Нервовою була перша реакція українців на референдум у Нідерландах. Як буває часто у випадках провалу, почався пошук внутрішнього ворога. Частина накинулася зі звинуваченнями на верхівку, яка не квапиться боротися з корупцією, блокує реформи, а на фінальному відтинку аґітаційної кампанії ще й заплямувалася офшорним скандалом. Натомість особи, близькі до владних кабінетів, взялися лаяти «єврооптимістів» та викривачів, котрі за першої-ліпшої нагоди виносять назовні сміття з власного обійстя.
А так насправді це холодний душ. Голландія дає нам дошкульного копняка, але навіть цю ситуацію треба використати собі на користь. Треба нарешті-таки примусити владу до боротьби з корупцією. Треба усвідомити, що Угода про асоціацію — не самоціль, а лише початок внутрішніх перетворень. Мрія про вступ до ЄС — це не пунктик на можливості заробітків, а зміна світогляду і внутрішніх порядків. Навіть євроскептики, які під овації Росії збиткуються з цивілізаційної кризи західного світу, — це можливість збагнути, як то є, коли доведеться залишитися у світі загроз і стресів сам-на-сам.
Підрахунок бюлетенів
Колишній міністр економіки Павло Шеремета у коментарі «Z» цілком слушно каже: українці можуть піти шляхом поблажок для себе, коли перекладуть вину за провал референдуму на внутрішні європейські розбірки й грітимуть себе думкою, що Угода про асоціацію якось та й діятиме надалі; а можуть подивитися у вічі неприємній правді й почати роботу над задавненими болячками. Шеремета переконує, що шанс зблизитися з Європейським Союзом є, і згадує біблійну притчу про виноградник. «Останнього приймають, як першого».
Підсумки референдуму також коментують для «Z» експерт з міжнародного права та один з авторів Угоди про асоціацію Тарас Качка, голова політради Української галицької партії Богдан Панкевич (пан Богдан наголошує, що виступає не в статусі почесного консула Нідерландів в Україні, а як громадський діяч) та політолог, керівник Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.
Павло ШЕРЕМЕТА:
«Підіймися, струси пилюку»
- Оцінюючи референдум у Нідерландах, можна піти м'якішим шляхом, а можна піти для себе жорсткішим шляхом. М'якішим – це виправдати себе (між іншим, як і зробив президент Петро Порошенко), сказати, що то не наша, а європейська проблеми. І, звісно, частина правди в тому є. Але я йшов би жорсткішим шляхом і взяв би провину на себе. Ми направду не зробили домашньої роботи. При цім не зробили двічі — спершу не зробили за змістом: боротьба з корупцією, полегшення умов для бізнесу, залучення інвестицій. І вдруге — це комунікація. В останні місяці українська влада докладала зусиль, аби поліпшити становище. Але коли із New York Times іде редакційна колонка про прокуратуру Шокіна і корупцію в Україні, то такі заходи просто не допоможуть.
До євроскептиків ми маємо ставитися, як до шуму в ефірі. Це не те, на чому ми повинні фокусуватися, і не те, чим слід пояснювати свої невдачі. У нас проблеми значно більші і значно глибші. Врешті, питання приєднатися до Євросоюзу поки що не стоїть — зате стоїть питання про боротьбу з корупцією та покращення бізнесового клімату. Це внутрішні українські проблеми, і поки ми їх не вирішили, як поляки вирішили їх іще в 90-х, то не можемо досягнути інших речей. Щоб вилізти на гору заввишки вісім тисяч метрів, треба взяти висоту у два, три, чотири тисячі метрів. Можна туди долетіти на гелікоптері, але якщо гора висока, то це обертається проблемами для здоров'я.
