Дня 15 с. м. відбулися у Львові вечірниці в 30-ті роковини смерти Т. Шевченка, устроєні львівскими виключно народовскими товариствами. Ак. Братство, протів звичаю давнійших літ, заздалегідь відсунулося від усякоі участи в устроєню сих вечірниць, бо знало наперед, що память Шевченка буде там визискана для угодовских цілей. Так і сталося. Промова речника угодовців, дра К. Левіцкого, була купою фраз, котрі не держалися купи і собі противурічили. В одній частині своєі промови д. Л. полемізував з якимись чудними "космополітами та всесвітними економістами (!!)", певний, що полємізує з радикалами а вийшло щось похоже на завзяту боротьбу ішпанского лицаря з вітраками. В другій частині доказував, що народовство основано і на економічнім піддвигненю всіх верстов народа (і "вовк ситий, і коза ціла!") та що нова ера — се власне побіда Шевченкового заповіту, — "радісний празник воскресенія народного"!!
Фарисейство угодовців що до Шевченка виступило в повнім блеску в виконаню програми вечірниць. Найкрасшу точку програми "Івана Гуса", з музикою Лисенка, світский "независимий" комітет, викинув в остатній хвилі, для догоди забагам митрополита. Подібна доля постигла й кодекс украинских націоналістів — "Посланіє", котре в новій ері заборонила поліція (ніколи того не бувало), а по части й "Лебедин", котрого підскуб універс. професор укр. літератури!! Велика частина публики, іменно молодіж університетска і гімназіяльна, почавши від 1 лат. кляси, голосно запротестувала протів такого поступованя, домагаючися відспіваня "Гуса": колиж не вдоволено єі бажаню, то почулися грімкі голоси: "нова ера сконфіскувала! Сором! Ганьба! Св. Юр! Мікадо!". Таким чином угодовці почули засуд навіть "изъ устъ младенецъ", своіх власних учеників...
Привітних телеграм з провінціі прийшло чимало, та в новій ері завелася нова мода: йіх не хотіли прочитати через те, що деякі телеграми остро кпили собі з угодовского фарисейства (приміром: "Слава вам, що-сте обвісили Шевченка шкапліржами та рожанцями"! Тернопільскі поступовці, що вислали подібну телеграму, немов би прочули, що на вечірницях Шевченка у перше з'являться Єзуіти, з котрих двох справді бачилисмо, радих-радісеньких. Телеграму від послів руских з Відня, молодіж приняла псиканєм і криком: "проч з новою ерою!" Угодовці так були збиті з пантелику, що забули відспівати свій колишній національний имн "Ще не вмерла Украйіна", а всім виднійшим угодовцям се фяско так попсувало жолудки, що не пішли на комерс, де була сварка між самими народовцями. Вершком фарисейства було те, що угодовці за пропущенє "Гуса" цінічно оправдувалися тим, що буцім єго сконфіскувала поліція, а не вони самі; "Діло" ж, у справозд. з вечірниць (ч. 76), не згадало про "Гуса", і в загалі про цілу невдачу, ані словечком! Противно, воно твердить, що вечірниці випали "дуже поважно зъ кождого погляду", що "всѣ гостѣ опускали салю зъ піднесенымъ настроємъ духа" і що комерс був "оживлений сердечностію". Се зрештою, річ звичайна в органі новоі ери. Тілько ж, що то Діло скаже, як на другий рік, угодовцям може й зовсім не доведеся святкувати памяти Шевченка, а хиба św. Jozafata Koncewicza?...
Бідні угодовці, між молотом і ковалом — між св. Юром і радикалами, між Сциллою і Харибдою, в танцюристім раю новоі ери...
