Три роки і шість місяців ув'язнення, присуджені франківському блоґеру Русланові Коцабі за його публічно висловлену позицію щодо війни на сході України, стали приводом для того, щоб укотре ділити суспільство. Частина українців вважають підсудного зрадником і хочуть, щоб його покарали ще суворіше. Інші переконані, що судити людину за особливу громадянську позицію не можна взагалі.
«Z» довідався думки щодо цього судового процесу в людей, які Руслана Коцабу знають давно і особисто (див. далі), а також поговорив з багаторічним в'язнем радянської системи Мирославом Мариновичем.
«В країні йде війна — хай не оголошена, але війна. В законі недаремно говориться про ОБОВ'ЯЗОК громадянина захищати державу. Це — моральний і справедливий закон. Тому громадянин не має морального і законного права "відокремлюватися" і відмовлятися від мобілізації. У кожній державі це називається дезертирством. Закон передбачає право людини відмовитися від військової служби, якщо це суперечить її сумлінню. Але не знаю, чи діє це правило в умовах війни.
Звичайно, кожна людина має право увійти в конфлікт з державою і з усіма її законами та суспільними нормами, якщо цього вимагає її сумління. Але тоді, як каже католицьке суспільне вчення, вона повинна усвідомлювати, що їй доведеться прийняти за це належне покарання.
Чи було покарання адекватним і пропорційним — не знаю. Тут уже треба дивитися на конкретні обставини справи», — вважає Мирослав Маринович.
Річ у тім, що Руслан Коцаба перед своїми заявами щодо АТО й антимобілізаційними закликами мав опінію активного борця за справедливість і, за висловом Тараса Прохаська, «старого антирадянщика» — був одним із тих сміливців, які голодували в «Революції на граніті».
А тепер предметом не просто морального осуду, а судового переслідування стало відеозвернення Коцаби до президента України, в якому він особисто відмовляється від участі в мобілізації і закликає до цього інших.
«Користуючись своєю популярністю, хочу сказати: прошу навіть мені не присилати повістку про мобілізацію. Бо я одразу кажу, що я чітко знаю, що мобілізація оголошується, коли є військовий стан. І мені простіше — а там, здається, від 2 до 5 років — відсидіти в тюрмі, ніж я буду йти на громадянську війну, вбивати чи сприяти вбивству своїх співвітчизників, навіть якщо вони по-інакшому думають, навіть якщо вони вважають, що київська влада негідна, щоби там їй підкорятися. Мене будуть називати, що я шпигун, що я граю на руку Путіна, я все одно скажу всім, хто мене чує: я відмовляюся від мобілізації, всіх адекватних людей закликаю відмовитися від цієї мобілізації, бо це пекло, це жахіття треба зупинити. Неможливо, коли у 21-му столітті люди вбивають людей тільки тому, що вони хочуть жити окремо».
Як наслідок, СБУ звинувачує блоґера у державній зраді та перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України. Державний обвинувач вимагає для нього 13 років в'язниці. Коцабу понад рік (доки тривали слідство і судові засідання) тримають за ґратами. І це аж надто контрастує з тими випадками, коли явних затриманих сепаратистів здебільшого відпускали з умовними термінами або на підписку про невиїзд чи під домашній арешт. Такі самі м'які рішення ухвалюють суди й щодо тих, кого підозрюють у скоєнні реальних воєнних злочинів. То невже івано-франківський блоґер є найбільшою загрозою національній безпеці Україні — ворогом держави №1?
Зрештою, суд відхилив звинувачення у державній зраді, але за другим пунктом — перешкоджання ЗСУ — визнав Коцабу винним. «Суд не вбачає ознак державної зради в оприлюдненні Русланом Коцабою відеозвернення до Президента України "Я проти мобілізації". Проте, його дії кваліфікуються згідно статті 114-1 КК України — перешкоджання законних дій Збройних сил України в особливий період. Рішенням суду Руслану Коцабі призначити покарання у вигляді 3 роки та 6 місяців позбавлення волі», — цитуємо судове рішення. Також, згідно з вироком, знято арешт з майна та коштів підсудного, але він має сплатити майже п'ять тисяч гривень судових витрат.
Згідно з так званим «законом Савченко», кожний день перебування у слідчому ізоляторі зараховується за два, тож Руслан Коцаба має відбути в ув'язненні ще рік часу (345 днів станом на сьогодні — якщо бути точним). Щоправда, цей термін може зменшитись залежно від того, як просуватиметься розгляд апеляційної скарги, яку відразу після оголошення вироку Руслан Коцаба пообіцяв подати. А ще блоґер судитиметься з прокуратурою.
