Між Я. і Я.

Арсеній Яценюк поставив перед Петром Порошенком питання руба: або підтримайте – або звільніть. Видання The Financial Times, у якому вийшла публікація зі свіжими розмірковуваннями Яценюка про урядову кризу, винесла цю репліку в заголовок, і в ориґіналі вона звучить римовано й вельми жваво: back me or sack me.

Яценюка змушують поступитися Яресько

Відколи Арсеній Яценюк вийшов цілим та неушкодженим з горнила парламентського вотуму недовіри, минув майже місяць. Хоча 16 лютого Верховній Раді не вистачило трьох десятків голосів, щоб звільнити прем'єра, після того розмови про відставку Яценюка зовсім не вщухли, а навпаки, пожвавилися. Попри отриману перевагу, Арсеній Петрович не виглядає ані на переможця, ані на бійця. Голова уряду доволі приречено говорить про свою долю. А в кулуарах подейкують, що він навіть погодився подати до демісії, сприйнявши один з кадрових пасьянсів від Адміністрації Президента.

Зокрема, The Financial Times написала, що спершу Яценюк підтримав кандидатуру пропонованого прем'єр-міністра, Наталії Яресько, але згодом знову вхопився за крісло, апелюючи до того, що такий уряд не матиме підтримки в парламенті (вочевидь, що за рахунок невдоволення «Народного фронту»). До слова, Арсеній Петрович відмовився відповідати на питання журналістів британського ділового видання про згоду на прем'єрство пані Яресько.

Втім експерти, з якими поспілкувався «Z», солідарні в тому, що Арсенієві Яценюку залишилося небагато часу на посаді прем'єр-міністра. Головним імпульсом, який підштовхує до відставки, є вихід з парламентської коаліції фракцій «Батьківщини» та «Самопомочі». Нагадаємо, команди Тимошенко та Садового-Березюка пішли на демарш саме після «опереткового» голосування у парламенті: на їхню думку, Блок Порошенка свідомо недодав голосів за відставку Яценюка, аби зберегти того на посаді. Зі слів голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, коаліція ще існує де-юре, поки нема індивідуальних депутатських заяв про вихід із більшості. Однак уже тепер очевидно, що нестача голосів під урядові ініціативи після втечі «Батьківщини» і «Самопомочі» є фатальною. Тож на Арсенія Яценюка тепер тиснуть іще сильніше, ніж місяць тому.

«Шанси, що Яценюк збережеться на посаді, не дуже високі. Дві політичні сили, котрі вийшли з коаліції, заявили про те, що їхній крок пов'язаний із персональною критикою проти Яценюка. Відновити коаліцію під Яценюка майже неможливо, хоча я не кажу, що спроб не буде», – коментує для «Z» політолог Сергій Таран.

«Арсеній Яценюк не має підтримки у парламенті, попри результат лютневого голосування. Особливо на тому тлі, що такої підтримки нема з боку ніби основного союзника – якраз Блоку Порошенка. БПП використовує нинішнє становище Яценюка для того, аби поставити його перед складним вибором: або відставка – або дострокові вибори, – каже «Z» професор політології Олексій Гарань. – Дочасні вибори не вигідні ані Порошенкові, ані Яценюкові. Але для першого вони принаймні зберігають якісь шанси, а для іншого однозначно завершаться плачевно».

Арсеній Яценюк 16 лютого – дня, коли вдалося встояти

Загалом беручи, наразі є три варіанти виходу з політичної кризи. Цікаво, що їх цілком влучно перелічив сам Арсеній Яценюк. Перший, на думку прем'єра, варіант: «Відновити діяльність коаліції, доформувати склад Кабінету Міністрів України і рухатися далі шляхом реформ, адже альтернативи цьому не існує». Другий: «Коли президент України і фракція Блоку Петра Порошенка бере на себе відповідальність за формування нового кабінету, нової програми і коаліції, презентує народу України і відповідним чином отримує підтримку». Третій: «Це дострокові вибори».

