У Львові, дня 26 марта (7 цвітня) 1891.
Вчера, дня 6 н. ст. цвітня, зїхали ся — як було заповіджено — рускі посли до ради державної на конференцію до Львова і, зібравшись під вечер в домі посла Романчука, радили кілька годин. В конференцій кромі прибувших послів взяв участь також запрошений яко гість посол до сойму і член видїлу краєвого д-р Дамян Савчак. [Посли Мандичевскій і Охримович не прибули; першій заявив, що перешкоджений.]
Посол Романчук представив зібраним ситуацію, а потім почались наради, котрих результатом вийшли слїдуючі постанови:
1. Посли Русини творять в радї державній окремий, самостійний клюб рускій.
2. До дефінітивного уконституованя клюбу, котре наступить у Відни, зібрані посли поручили заступство клюбу послови Романчукови. Описанє протоколу поручено послови Телишевскому.
3. Обговорено становище клюбу руского як супротив правительства так і супротив инших клюбів в радї державній.
4. Уложено подїл працї межи поодиноких послів.
5. Постановлено, що в клюбі повинна межи членами єго панувати повна одномишленність.
Буковиньско-рускій посол д-р Волян, рівно ж запрошений на конференцію, не взяв участи в конференції, бо виїхав до Відня скорше. Переїзджаючи через Львів, бачив ся з послом Романчуком і запев нив єго, що в справах руских буде поступати все згідно з галицко-рускими послами, однакож в справі вступленя до руского клюбу не сказав рішучого слова... Видко, що черновецка "Буковина" не була добре поинформована, коли заперечила вість подану по виборах в Gazet-ї Polsk-ій, що д-р Волян мав зобовязати ся краєвому правительству — вступити до клюбу Гогенварта...
Наші галицкі посли виїхали сегодня до Відня.
***
День перед тим, 5 н. ст. цвітня, вечером пращали Львовяне народовцї своїх товаришів — послів замешкалих у Львові, проф. Романчука і проф. Барвіньского, пиром в готели Штадтмілера. На пир зібрало ся звиж 60 осіб. Настрій межи зібраними панував дуже поважний, хоч щирий та сердечний.
Ряд тоастів розпочав красною промовою проф. д-р Омелян Огоновскій, зверненою до послів. Насамперед піднїс радість Русинів, що отсе діждали ся щасливої хвилї — виправляти до Відня на своїх заступників в радї державній таких людей, котрі твердо стоять на національній основі, знаних патріотів-народовцїв, заслужених своїми трудами для народу. Потім Впов. бесїдник, зазначивши, що становище наших послів в радї державній буде без сумнїву не легке, висказав в имени зібраних повне довіріє до послів і повну надїю, що они достойно будуть заступати рускій нарід, бодро боронити єго прав та сміло обставати за єго потребами, а змаганя их, надїятись, не остануть без успіху. Отже на як найкрасшій успіх дїяльности послів-народовцїв внїс Дост. бесїдник тоаст в руки посла Романчука.
В відповідь на сей тоаст промовили оба посли.
Посол Романчук, навязуючи до слів Дост. д-ра Ом. Огоновского, що становище послів в радї державній буде без сумнїву трудне, заявив, шо і він не опізнає трудностей, які прийдесь стрічати єму і єго товаришам не тілько при відношенях до правительства і до партій парляментарних у Відни, але може і супротив самих Русинів.
По перше, не богато, бо лише сїмох послів увійде до ради державної, по друге, тактика тих послів в радї державній буде мусїла стати инакшою, анїж була н. пр. остатними роками в соймі... Заступники Галицкої Руси мусять заняти становище вижидаюче, вступаючи з становища опозиції безвзглядної. Опозиція-ж сама собою — річ і лекша, і популярна... популярна навіть тогди, коли не приносить нїякого хісна, а навіть шкоду... Кромі того з одної сторони люде ворожі народній идеї не занехають, по свому звичаю і в звістних цїлях, понижувати послів народовцїв в опінії публичній, а з другої сторони знайдуть ся може і між народовцями люде невирозумілі, котрі можуть жадати від своїх послів річей неможливих, переходячих сили і евентуальні впливи як поодиноких послів так і клюбу руского... Впов. посол, дякуючи сердечно за заявлене єму устами достойного голови "Просвіти" довіріє, прирік, що, як доси в соймі, так і в радї державній всї свої сили і як найширшу волю посвятить справі народній, але анї він анї всї посли разом взяті не в силї були би побороти всїх трудностей з різних сторін, єсли-б не станула послам до помочи вся патріотична Русь в краю своєю всесторонною дїяльностію. Нехай же процвитають всї наші народні товариства, котрі згортаючи в собі всїх щирих патріотів руских, кожде в своїм крузї дїланя, віддають великі услуги справі народній, готовять красшу долю Руси!
Відповідно до своєї промови посол Романчук внїс тоаст на процвіт руских товариств в руки голови найповажнїйшого товариства "Просвіти" проф. Ом. Огоновского, а посол Барвіньскій, розвинувши в своїй анальоґічній промові ще спеціяльно гадку о потребі переведеня політичної орґанізації Русинів, внїс тоаст в честь політичного товариства "Народної Ради" на руки теперішного єї провідника д-ра Костя Левицкого.
Промовляли ще пп. посол д-р Савчак, проф. В. Шухевич, редактор "Дѣла", о. С. Зельскій, проф. В. Коцовскій і Григ. Врецьона, підносячи в своїх патріотичних промовах гадки чи то про будучу дїяльність послів в радї державній чи то про орґанізацію Русинів. Промови переплїтували співи патріотичних пісень руских.
Послїдне слово, виголошене послом Романчуком при прощаню участників пиру, було: Горі имієм сердца!
***
"Горі имієм сердца!" — кличемо за послом Романчуком і ми сегодня — в день виїзду наших послів у Відень — до всїх Русинів доброї волї.