Шанси завжди є. Мені дуже подобається слово Івана Золотоуста, котре читають у Великодній час: немає значення, о котрій годині ти прийшов — о 3-й, 6-й, 9-й чи 11-й; головне — що ти прийшов (ідеться про слово, в якому Золотоустий звертається до притчі про виноградник, який є метафорою Царства Небесного: господар однаково поставився до робітників, незалежно від початку роботи. «...Нехай не лякається через своє зволікання, бо Владика, щедрий на винагороду, приймає останнього так само, як першого!», — зазначає Золотоустий. — «Z»).
Ми діємо за припущенням, що цей світ є навічно. Це ми не вічні, але цей світ навічно. Європа та Україна залишаться навічно, і Україна буде в Європі — це зрозуміло також. Ми пропустили шанс, пропустили 2 роки, 25 років... Це немало з точки зору людського життя, але з точку зору вічності це не так багато. Мені подобається англійська фраза з цього приводу: pick yourself up, dust yourself off and move on — «Підіймися, струси пилюку і рухайся далі».
Тарас КАЧКА:
«Це проблема, що не має вирішення»
- На референдумі ми отримали найбільш неґативний варіант із можливих, бо, з одного боку, була низька явка, а отже, референдум міг не відбутися, а з іншого боку — на цьому тлі маємо доволі великий відсоток «проти». Як на мене, то ця неґативність проявляється не в тому, що це все є проти України, а в тому, що доведеться з цим всім щось далі робити. Для уряду Нідерландів неймовірно складне питання, бо насправді вплинути на зміст угоди неможливо — сьогодні угода працює. Нідерланди де-факто завершили ратифікацію, але тепер питання лежить у тому, щоби був якийсь спосіб зафіксувати результати референдуму при остаточній ратифікації. Я б сказав, що це проблема в квадраті, бо це не просто «так/ні» — це проблема, що не має вирішення.
Тепер всі довго шукатимуть виходу з цієї ситуації, і якийсь час буде невизначеність. Як на мене, то оптимальний варіант — окрема декларація з боку Нідерландів, котру би за наполяганням Голландії додали до угоди. До економічної частини точно претензій немає. Політично — Нідерланди оформлюють декларацію, і ЄС на прохання країни приєднує її до угоди. Це, хоч і специфічний, але найпростіший спосіб виходу з проблеми.
Для України основний урок є в тому, що треба насправді здійснювати реформи. Найперша причина, яка змусила людей голосувати проти, згідно з соціологічними опитуваннями, — це корумпованість України, як вони її (корумпованість) розуміють, і недовіра до України як до корумпованої держави. Тому реформи — це єдині ліки, котрі Україна може застосувати для вирішення проблеми.
А другий елемент — нам треба інтенсивніше працювати з Євросоюзом, із державами-членами ЄС, докладати більше дипломатичних зусиль, налагоджувати більше торгівельних місій. Ті два місяці, протягом котрих велася активна робота в Нідерландах, показали, що насправді там вкрай мало про нас знають. Ми побачили, як легко дискредитувати будь-що проукраїнське і як складно відбудовувати довіру. Це означає, що ми мусимо ще сильніше інвестувати в розбудову стосунків і зміцнення зв'язків — як економічних і політичних, так і людських.
Богдан ПАНКЕВИЧ:
«Корупція — не причина відвертатися, а причина допомогти»
- Висновок, котрий мусимо зробити із референдуму в Нідерландах, — «кавалерійською атакою» за місяць–два не поправиш того, що іґнорувалося роками. Українська еліта не розуміє, навіщо для держави cтворювати добрий імідж. До цього не докладають зусиль, бо, звісно ж, від того до кишень нічого не капає. Подивіться, якою дикою, фашистською і злочинною є Росія — і який привабливий образ вона має у сприйнятті більшості голландців. Цей образ зовсім інакший, ніж є насправді, бо Москва послідовно втовкмачує європейцям свої тези, плановито сіє сумніви в очевидних фактах і досягає жаданого собі ефекту. Україна не вкладається ані в свою промоцію, ані в протидію російській пропаґанді. А це вимагає багато зусиль, коштів і послідовної роботи. Якісь мляві зусилля докладатися лише в останні місяці. Якби не активна позиція громадянського суспільства, волонтерів та наших друзів у Нідерландах, то підтримка Асоціації на референдумі була би ще меншою.