Богдан Скаврон,
журналіст:
Садити за такі слова до тюрми є дикістю
Щодо вироку Русланові Коцабі, то знаю, що передбачувано не підтвердилися звинувачення у державній зраді. Але винним у перешкоджанні діяльності Збройних сил України його таки визнали, що, зрештою, мене також дивує... Бо як на мене, то висловити свою думку з приводу навіть такої дратівливої теми, як мобілізація, — не є активним перешкоджанням... Він же не роздавав листівки під військкоматами із закликами не йти до війська…
Не виключено, що цими заявами про мобілізацію скористався хтось, кому Коцаба насолив. Це може бути пов'язане і з його роботою в обласній рибінспекції. До речі, свого часу під час рейду Руслан Коцаба затримав високопосадовців СБУ на браконьєрстві. Була досить голосна справа. Але не знаю, чи дійшла вона до суду. Коцаба був добрий як еколог і активіст охорони природи. Шкода, що його понесло в суспільно-політичну діяльність. Хоча тепер, відсидівши в СІЗО, він, може, й отримає зайві політичні бали і зможе навіть якось їх капіталізувати...
Щодо журналістської діяльності Коцаби, то я вважаю його більше блоґером, громадським діячем. Йому бракувало досвіду і зваженості, які він компенсував запалом і нахабністю. Думаю, він сам обрав для себе роль того, хто буде говорити «проти шерсті», — звідси вся ця його риторика про «братовбивчу громадянську війну». Як на мене, такі люди повинні бути, і вміти їх вислухати і перемогти контрарґументами завжди було ознакою цивілізованого суспільства. А садити за такі слова до тюрми, як на мене, є дикістю.
Олександр Старовойт,
старший лейтенант ЗСУ:
Садити — не вихід . Цим тільки загострюємо проблему
Коцаба не дурень, не подонок і не боягуз, але щось в його мізках перевернулось після поїздки за поребрик (що там було? — полон і єдиний шлях життя і свободи, старий компромат КДБ, Медведчук і перспективи — я не знаю). Не хочеш в армію — не йди. Але зайняти відверто антивоєнну позицію, коли в твоїй країні війна, коли чудово знаєш, що тільки ціною життів хлопців-добровольців в 2014 зупинили просування поребрика до Дніпра, а зараз десятки тисяч молодих пацанів у польових умовах і під загрозами, — це виходить за рамки мого розуміння. Однак садити — не вихід. Цим тільки загострюємо проблему. Суспільного осуду в наших краях (а він, сподіваюсь, є) цілком достатньо. Чесно, мені його навіть шкода: бо він ще є на землі, а для багатьох він уже вмер.
Якщо ти закликаєш не іти до війська під час мобілізації, то хто ж тоді захистить державу? Я не можу цього сприйняти. Але був ще інший момент: мало того, що це позиція, але ще так подана — судіть мене за це, я хочу бути в'язнем сумління, ледь не піар на цьому будує.
Щодо вироку, то це ідіотизм, треба було дати йому той термін, який він уже відсидів, і випустити. Тому що зараз подадуть в Європейський суд з прав людини, і є варіанти, що там він може перемогти. Європейський суд не оскаржуватиме вирок, а процедуру, а там точно можна знайти тисячу порушень — перетримали на допиті чи не в той час викликали на допит, погрожували в соціальних мережах тощо. Монтян така юристка, що знайде ці порушення. Плюс на процесі були свідки, які заявляли, що вони не знають, хто такий Коцаба, але вони його засуджують. Одне слово, можна знайти достатньо причин, щоби Європейський суд цей вирок скасував.
Я не переконаний, що закон настільки жорсткий, що за це треба карати. Осуд має бути, власне в рішенні суду, але без терміну. Я вважаю, що його не треба було тримати за ґратами, він спокійно міг би перебувати вдома під домашнім арештом чи підписці про невиїзд. Це його інтелектуальна позиція. Треба було визнати позицію як неправильну, зажадати публічного вибачення, це я розумію, але не притягати до відповідальності, бо воно нам ще «аукнеться».
Андрій Салюк,
громадський діяч, волонтер:
Покарання абсолютно неадекватне
Після виступів Руслана я написав йому на «Фейсбуці», що дуже мені прикро, що після стількох років нашого побратимства ми чомусь опиняємося по різні боки барикади. Мені було дуже боляче, що людина, яка стільки зусиль докладала, щоби будувати українську державу, зараз виступала проти того, щоби її обороняти. Я не зрозумів його, мені дійсно було дуже прикро, і не дивно, що потім ним зацікавилося СБУ.
