Характерна особливість наукових працівників-фольклористів — це глибокий, всебічний, нерозривний зв'язок з народом в найширшому розумінні цього слова. Адже, вся суть роботи фольклориста — відшукати в глибинах народних перлини народної творчості, бережно і любовно очистити їх, в разі потреби, від різного намулу і повернути їх в такому вигляді знову народові.
Почесна, захоплююче цікава робота! Радянська влада дала нам, фольклористам західних областей України, виключні умови для плодотворної наукової роботи. Одинаки-ентузіасти цієї справи, що вперто за польських часів провадили деяку діяльність по збиранню фольклору, не маючи жодної державної підтримки, тепер об'єднані в міцну наукову організацію — філіал інституту фольклору Академії наук УРСР, забезпечені коштами, приміщенням, технічними засобами, мають все це для плодотворної творчої наукової діяльності.
Львівський філіал інституту фольклору має чотири основні групи: музично-хорову, етнографічну (матеріальної культури), словесну та фондів.
В минулому році ці групи філіалу виконали ряд досить цікавих і важливих наукових праць.
Взяти хочби одну з моїх власних праць "Франко і українська народна пісня", точніше народно-пісенні розміри в поезії Івана Франка. На багатьох прикладах (збірка поезій "Зів'яле листя" тощо) робота доводить, що ритміка народних пісень була близька творчості Франка.
Треба сказати, що Франко був завзятим фольклористом. Про це мало хто знає. Я особисто і композитор М. Лисенко чимало народних пісень, в тому числі ряд цікавих пісень про Довбуша, записали з голосу Івана Франка.
Навіть незадовго до смерті Франко наспівав мені, а я записав понад 30 народних пісень.
Праця "Франко і українська народна пісня" надрукована в журналі "Народна творчість".
Друга моя робота, що закінчена в 1940 році — "Народні пісні українського Закарпаття", досліджує нерозривний зв'язок українського Закарпаття з іншими східним частинами України.
Один з видатніших працівників нашого інституту Йосип Роздольський віддав фольклору багато десятків років. Він — автор численних збірок казок, байок, поговірок тощо, товариш по роботі відомого фольклориста Гнатюка.
За часів радянської влади, не зважаючи на свої роки, Йосип Роздольський працює виключно активно і плодотворно. За багато років праці він записав фонографію до 21—22 тисяч різних народних пісень, веснянок тощо. Тепер композитор Людкевич і ряд інших товаришів сотні цих пісень записали на ноти і продовжують цю працю.
Композитор Людкевич, не зважаючи на велике завантаження в консерваторії філармонії і власну композиторську творчість, активно працює в нашому інституті. Крім запису пісень, він в минулому році написав цікаву наукову роботу — "Мандрівні мотиви в українських народних мелодіях". Ця робота, як і багато інших наших праць, підкреслює органічний зв’язок культур народів нинішньої Західної України і східних областей.
З захопленням працюють і інші співпрацівники інституту. Досить вказати на різноманітність тем: тут "Український музичний фольклор" — М. Щепанської, "Бойківські народні танці" — Р. Гарасимчука, "Український народний одяг в західних областях" — Я. Гургули, "Про народне лікування" — О. Федейко тощо.
Велику роботу провадить співробітниця О. Залеська. Вона готує повну картотеку українського народно-пісенного мелосу.
На 1941 рік перед нами відкриті ще ширші, ще грандіозніші перспективи для наукової роботи.
Найкрупнішою нашого працею цього року треба вважати — колективну працю "Радянський фольклор західних областей України". Група співробітників інституту вже зібрала велику кількість виключно цікавих зразків нового вже радянського фольклору. Скажімо, записані такі пісні, розповіді: "Червона Армія проганяє панків", "Нове щасливе життя", "Пісня про гуцульське повстання 1920 р.", "Смерть Юлії Савчук", "Смерть комунара" (комуніста), "Мати радила дочці покохати червоноармійця" тощо.
Я працюватиму над новою книгою — "Залишки билинного епосу в українській усній словесності". Це буде важливим етапом для вивчення історії билин, що досі не робилося.
Тов. Роздольський продовжуватиме обробляти фонографні записи пісень і нотувати збірку "Вибрані пісенні тексти".
Композитор С. Людкевич працює над дуже цінною і потрібною темою, в якій має довести духовну спорідненість українського і російського народів на зразках народних пісень, М. Шуманська — над науковою працею, що дасть можливість глибше вивчити характер і особливості української народної музики.
Цим не вичерпується наш план на 1941 рік. Кожному вистачить діла по горло. Зазначимо таку цікаву роботу М. Гобжило як: "Ритміка і тональність обрядових пісень західних областей України». Народні пісні показують, що український народ у Західній Україні, над Дніпром, на Поліссі чи в Карпатах, це — єдиний народ з єдиною культурою.
Значний інтерес являють такі роботи як: "Українські народні пісні Буковини" та "Улюблені пісні Івана Франка", над якими працює т. Залеська, "Гуцульські різьбарі" (т. І. Гургула), "Полонинське життя в Карпатах" (О. Федейко). В останній роботі яскраво показано зачатки колективізму в житті гуцулів. У них спільний випас худоби, спільний виріб масла, сира, спільна охорона худоби від звіря тощо. Книжка покаже, що система колективного господарства близька серцю українського селянина.
К. Добрянський пише велику книгу "Опришки в українському фольклорі як прояв протесту проти соціального поневолення". Тема має показати соціально-революційні підвалини західно-українського фольклору. Крім нових, наш інститут буде закінчувати роботи, розпочаті в минулому році.
Всю свою енергію віддає наш маленький, але дружній колектив любимій справі — фольклору. Кожний з нас гордий з того, що нова радянська батьківщина доручила нам зберігати незлічені цінності творчості українського народу, який зумів, не зважаючи на пригноблення, насильну полонізацію, страждання, донести до наших часів алмази народної вікової культури.
Академік Ф. М. Колесса, керівник Львівського філіалу Інституту фольклору Академії наук УРСР.
[Вільна Україна]
13.04.1941