Хто не знає – «клюмба» це спонтанне збіговисько марґіналів, які після перших демократичних виборів 1990 року не знайшли собі конструктивного заняття і продовжили безсенсовні мітинґи і безконечні дискусії на центральній клумбі — місці зародження нової української демократії. Синонім деструктивної примітивної спільноти.
Теперішня «клюмба» не видається спонтанним утворенням. Добре організована і керована з поки невідомих центрів впливу вона системно штовхає Львів у прірву хаосу і безвладдя. Якесь ситуативне об'єднання колишніх «реґіоналів», націоналістів, лобістів інтересів тіньових власників базарів, включно із гіперактивними громадянами, які завжди «Проти!» і «Геть!».
Трагедія загибелі людей, екологічна катастрофа і клубок системних проблем Грибовицького сміттєзвалища вимагає спокійної, відповідальної консолідації львівської громади. Здоровий глузд і громадянська свідомість радять відкласти на потім взаємні звинувачення і претензії. Не забувати – а саме відкласти до часу, коли спільними зусиллями загрозу буде усунено. Бо мордобій та істерики не дозволяють приймати правильних, виважених і швидких рішень.
Здавалося, що львівська громада є достатньо зрілою, свідомою і згуртованою, аби справитися із найбільшими викликами. Що львів'яни є самодостатніми і автономними, здатними самостійно захищати інтереси свої та свого міста. Сильне місто — це основа держави, і Львів до подій останньої сесії міськради був прикладом для всієї України.
Але тепер за Львів стало соромно.
Понаїхало чужоміських силовиків, щоб охороняти роботу сесії. Чи у Львові нема поліції, здатної захистити сесійну залу свого маґістрату? Чому вінницька «волохата» рука має лізти в нашу хату?
Вони так талановито захищали, що в залу напхалося повно аґресивних людей, які не мають жодного стосунку до роботи сесії та до питань, оголошених в порядку денному. Як у таких умовах можна дискутувати і вирішувати критично важливі проблеми?
Зрештою самі народні обранці розпочали штовханину і мордобій у залі. Показали високий рівень свідомості, цивілізованості та моралі. У Львові, в день свята Вознесіння Господнього.
Демократія — це не охлократія і не плєбсократія. Ці формати — для Росії. Тоді хто з таким напором намагається запровадити ці москальські формати у міськраді, в осередку нашого самоврядування — свідомі націоналісти? Чи, може, маріонетки, хай не кажу кого.
Певним владним особам вигідно дестабілізувати ситуацію у Львові — щоби не мозолив очей всій «совковій» Україні як успішний приклад заможної самоврядної громади.
Ще інші — мріють заскочити в крісло мера. Щоб «поцарювати» у цій непрозорій системі влади, сконструйованій за принципом «ручного управління».
Власне тут криється джерело проблем.
В авторитарній, непрозорій системі влади у місті.
Принципи демократії та самоврядування вимагають чесної, прозорої, відповідальної влади. Однак авторитет і управлінський хист мера дозволив збудувати цілком підконтрольну йому систему, закриту від впливу з боку громади, зі стійким імунітетом до громадського контролю.
Цьому дуже посприяла тотальна корумпованість міських депутатів, які ще у 2002 році експортували з Верховної Ради систему платного голосування за кожне прибуткове питання. Злі язики кажуть, що бували випадки, коли один сесійний день акумулював для розподілу до мільйона доларів готівкою. З того корита годувалися всі: депутати, правоохоронці, прокурори, судді.
Хто з депутатів, маючи такий «голосувальний» бізнес, буде вимагати від виконавчої влади прозорості й ефективності? Це можуть робити лише люди цілком нової формації, незалежні від влади.
Громада Львова не має відкритого доступу до реєстру обліку майна, де щодо кожного об'єкта нерухомості позначено власника чи орендаря, вартість і термін оренди. То саме повинно бути по всіх земельних ділянках у межах міста. Міські комунальні підприємства — то взагалі «чорна діра» наших спільних бюджетних коштів. Перевіряти їх може лише управління, підпорядковане мерові. Отже, роби що хочеш і як хочеш. ЛКП «Збиранка», куди входить Грибовицьке сміттєзвалище, — власне, одне з таких підприємств.
А ще є проблеми реґламенту роботи Ради, оптимізації управлінських структур, кошторисів і якості проведення ремонтних робіт й інших підрядів.
Але наведення порядку нікому не вигідне — вигідно ловити золоті рибки в каламутній воді корупції. Тому і рвуться до влади нові кандидати у мери.
Львів має свій гонор, і львів'яни є мудрими, відповідальними людьми.
Потрібно усвідомити загрози, які несе новітня «клумба», керована криміналітетом і зовнішніми ляльководами.
Сталася біда, і потрібно перш за все дати раду сміттєвій загрозі.
І відразу наводити лад в управлінні містом, міняючи систему здійснення влади. Тоді хоч би хто став мером Львова, він не буде мати шансів на маніпуляції та зловживання.
09.06.2016