У світовій історії є один приклад, коли майже з невинного кидання сніжками розпочалася ціла війна. Зокрема, війна за незалежність північноамериканських колоній. «5 березня 1770 року протистояння між громадянами і британським військом переросло у насильницький спротив. Те, що почалося як невинна гра в сніжки з британськими солдатами, невдовзі перетворилося на неорганізовану атаку. Хтось дав команду стріляти. Коли дим розсіявся, троє бостонців лежали мертві на землі. Цей інцидент отримав назву "Бостонського розстрілу" і набув широкого розголосу як доказ безжалісності й тиранії британців» — оповідають підручники американської історії.
В Україні вслід за сніжковою атакою ледь не розпочався державний переворот. Сніжки з опозиційно налаштованого натовпу, очевидно, так образили провладних депутатів, що ті вирішили показати опозиції і народу свій гонор в ориґінальний спосіб. Знехтувавши нормами закону та Конституції, обранці з більшості влаштували показове шоу — так зване «альтернативне засідання парламенту».
Шизофренія національного рівня
Шизофренія національного рівня — це коли в країні з однопалатним парламентом одночасно засідає дві Верховні Ради. Одна, опозиційна, — під куполом на Грушевського, інша, провладна, — на вулиці Банковій, в парламентських комітетах, поруч з Адміністрацією президента.
Після того, як опозиція вранці 4 квітня відмовилася розблоковувати трибуну (протестуючи проти проваленого голосування щодо виборів міськради та мера Києва і проти нерозгляду питань про скасування пенсійної реформи й відставки уряду), Партія реґіонів і комуністи у відповідь влаштували демарш.
«Депутати вимагають від мене забезпечити роботу парламенту. Депутати, більшість, близько 240–250 людей запросили мене на збори депутатів, щоб розглянути ситуацію, яка склалася в парламенті», — сказав зранку на брифінґу спікер Володимир Рибак і пішов у невідомому напрямку.
«Реґіонали сьогодні спробують організувати путч!», «ГКЧП!», «Може відбутися спроба конституційного перевороту!», — вмить зреагували опозиціонери. В разі такого розвитку подій Арсеній Яценюк вкотре обіцяє імпічмент президенту. Але ніхто не налякався. Опозиціонерам на екрани в кулуарах приміщення Верховної Ради вивели телекартинку з трансляцією так званого пленарного засідання — з кінозали парламентських комітетів.
Кіно і німці
Спочатку апарат Верховної Ради сповістив про збори депутатів. Так, за повідомленням парламентської прес-служби о 10:34, «відбуваються збори народних депутатів України, на яких зібралося 240 парламентаріїв». На офіційному парламентському сайті на сторінці, де мала би відбуватися трансляція пленарних засідань, повідомили: «пленарних засідань немає».
Тим часом телеканал «Рада» вже демонстрував піднятті руки депутатів з більшості, які голосували за поточні законопроекти. Згодом «регіонали» пояснили: після реєстрації на збори зрозуміли, що мають кворум в 244 особи. То чого ж не попрацювати. Повідомлення з сайту про проведення зборів одразу зникло.
«На Грушевського люстра гарна, крісла зручні, їдальня є. Але нам важливо не де, а чи ми взагалі засідаємо і що вирішуємо. Нам головне конструктивна робота», — розказала комуністка Оксана Калетник.
«Конструктивна робота» пішла швидко та гладко, в найкращих традиціях КПРС: за скороченою процедурою розгляду, короткими доповідями, без запитань до обговорення та без голосів «проти».
«Розглядається питання проекту закону № … «Про…». Як будемо розглядати питання? За скороченою процедурою? Прошу проголосувати за обговорення за скороченою процедурою. Рішення прийнято», — так виглядав початок розгляду кожного питання.
Голосували підняттям рук, лічильна комісія навіть не рахувала і не озвучувала результати голосування за «скорочену процедуру, руки-бо піднімали всі присутні, тож ніхто не напружувався, попри реґламентні вимоги .
По тому починався виступ співавтора законопроекту, що тривав одну-дві хвилини. Далі запрошувався представник профільного комітету, де перед розглядом у сесійній залі мав обговорюватися документ. Майже щоразу людина з комітету казала, що законопроект треба доопрацьовувати, але рекомендувала все одно голосувати в першому читанні. Під час одного з розглядів співголова комітету навіть зізнався, що він з колеґами не встигли розглянути документ, хоч розгляд є обов’язковим, але все одно просив підтримати умовний законопроект.
Після тих коротких протокольних виступів Рибак запитував у зали: «Бажаючі виступити є?». У відповідь: «Нема, нема!». — «Питання є? » — «Нема!» Рибак: «Переходимо до прийняття рішення. Ставлю на голосування законопроект № .. «Про...» . Прошу голосувати. Прошу опустити руки. Хто проти? Хто утримався? 234 депутати — за, проти — немає, утримався — немає. Рішення прийнято».
І так за півдня — 22 ухвалених законопроекти, деякі з них прийняті в першому читанні, деякі в остаточній редакції.
