Юрій Винничук
Дивуюся, як люди, що не є фахівцями в тому чи іншому питанні, все ж намагаються висловитися. Справа навіть не у фаховості, а в звичайній поінформованості. 
29.05.2016
Юрій Андрухович
Виявляється, вже можна говорити про зрілу культурну ситуацію. Ніяких стогонів, жодних нарікань чи плачів – нещасна нація, занапащена культура, знищена мова. Як не любити цю країну?
27.05.2016
Тарaс ПРОХАСЬКО
Що це все – змарноване життя, ілюзія наповнення років, безцінний досвід, колаборація, помилки історії? Так є завжди – каже Кундера – людина перестрибує з одного паскудства в інше, але так з'являється відчуття темпу життя. 
26.05.2016
Тимофій Гаврилів
Він зустрівся з нею на Schönhauser Allee. Востаннє він так хвилювався в сімнадцять. Їхня зустріч пройшла невимушено, наче від їхнього останнього перебування разом спливло не двадцять сім років, а один день...
25.05.2016
Тарaс ПРОХАСЬКО
Якщо ми хочемо стільки карпатської бринзи, то нема таких овець і полонин, аби вона була бринзою. Якщо до Львова приїжджає стільки туристів, щоби побачити Бандерлянд, то там уже нема ніякого Бандерлянду. Якщо отримувати стільки новин, то нема чого дивуватися, що через рік вони видаються новинами. Якщо… 
24.05.2016
Софія АНДРУХОВИЧ
...про освіту, яку диктує дедалі швидший темп життя і необмежений доступ до інформації — це радше можна окреслити як розвиток навички знаходити потрібні знання; цей спосіб обіцяє наявність вільного простору, розвагу і гру
23.05.2016
Юрій Винничук
Декомунізація – один з найвагоміших здобутків нашого часу. Переважна більшість українців не надає цьому всьому великого значення, бо мислить іншими категоріями: декомунізація нас не нагодує, є справи й важливіші. Так, але вирве нас із лабет Москви
22.05.2016
Василь МАХНО
про Париж пописати – повітря вкусити за бузковий цвіт – за свою цитру – і за те що немає ходу
21.05.2016
Юрій Андрухович
«І залишилися ми лиш удвох – на весь світ самі-самісінькі», – сумно іронізує грузинський друг. Під «ми» він має на увазі нас, грузинів та українців. «Мовою окупантів це називається "Вот и встретились два одиночества"», – віджартовуюсь я.
20.05.2016
Радко Мокрик
Україна очима російської літератури: імперіалізм і шовінізм нашого північного сусіда нікуди не зникне. Він там прописаний, здається, майже на генетичному рівні.
19.05.2016
В Європу через дупу
Юрій Винничук

 

Що не кажіть, а проводити якісь акції ЛГБТ в клерикальній католицькій Галичині – це однозначно нариватися на скандал. Тут навіть до ворожки не йти.

 

В багатьох наших церквах правлять монахи з різних чернецьких орденів. Це не попи з довгими бородами і товстим пузом. Це зовсім інші люди. І, не побоююсь цього слова, здебільшого інтелектуали. Реакція монахів не могла бути іншою.

 

Що таке клерикальна Галичина? Це те саме, що клерикальна Польща, Іспанія або Ірландія. Тут є свої традиції, принципи і закони. Тому я не можу второпати, чому це дійство не провели деінде. Для мене це загадка.

 

Хоча спробувати її розгадати можна. Перше, що спадає на думку, те, що комусь саме на цьому й розходилося. Адже картинка, яку ми побачили, була на 100% передбачуваною. А понадто, як згадати усі погрози і застороги проти такої акції. Однак це організаторів не зупинило. Їх нестримно манив Львів.

 

Але замислимося: кому така картинка була найвигідніша? А кому була вигідна картинка з погромом банків? З паленням шин біля Верховної Ради. З побиттям редактора УТ свободівцями. Мало того, що побили, то ще й зняли відео. Але мало того, що зняли, то ще й виклали в інтернеті. А за лічені хвили цей захоплюючий тріллер вже демонструвало російське телебачення.

 

Комусь треба було, щоб Європа побачила Україну саме такою. І вона побачить. І дуже вчасно, бо ж гряде голосування в Нідерландах. Росію це питання дуже турбує і вона кинула усі сили на те, аби це голосування випало не на нашу користь.

 

Але те, що сталося, те сталося. Я геть не здивований. Мене натомість дивують наші чистоплюї зі Львова, які обзивають протестувальників тітушками, і з-поза меж Львова, які раптом почали волати, аж захлинаючись про цей поганий Львів. Вони, бачите, розчаровані. А були зачаровані? В чому це проявлялося? Я б хотів почитати пости розчарованих про колишні їхні зачарування Львовом.

