в недїлю, 28. с. м., в 4. год. по пол. у Львові
Ангел смерти злетїв на українську землю, щоб замкнути очи на вічний сон найбільшому з сучасних синів України. Настало для нас велике свято суму. Він заснув вічним сном і ми готовимо ся віддати Йому останню прислугу, зложити Його тїло на вічний відпочинок.
Смерть людини, що прожила свій вік, є природним фактом, з яким мусять мирити ся діти Землї. Тим більше природним фактом являєть ся Його смерть, бо-ж Він умирав уже від ряду лїт, змагаючи з непереможною недугою, від якої міг Його визволити тільки ангел смерти.
І обходячи те наше велике свято суму, яке Його ангел смерти приніс українській земли, ми не будемо ридати, тільки і роздумувати-мемо над Його житєм і дїлами, над корисністю Його житя для України, над величю і безсмертністю Його дїл, які будуть невичерпаним жерелом житєвих вартостий для грядущих і грядущих поколїнь українського народу, — дякуючи долї, що дала Українї такого сина, повні взячности для Нього, що талант, який Йому дала доля, вмів — хоч серед великих житєвих невзгодин — виплекати на користь і славу України.
_______
Здаєть ся, нема серед українського громадянства освіченої людини, для якої житє і плоди творчости Покійного були б невідомі. Тому — думаємо — можемо обмежити ся до найважнїйших дат з сеї области.
Народив ся Іван Франко 15. серпня 1856 р. в селї Нагуєвичах дрогобицького повіту, де його батько був селянином-ковалем. Розпочав науку в сїльській школї в Ясеницї сільній, потім учив ся в нормальній школі оо. Василіян у Дрогобичи, в Дрогобичи скінчив ґімназію, на унїверситст вибрав ся до Львова.
Писати почав ще в ґімназії і ще з ґімназії навязав зносини в редакцією журнала "Друг", який видавало тов-о "Академическій Кружок", де гуртувала ся молодїж, що оставала під ідеольоґічним впливом тодїшної "староруської партії". До сього гурта української молодїжи пристав Іван Франко, прийшовши до Львова на унїверситет.
Зпакомство з Драгомановом визволило його з ідеольоґії кружка, яка зрештою була йому особисто майже чужа, і показало йому шлях, який став шляхом його цїлого житя: шлях працї для українського народу мовою народу на основі ідей, до яких дійшли найсвітлїйші уми культурного світа.
Тернистий був той шлях...
В 1877 р. Франка й кількох його однодумцїв арештовано, держано довгі місяцї в слїдчій вязници і засуджено за приналежність до тайного інтернаціонального соціалїстичного товариства, про яку вношено з того, що підсудні визнавали соціялїстичні ідеї. В 1880 р. був він арештований знов; в примусовім транспортї з Коломиї до місця приналежности пізнав він тюрми всїх більших східно-галицьких міст. В 1889 р. був арештований в-третє.
Ідеї, які він проповідував, і переслїдуваня за полїтичні переконаня відбили ся на його положеню серед суспільности. Треба було довгих лїт працї і великих заслуг, щоби здобути собі серед суспільности належне признанє.
Таке положенє відбивало ся також на його особистім житю. Треба було бороти ся за щоденний хлїб, заробляти в чужих (в рр. 1887— 97 працював Франко в редакції "Kurjera lwowsk-ого"). А коли здібністю і працею він здобув собі умови до визначного становища: в 1894 р. одержав він у віденськім унїверситетї ступінь доктора фільософії і швидко опісля габілїтував ся в львівськім унїверситетї як доцент української мови й лїтератури, — "politisches Vorleben" дало полїтичним чинникам привід замкнути перед ним унїверситетську катедру, що означало не тільки шкоду для нього і для розвитку його наукової творчости, але також велику втрату для українського народу і розвитку його науки.
Від 1898 р. мав він змогу працювати виключно для української публїцистики, лїтератури і науки — як співредактор "Лїт. Наук. Вістника" і співробітник наукових видань Наукового Товариства ім. Шевченка.
Та ще тільки 10 лїт судило ся йому працювати. З початком 1908 р. наступає катастрофа: вибух непереможної недуги, з якою його сильний орґанїзм змагав ся отсе цїлих 8 лїт.
