Дня 19 н. ст. мая обходило — як ми вже коротко доносили — москвофільске общество "Академическій Кружок" у Львові 20-лїтний ювилей свого истнованя.
Ювилей розпочало богослуженє в Успеньскій церкві, відправлене о. Павликовим з оо. Яримовичем і Гоцким.
Пo богослуженю зібрали ся ювилейники в реставрації Штадтмілєра на спільний обід. Почетне місце заняв Б. А. Дїдицкій, коло него д-р Ив. Добряньскій і п. Мих. Павлик, дальше деякі бувші члени і не-члени "Ак. Кружка", відпоручники "Академичного Братства", віденьскої "Буковини" і черновецкої "Буковини" і два священики о. Дрималик з Волощі і Лїсковацкій з Краківця.
Коли на столї появила ся перша страва, голова "Академического Кружка" Труш привитав зібраних короткою промовою, а коли скінчив, відспівано тричи "Христос воскресе!" Потім о. Дрималик совершив чин благословенія яденія і ядущих і зібрані взялись за ложки.
По обідї першій забрав слово д-р Ив. Добряньскій, зазначуючи, що "Акад. Кружок" через 20 лїт стояв на "исторической почві" і ширив "завіщаннии исторією указанія", поклав єму дуже на серце, щоби й дальше того держав ся, а се певно доведе москвофілів галицких до цїли. Бесїду д-pa Добряньского, виголошену язичієм, принято грімким окликом "урра!"
Немов у відповідь забрав слово Вл. Л. Ропицкій, член "Ак. Кружка", і заявив, що "Кружок не похолзнет ся нараз избранном пути".
З черги почали промовляти відпоручники двох "Буковин" — розумієсь по московски (взагалї академики члени москвофільских товариств, "Кружка" і обох "Буковин", промовляли не нашим язиком анї навіть мішаниною язиковою, але чисто московским).
Відпоручник віденьскої "Буковини" Ґайвановіч [по нашому "Гойванович", бо він з роду Русин, син панї Г., що кухню в семивари львівскім тримає], сказав між инчим: "Юбилей "Акад. Кружка" — он і наш юбилей — юбилей русской мисли, юбилей нашей исторической тисячелїтней программи... Борись "Кружок", борись "Буковина" за великій русскій народ! Пусть дїлят єго пигмеї, пусть ненавидят єго враги, он стоїть великаном на твердих основаніях: на одной вірі, на одном язикі, о котором сказал Тургенев, что такой язик не может бить не дан великому народу..." Не треба й казати, що сю промову принято оплесками і кликами: "Славно! Урра!"
Потім промовив відпоручник другої "Буковини", черновецкої, Е. В. Гакман (Гакман). "Галицкая Русь" [за котрою подаємо нинїшний опис ювилею] називає промову Ґакмана "так сказати, програмовою для русской молодежи", і додав, що Ґакман виголосив єї "с отвітним серіозним патосом". Наводимо з того "серіозного патосу" деякі цвітки: "Сей праздник "Акад. Кружка" составляет торжество нашей Руси... Ми, русская молодежь, любим настоящое... но ми неменьше горячо любим і минувшое, не отрекаемся от нашей 1000-лїтней исторіи, не уничтожаем наши преданія... Ограничати любов одновременним пристрастіем к тому, що єсть, к тому, що на очах і под pyкою, значить унижати ю... Наша Русь иміла і иміет, к сожалїнію, еще і в наши времена своих недостойних синов... Да живет "Акад. Кружок", да сплотит в тїсний твердий круг всю нашу благонадежную молодеж!"
По відповіди Верґуна (Вергуна), члена "Кружка", відпоручникам двох "Буковин" забрав слово відпоручник "Академичного Братства" Охримович. "Галицкая Русь" не наводить єго промови, лиш каже, що він говорив довго, виложив принципи свого товариства, вказав точки спільні з "Ак. Кружком" і висказав надїю, що на тих точках пійде "Братство" з "Кружком" разом.