Водночас я не погоджуюся з аж настільки жорстоким вироком, бо не сказав би, що у його діях було аж настільки багато криміналу порівняно з тими висловами, закликами і особливо з тими діями, які ми зараз можемо спостерігати в Україні. Ви ж пам'ятаєте — Єфремова відпустили, до Ахметова взагалі питань немає, так званий Опоблок уже давно в повному складі мав би сидіти у в'язниці. Але до них питань немає, більше того, вони керують нашою державою.
Те, що покарання мало би бути, це очевидно, бо не можна такі речі залишати без уваги. Але це абсолютно неадекватне покарання до тої шкоди, яку він зробив. Водночас ми маємо або звільненими, або з умовними термінами тих сепаратистів, яких ловили на фронті і наші вояки, і СБУ, і місцеве населення. Тобто жодного покарання немає, тож складається враження вибіркового правосуддя, і це буде дуже боляче. Бо якщо хтось вважає, що вирок Русланові адекватний, то тих злочинців, які й сьогодні перебувають при управлінні державою — Кернес, Добкіни та інші — то їх, напевне, треба було би засуджувати п'ять разів на страту за те, що вони робили. Тому, з одного боку, не погоджуюся з тим, що Руслан робив, але з іншого боку — не вважаю покарання за це адекватним. Як на мене, йдеться про інше. Наші силові структури, спецслужби, судова система, як у радянські часи, пробують гнатися за статистичними показниками, і їм дуже важливо показати, що вони викрили ворога народу.
Андрій Рожнятовський,
громадський діяч, засновник студентського руху опору кінця 80-х років:
В контексті інших судових справ вирок Коцаби несправедливий
Справа у тому, що коли повернутися в глибину цієї історії, то дійсно була заява Руслана Коцаби. І очевидно, що якби на звершення своєї промови Коцаба зіслався на статтю Конституції, яка зобов'язує кожного громадянина ставати на захист своєї держави, то можна було би зрозуміти, що ця промова — це незадоволення певними діями тодішньої влади. Станом на сьогодні ми маємо низку відеозвернень, в тім числі й фінансистів, діючих депутатів так званого «Опоблоку», які також мали би бути ув'язнені. Ми цього не маємо, тобто симетричної дії не було.
Я вважаю, що три з половиною роки ув'язнення є несправедливим вироком. Якщо би дали реальні терміни тим людям, які розпалювали війну на сході, потакаючи диверсійним групам з Росії і фінансуючи п'яту колону, якби їм дали по сім років тюрми і більше, якби були процеси по воєнкомах, які зривали мобілізацію, процеси по вищому командному складу, представники якого нищили матеріально-технічну базу, я розумів би, що це симетрична дія, і оголошення вироку Коцабі промовляло би про те, що попередні заслуги перед державою не мають значення, а люди мають відповідати за свої слова та дії. Саме тому я вважаю, що це несправедливий вирок.
Та, зважаючи на вимоги обвинувачення, думаю, що цей вирок є спробою знайти якийсь компроміс, але не виключаю варіант, що судді та інші люди розуміють, що вже два роки пройшло, а вони, маючи досвід 2005 року, бояться реваншу «Опоблоку» і розуміють, що з них можуть спитати.
Чи це могла бути помста? Ясно, що він був некомфортним місцевим правоохоронцям, і службі безпеки, до якої дуже багато питань, особливо по догналівцях та інших речах. Але поясню ще раз — ряд висловів Руслана не відповідав дійсності, і він, маючи досвід боротьби з 1988 року, мав би виважувати кожне слово, подаючи якусь інформацію. Найбільше мене вразила його заява про те, що на Донбасі немає російських військових, хоча й міжнародні представники говорять про те, що їх там кілька тисяч. Щодо помсти СБУ, то ряд людей, які бояться їхати на схід, хочуть показати, які вони потрібні тут, в тилових областях України. З іншого боку, я не виключаю, що перебування Коцаби в СІЗО може бути одним з видів його захисту від російських аґентів, щоби не дати Росії зробити з нього «Галана №2».
Олег Войтичук,
громадський діяч, товариш засудженого з часів участі в Революції на граніті:
Коцаба просто помилився
Особисто знаючи Руслана з часів першого Майдану, не вірю і не знаходжу на сьогодні найменших мотивів зради. Він, як для мене, був завжди справедливим і старався кожен мінус порівняти з навіть потенційним плюсом. Вирок сам по собі, напевне, був невідворотнім з огляду на ситуацію, в якій він опинився. Але повторюсь: я не вірю в його зраду. Питання його участі в ефірах — це, як на мене, крім заробітчанства, просто помилка, за яку в школі просто ставлять… на разі три з половиною... Він мужній і витримає.
Моральне засудження загравань Коцаби з ЛНР не повинно переростати в юридичну площину.
18.05.2016