«Думаєте, що такий хід Партії реґіонів відбувався через суто політичні мотиви? Абсолютно ні. Вони просто зайшли в глухий кут тим, що не могли приймати відповідних законів. Вони не можуть фінансувати міністерство доходів і зборів, службу надзвичайних ситуацій. Вони сьогодні просто тихенько "розпиляли" сім з половиною мільярдів гривень», — прокоментував таку небачену ефективність провладних парламентарів народний депутат з УДАРу Віктор Чумак.
Хай на Байковому зберуться
Політично активний люд, спостерігаючи в новинах за так званим «путчем» чи, точніше, за пародією пленарного засідання, чекав на реакцію опозиції. Натомість та і собі вирішила провести збори — в сесійній залі.
«Опозиція не буде за ними ганятися. Може, вони захочуть в Межигір’я поїхати, в Конча-Заспу? Є чітка вимога закону — пленарні засідання мають відбуватися в сесійній залі. Ми були на своєму робочому місті. Ми за ними бігати не будемо, крапка!», — така була реакція Андрія Мохника, заступника голови ВО «Свобода», від якої завжди очікують радикальних дій.
Насправді опозиція таки відправила своїх гінців просочитися в лави більшості. Однак тих зустріли зачинені двері, які охороняли депутати-реґіонали.
Хотів потрапити на «кіно» і позафракцій Олег Ляшко. Теж безрезультатно. «Хай на Байковому кладовищі всі зберуться… Але якщо це була сесія, то кожен депутат може туди прийти. Але мене не пускали — двері закриті, охоронці морозяться. Це якийсь балаган і цирк. Вони зробили придворний парламент, парламент повного одобрямсу. Просто сходняк провели», — обурився Ляшко.
Заступник голови фракції Партії реґіонів Олег Царьов зізнався, що він один з тих, хто стояв на дверях і не пропускав ні «чужих» депутатів, ні журналістів. Пояснив: мав побоювання, що опоненти почнуть ламати меблі і виривати мікрофони.
Тактична перемога більшості задля мажоритарних виборів
Але головна причина недопущення до зали, на думку опозиції, — це побоювання, що «більшовиків» почнуть рахувати. Відтак з’ясується: кворум насправді відсутній. Адже частина депутатів стояли на охороні, і фізично не могли голосувати.
Царьов також визнав, що фактично з його боку було перешкоджання роботі парламентарів, яких нібито не пускали на сесійне засідання. Але, мовляв, опозиція сама винна. «Ми ж домовилися, що ми голосуємо особисто, а ви не блокуєте трибуни. Але ви порушили домовленості. І ви почали зі всіх можливих приводів блокувати і перешкоджати роботі парламенту», — пояснив реґіонал.
Власне, одна з причин такого демаршу більшості — це примусити опозицію розблокувати трибуну. І мабуть, що їй це вдасться.
Адже опозиція може безперестанку доводити, що засідання в кінозалі було нелеґітимне і де-юре матиме рацію. А також сто разів обіцяти кримінальну відповідальність за спробу перевороту та до десяти років в’язниці за це. Але владі таки вдалося виконати частину свого плану.
І він полягає не в банальному розблокуванні трибуни задля роботи на благо виборця, а в обранні нового парламенту на мажоритарній основі. Лише завдяки мажоритарникам, які легко «купуються», Віктор Янукович зможе отримати повністю ручний парламент і надалі зручні для себе президентські вибори.
Для виконання свого плану владі поки що потрібен дієздатний парламент, а в разі його безперестанного блокування є загроза розпуску.
Якщо влітку вдасться провести референдум про зміну виборчої системи, то Верховна Рада має його ратифікувати. А вже тоді чинний парламент можна розпускати.
Фактично цей план видав і Олег Царьов, коментуючи ситуацію з «путчем». На запитання, до яких наслідків може призвести нинішнє протистояння, він зауважив: «Вже існує два парламенти. Ми реально розламуємо країну. Всі мають виконувати Конституцію — ви (опозиція – Авт.) не маєте блокувати парламент, ми будемо голосувати персонально, і пускати вас на голосування. А якщо ескалація насильства буде тривати, то це буде розкол. І єдиний вихід тоді буде — вибори на мажоритарній основі, щоб не розколювати країну».
Розчарування вулиці
Отже, тепер в заручниках «більшовиків» опиняється опозиція. Найпевніше, їй доведеться розблоковувати трибуну. Тим паче, що вона залишилася без підмоги «вулиці».
Прихильники опозиції чекали, що нині їх викличуть захищати Конституцію і боротися з «переворотом». Натомість «розкольників» та «більшовиків» при виході з комітетів по закінченні «кіносеансу» не зустріла жодна сніжка.
Натомість опозиція після «перевороту» закликала на протест аж у неділю до пам’ятника Шевченку. «Дайте конструктивний план! Ходити і водити хороводи довкола Шевченка набридло, дайте інший маршрут!», «В неділю!? Це називається водити козу!», «Зараз чимало людей реально готові прийти до Верховної Ради. Лише покличте і лишайтеся з людьми там до неділі. Тоді люди повірять вам. А за три дні, навіщо збиратися?», «Спочатку ви нас закликали на повстання, а потім засудили за сніжки. Тому далі без нас!», — такі відгуки вмить з’явилися в соціальних мережах на оголошення про недільну акцію.
04.04.2013