Але я наразі говорю про те найменше, що ми могли зробити, — про імідж. Бо насправді Україна має системні проблеми, котрі прямо впливають на її сприйнята в Європейському Союзі. Корупція, брак реформ, «прогнила» правоохоронна система, офшори — це те, що лунало під час аґітаційної кампанії в Нідерландах, а особливо в останні дні (після скандалу Panama Papers). Коли мені доводиться розмовляти із голландцями, я намагаюся донести до них думку, що це не причина відвертатися від України, а причина їй допомогти. Скажімо, уряд Нідерландів — це похідне від народу Нідерландів, вони собі його вибрали. І якщо він не відповідає їхнім уявленням, то його міняють. Намагаюся пояснити, що ми як країна постколоніальна, глибоко травмована, зі знищеними поколіннями у XX столітті, ще не вміємо цими механізмами користуватися. У нас уряд і народ — це різні категорії, котрі фактично борються один із одним. Ми би мали просити європейців допомогти нам впоратися із власною елітою. Зближення України з Євросоюзом — якраз згубне для старої системи. Але Україні сказали: ви зробіть у себе порядок, а тоді ми візьмемо вас до Асоціації.
Тому ще один висновок — на мікрорівні, на рівні громадян. Українці докладають страшенних зусиль для того, щоб «викрутитися», вижити, кудись поїхати і заробити, зберегти якусь копійку попри державні інституції, вони ж самі і використовують корупційні практики. І зовсім не думають про інструмент держави, про те, що якщо ці зусилля скерувати на зміну системи влади, то потреби в хабарах чи в «тіньових» заробітках просто не буде, бо все працюватиме, як належить. Так, як працює в Європі, долучитися до якої ми прагнемо.
Ігор КОГУТ:
«Опустити руки — найпростіше»
- Перший висновок, який мусить зробити Україна, — посилити комунікативну роботу. Вона мусить тривати не лише на лінії Україна — Євросоюз, а й Україна — національні уряди. Ця комунікація, зважаючи на ситуацію, в якій опинилася Україна, мусить передбачати й інформування про те, що в нас відбувається в безпековому аспекті (як ми обстоюємо суверенітет і незалежність країни, як оберігаємо східний кордон Європи), і про те, що в нас насправді змінюється в аспекті подолання корупції та проведенні реформ.
Україна також мусить посилити роботу з адаптації українського законодавства до європейського, до Угоди про асоціацію. Треба налаштовувати український бізнес на роботу в рамках зони вільної торгівлі, залучати до цього і Нідерланди.
Якоюсь мірою ця робота тривала, можливо, в останні місяці Україна навіть перевершила себе в спробах змінити громадську думку, проте для простих мешканців Голландії Україна і надалі залишається непомітною. Питання в тому, як її зробити помітною не для чиновників, а для людей. Бо якби такий же референдум проводився у всіх країнах Європейського Союзу, то результат, можливо, і був би кращим, але не набагато. Голландці підштовхувалися своїми міфами, своєю пропаґандою. Проблеми, з якими зіштовхнулася Україна, неодноразово виносили її на перші шпальти, але тут ідеться не лише про те, щоб звучати, але звучати у позитивному ключі. Поки що все, що йде з України, силами нашого російського сусіда і силами багатьох євроскептиків транслюється як неґатив. Новина про збитий літак — це новина зі знаком мінус. Як і новина про корупцію — це теж знак мінус.
Треба було почати цю роботу раніше, щоби не допускати цього зараз. Зусилля, докладені Україною для захисту своїх позицій у Нідерландах, можливо, матимуть далекосяжний ефект. Але над цим треба працювати постійно. А опустити руки — це найпростіше, що можна зробити.
08.04.2016