 

Так ніби не зрозуміло, що у кожному місті знайдеться певна група молоді, яка з охотою шпурлятиме каміння. Просто треба її «правильно» організувати. В майданну добу, коли у Львові організували погроми приміщень прокуратури і СБУ, була така сама рука. Організатори потім зникли, і їх більше ніхто не бачив. Але картинка зіграла свою роль. Вона була використана на Донбасі: «Якщо у Львові було можна захоплювати СБУ, то чому нам не можна?»

 

І такий був сценарій для всієї України. На щастя, обмежився лише Донбасом.

 

А хтось робив опитування щодо ставлення до ЛГБТ в різних регіонах? Я думаю цифри не будуть надто різнитися.

 

Мене дивує, що особливо кияни загрьобано стидились через Львів. А ви впевнені, що у вас при відповідній організації було б інакше?

 

То є ж відео, як реагували кияни на такі парочки на Хрещатику – били з ноги. Тому не треба тут рученьки білі заломлювати і вдавати з себе білих та пухнастих. Ви нічим від львів'ян не кращі і не святіші. Ви такі самі.

 

І ще. Що ми знаємо про паради ЛГБТ? Яке уявлення мають наші громадяни про такий парад?

 

Однозначно саме таке, яке вони бачили на ТВ і в інтернеті. А там народ трясе причандаллями, крутить задницями, запихає одне одному руки в труси, робить різні непристойні рухи. Хтось пояснив НАМ, чим НАШІ щирі українські паради будуть відрізнятися від тамтих?

 

До таких речей треба тривалий час звикати, як звикала до них Європа. А ви хочете, аби ми з совка через диктатуру олігархів і русскій мір стрибнули в Європу? І то відразу в Західну? То поцікавтеся такими ж парадами у Польщі або в Словаччині. А в Хорватії? А в Румунії? А в Боснії і Герцеговині? А в Македонії? Албанії? Це ж теж усе Європа.

 

Чому ми повинні бути попереду них? Може, варто притримати коней і так не гнати?

 

 

20.03.2016
Дивуюся, як люди, що не є фахівцями в тому чи іншому питанні, все ж намагаються висловитися. Справа навіть не у фаховості, а в звичайній поінформованості. 
29.05.2016
Декомунізація – один з найвагоміших здобутків нашого часу. Переважна більшість українців не надає цьому всьому великого значення, бо мислить іншими категоріями: декомунізація нас не нагодує, є справи й важливіші. Так, але вирве нас із лабет Москви
22.05.2016
А тим часом іде Друга Московсько-українська війна. Не громадянська, не повстанська, а Московсько-українська. Яка ж тут незалежність медіа-профспілки України?
15.05.2016
Очевидним є факт, що насправді відбувається якраз відсікання української мови. Особливо після Майдану, коли російську було проголошено мовою Майдану і навіть фронту. Відтак вона здобула певні моральні преференції, з якими кожен україномовний змушений миритися.
24.04.2016
Коли ми кажемо, що Львів – європейське місто, то воно повинно мати й усі європейські атрибути. Але чи має?
17.04.2016
Росіяни нас не любили ніколи, хоч ми й жили колись в одній країні. Не любили через те, що ми погано асимілювалися. Але після розпаду імперії вони нас зненавиділи. І це не так зле. Бо прихильність можна купити, а ненависть треба заслужити. Ми її заслужили.
10.04.2016
Важко мені зрозуміти людей, які, пролітаючи попри мене, обов’язково зупинять і потиснуть руку так, мовби не досить слів «Сервус!» і кивка голови. Отак – тиць – і помчав у своїх справах.
03.04.2016
Ви – цивілізовані і не молитеся. Ви, звичайно, набагато просунутіші. Куди вже нам? Священики з успіхом виганяють з нас чортів. Але чортів багато, а священиків мало. Тому ми чортам програєм. Духи померлих продовжують жити серед нас і спілкуватися з нами. Їздять у львівському метро і втикають в айфони.
22.03.2016
Микола Угрин-Безгрішний (1883–1960) – письменник, січовий стрілець. Його спогади про відвідини Києва та Харкова були опубліковані в редагованому ним «Літературно-критичному альманасі». Там же було опубліковане і його листування з Христею Алчевською, в яку він був закоханий. Саме на запрошення поетеси він і вирушив до Харкова.  
21.03.2016
При оказії першого дня весни Юрко Винничук попереджує, що ніколи з тими кобітами ніц не вгадаєш.
01.03.2016