банаха "Теорія функціональних операцій" є видатною подією в математичному світі.

Професор Банах нещодавно їздив у Москву, в якій знайшов багато своїх учнів, які працюють в тому ж напрямку, що й він. Гельфонд і Люстернік — в Москві, Фіхтенгольц і Канторович — в Ленінграді, Гросберг — в Києві, Крейн — в Одесі займаються розробкою функціонального аналізу.

Нове слово, сказане Банахом, було голосне в усьому світі. Проте, найбільше співробітників Банаха знайшлося в СРСР. Це зрозуміло тому, що функціональний аналіз — справа нова, до того ж, вона має велике прикладне значення. Як всякий математичний аналіз, його застосовують в механіці, в аеродинаміці, в усякій прикладній науці.

Степан Степанович дивиться на годинник. Професор математики не може спізнюватись на лекцію. Це неможливо. Легкою молодою ходою він іде в аудиторію. Ось уже 20 років, як він заходить в зал, переповнений студентами. Професор не говорить їм про таку "високу матерію", як функціональний аналіз, але в його лекціях є сміливість дослідника і впевненість вченого. Студенти це відчувають і люблять лекції професора Банаха.

Математикою можна так само захоплюватися, як, наприклад, спортом. Таких, що захоплюються, професор любить особливо і завжди готовий їм допомогти. Це, можливо тому, що і він захоплюється математикою.

Бернард Шоу в своїй останній п'єсі "В золоті дні доброго короля Карла" виводить Ньютона, захопленого математикою. Вчений знайомиться з новою покоївкою Селлі.

— А скільки ж вам років?

— Двадцять чотири, сер.

— Двадцять чотири роки. Вісім тисяч сімсот шістдесят днів. Двісті десять тисяч двісті сорок годин. Дванадцять міліонів шістсот чотирнадцять тисяч чотириста хвилин. Сімсот п'ятдесят шість міліонів вісімсот шістдесят чотири тисячі секунд Ви прожили вже довге — довге життя.

Але геть жарти. Іноді це, присвоєне математикам звання диваків, було непоганою захисною зброєю.

На всякий випадок, коли ще в часи панської Польщі звернули увагу професора Банаха на високі оцінки з математики в студента єврея — Банах ввічливо, але рішуче відповів:

— Для математиків байдуже, хто студент — поляк, українець чи єврей.

В юнацькі роки Степан Степанович теж був студентом. Він закінчував, але так і не закінчив Львівський політехнічний інститут. Не закінчив не тому, що не мав здібностей, а з тієї прозаїчної причини, що не мав грошей. Мабуть тому Степан Степанович був палким поборником студентських стипендій під час всієї своєї педагогічної діяльності аж до приходу Червоної Армії та встановлення радянської влади. Тепер уже йому не треба цим усім займатися, бо про студентів піклується держава. Тільки вчись!

Можна б назвати багато студентів, які навчалися в Банаха любити математику. Назвемо випускника Гілєрмана, молодого аспіранта Гартвагена. Це представники тієї частини молоді, яка сміливо бореться за розв'язання почесних і високих завдань, що стоять перед радянськими математиками.

Львів взагалі має чимало видатних математиків, які працюють в різних галузях цієї науки. Згадати хоч би відомого алгебраїста Є. І. Желінського, учеників Банаха — професора Шаудера, Мазура і Орича, варшав'ян професорів Сакса і Кнастера. Але здавна найсильнішою була школа Банаха і її функціональний аналіз.

Молода галузь математики — функціональний аналіз немає по суті історії. Правда, чікагські професори вже давно намагалися посунути вперед цю справу, яка для математиків має тепер першорядне значення, але їх спроби не увінчалися успіхом. Банаху і його послідовникам належить честь піонерів та ентузіастів функціонального аналізу.

Якось Степана Степановича спитали про його друковані праці в області математики. Він посміхнувся. Очевидно, він написав чимало педагогічних і наукових робіт. Але в математиці дуже часто списаний формулами листок паперу цінніший за кілька об'ємистих книг. Ось і тепер Держвидав перевидає книжку Банаха "Теорія операцій". Але про перевидання можна тут говорити тільки умовно. По суті це нова книга, збагачена новими висновками і відкриттями вченого.

Іде вперед радянська математика. Її розвивають люди, майстри чисел і закономірностей, одним з яких є Степан Степанович Банах.

[Вільна Україна]