Серед таких невідрадних відносин ріс і мїцнїв його талант, творячи на всїх полях духового житя цїнні, безсмертні вартости. Поет, автор оповідань і повістий, письменник для дїтей і молодїжи, критик і історик лїтератури, фільольоґ, економіст, публїцист, популяризатор, полїтичний дїяч, популярний аґітатор, редактор цїлого ряду періодичних видань, перекладач з чужих мов, інформатор чужої преси про наше житє — ось найзагальнїйша характеристика його дїяльности, дїяльности на стільки всесторонної, що рівної їй небогато примірів знайдеть ся в історії людської культури.
Як громадянський дїяч, був Іван Франко побіч Драгоманова головним творцем того напряму, який в історії нашого розвитку знаний під назвою радикалїзму і який запліднив усе наше житє вартостями всесвітної культури.
В кінци здобув собі Іван Франко все таки загальне признанє серед громадянства. Першим обявом того признаня був обхід 25-лїтя його лїтературної дїяльности. Часть старших громадян держала ся, що правда, осторонь від сього обходу, але були се вже останні леди, які швидко стопив ентузіязм молодших поколінь для великого письменника і громадянина.
Признанє громадянства ставало з дня на день більше й загальнїше.
Наукова дїяльність Івана Франка знайшла признанє в цїлім культурнім світї. Він був не тільки дїйсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові і Українського Наукового Товариства в Київі, але також мав відзначеня численних чужих наукових інституцій. Між ин. був почесним доктором унїверситету в Харкові, а навіть безпосередно перед його недугою обговорювано думку вибрати його членом Імператорської Академії Наук у Петербурзї.
Ті духови вартости, які внїс Іван Франко в наше громадянське житє, в нашу лїтературу і науку, такі великі, що сміло можна назвати його найбільшим сином України свого часу й поставити побіч Шевченка і Драгоманова між найбільшими історичними постатями України.
_______
В 1883 р. Іван Франко оженив ся в Київі з Ольгою Хорунжинською. Подружє мало 4 дїтий: найстарший Андрій помер перед пару роками як укінчений студент фільософії; Тарас, учитель ґімназії, служить при війску; Петро, студ. техн., служить в Українських Сїчових Стрільцях; дочка Анна перебуває в Росії, куди виїхала до родини перед вибухом війни. П-нї Франкова від довшого часу нервово хора.
_______
Занепад здоровля Івана Франка проявив ся вже минулої осени в такій мірі, що се означало наближуванє катастрофи. В зимі перебував він якийсь час в захистї для УСС., а під весну перенїс ся знов до своєї віллї при вул. Понїніського ч. 4. Останні тижнї вже так ослаб, що не міг ходити; сидїв у кріслї або лежав. Помер в недїлю, 28. с. м., в 4 год. по пол., проявляючи до кінця проблиски свідомости.
_______
Похорон Івана Франка назначений на середу, 31. с. м. В 5. год. по пол. виїде похоронний похід з дому Покійника при вул. Понїнського ч. 4 на Личаківське кладовище.
Справляє похорони Наукове Товариство ім. Шевченка.
Видїл Т-ва повідомив про смерть Івана Франка Загальну Українську Раду в Відни, українське громадянство в більших містах Галичини, а саме в Дрогобичи, Коломиї, Перемишли, Самборі, Станиславові і Стрию, синїв у війску і дальшу родину в Нагуєвичах, дрогобицького повіту.
Видїл рішив поробити заходи, щоби похоронено Івана Франка на виднім місци Личаківського кладовища, в мурованім гробі.
З Покійника здійметь ся посмертну маску. З виносу тїла, похоронного походу і з похоронного обряду на кладовищи будуть зняті фотоґрафічні знимки.
На похоронї буде виголошена при виносї тїла промова від Наукового Товариства ім. Шевченка, а над могилою від громадянства (дві промови), від преси і від академічної молодїжи.
Робить ся заходи, щоби в похоронї взяла участь українська шкільна молодїж.
Наукове Товариство ім. Шевченка зложить на домовинї два вінки: від видїлу і від наукових секцій Тов-а.
Нинї, в понедїлок, в 4. год. по пол. буде жалібне засїданє Видїлу і наукових секцій Наукового Товариства ім. Шевченка, присвячене памяти Покійника.
_______
Проба з'єдинених мужеських хорів, які візьмуть участь в похоронах Івана Франка, відбудеть ся ві второк 30. с. м. в год. 7 вечером і в середу 31 с. м. в 10½ год. перед пол. в салї "Української Бесїди" при ул. Костюшка 1 а. Взиваєть ся всїх членів львівських хорів і всіх співаків явити ся на тих пробах.
[Дїло]
30.05.1916