Сему бесїдникови відповів В. Л. Ропицкій "з точки зрінія "Акад. Кружка".
Потім "кружкар" Верґун випив на честь независимих редакторів — М. Павлика і О. Авдиковского.
Опісля Д. Вінцковскій віддеклямував мале "стишилище" в тім змислї, що час минає.
І скорими, как вітр, шагами
Дни, місяца, лїта идут —
Одни идеи і принципи
Несмінни прочно остають.
Єдва лїт двадцать, как родилось
Это студентов Общество,
А с первих членов-ветеранов
Нас двох пришло на пиршество...
т. є. п. Вінцковскій і О. Авдиковскій. Та хоч лиш они два явились на пиршество, —
Но — вот идея все живет!
Не треба й казати, що "стихотвореніе то одушевило слушателей і било вознаграждено долго неумолкавшими воскликами "Славно!" і "Ура!"
П. М. Павлик, дякуючи Верґунови за тоаст в єго честь, яко редактора "Народа", виголосив "долшую, замічательную по своему содержанію річь". Жаль, що "Галицкая Русь" не подає повного тексту тої промови, а тілько, вирвавши де що з неї, і зазначивши, що она "била принята с полним одобреніем", характеризує єї яко: "живое изображеніе так сказати... безголовья".
Мусїв хтось п. Павликови "возразити" і тої ролї підняв ся начальний ліквідатор "Заведенія" д-р Л. А. Павенцкій. Єгo "возраженіе" стреміло до поученя п. Павлика, що "соціяльниї вопроси не должни исключати вопросов національних."
Опісля бувшій редактор "Червоной Руси" О. А. Марков подав зібраним "радушную" вість, що "оден из русских меценатов сложил [на руки п. Маркова] 600 зр. на такси для ригорозантов из среди членов "Кружка". Вість сю принято "с воодушевленіем".
Потім забрав слово другій відпоручник віденьскої "Буковини" Ром. Алексевич і накликуючи молодїж: "Вскріпим же русскую мисль в нашем народї..." закінчив: "За единодушіе русской молодежи... мой стакан!"
Послїдне слово забрав Вл. Ф. Дудикевич з Відня, колишній предсїдатель "Кружка". Єго бесїди "Галицкая Русь" чомусь не містить, і то дивно, бо каже, що она "била, так сказати, вінцем торжества", тим більше, що була виголошена "на прекрасном язицї" [по московски].
Тим скінчив ся обід, "самое средоточіе торжества". Ювилей скінчив ся вечером продукціями концертовими і танцями.
На ювилей "Акад. Кружка" наспіло 31 телеґрам і писем. Найцїкавійші для нас: телеґрама від віденьскої "Сїчи" і письмо від 115 [?] питомцїв львівскої дух. семинарії. Видїл "Сїчи" телеґрафував: "Пересилаєм дорогому нам обществу Акад. Кружок щирі желаня... З воскликом "Вперед!" прийміть сердечне дружеске від нас поздоровленє." Часть же питомцїв семинарії львівскої довше своє письмо кінчить: "Молим сегодня Всевишняго, чтоби Академическій Кружок никогда не сходил из праваго пути, всегда бил вірним сином святой Мaтушки [!] Руси і великаго рускаго народа... Побіда за нами!" З Россії наспіли телеґрами: з Вильни від В. М. Площанского, з Москви від першого заступника предсїдателя "Кружка" Павликовского из Новгорода-Сїверского від трех бувших членів "Кружка": Курбаса, Гнатевича і Покривницкого. Деякі телеґрами підписані криптонімами, н. пр. "Затворник", деякі кінчать ся викликом: "Урра!"
Отсе піднесли ми все цїкавійше з обходу ювилею "Кружка", а гадку свою о нїм вискажемо найблизшим разом.