Цілком очевидно, що перший варіант найбільше імпонує самому Арсенієві Яценюку. Бо це єдиний сценарій, коли прем'єр залишається. Але Адміністрація Президента наразі тупцює у рамцях другого з перелічених сценаріїв.

На Банковій доволі часто відбуваються переговори між політичними командами щодо виходу з політичного тупика, у яких беруть участь і Арсеній Яценюк, і – з не меншою реґулярністю – Олег Ляшко, дебютант коаліційних утеч. Саме Ляшко першим з політиків публічно «засвітив» перелік кандидатів на прем'єра: Наталія Яресько, Володимир Гройсман і – то вже цитата з Ляшка – «витягнутий з нафталіну» Лєшек Бальцерович. 

«Поки що ці фіґури – Гройсман і Яресько – є найбільш імовірними. У Яресько є перевага, бо вона має імідж технократа і віддалена від партійних впливів. У Гройсмана натомість є підтримка в парламенті, він може зібрати голоси на свою підтримку», – зазначає Сергій Таран. Зі слів експерта, фактор Гройсмана є вагомим ще й тим, що екс-мер Вінниці звільняє за собою крісло спікера – а ця посада була би додатковим арґументом у коаліційних перемовинах.

«Думаю, що буде Яресько. І думаю, що вона затримається на півроку–рік. Протягнути час – таку місію матиме цей уряд. Це протриває до наступної осені або до наступної весни», – прогнозує в коментарі «Z» Тарас Стецьків, колишній народний депутат, учасник громадської коаліції «Народна Конституція».

Зі слів Стецьківа, відсутність кадрової пропозиції на посаду прем'єр-міністра була однією з причин, які спричинили провал лютневого голосування за відставку Яценюка. «Тоді не назвали прізвище майбутнього прем'єра, під якого назбиралося би 226 голосів. Зараз ця помилка, як я розумію процеси, є виправлена. Це було основним фактором стримування, який змушував, у тому числі й Сполучені Штати Америки як одного з головних фіґурантів у всі цій грі, триматися за Яценюка. Зараз назвали і прізвище прем'єра, і кількість голосів під нього», – коментує Стецьків.

«Серед тих, кого називали, вважаю найбільш оптимальною кандидатуру Наталі Яресько, – каже натомість Олексій Гарань. – Якщо говорити про уряд, що мав би бути рівновіддаленим від усіх політичних сил, або про уряд технократичний, то Яресько підходить якнайкраще». Гарань наголошує: на тлі Володимира Гройсмана Яресько не є політично заанґажованою.

Водночас експерти скептичні щодо шансів на прем'єрство Міхеїла Саакашвілі. Нагадаємо, свого часу передбачали, що активна фаза промоції Саакашлвілі пов'язана саме з бажанням президента витіснити Яценюка екс-президентом Грузії. «Я би на 100% викреслив Саакашвілі, – каже Гарань. – Він показав, що зі своїм емоційним політичним стилем, емоційно-хаотичним стилем приніс би в політикум значну деструктивність. Саакашвілі вміє працювати у системі, де все підпорядковується йому, але в Україні інакша система».

Березюк і Тимошенко розійшлися з коаліцією, що не розійшлася з Яценюком 

Ясна річ, що перш ніж почати формування уряду, доведеться сформувати нову коаліцію. Судячи з того, як часто в Адміністрації Президента тепер з'являється Олег Ляшко, то формальну, «паперову» коаліцію можуть лишити і в нинішньому форматі, коли там залишаються БПП, «Народний фронт» і Радикальна партія, яка наробила гору гучних політичних заяв, однак досі не передала до апарату ВР індивідуальні заяви про вихід з коаліції («НФ» і БПП наполягають саме на індивідуальних підписах).

Утім оглядачі припускають, що коаліція може переродитися і в складі п'яти фракцій. «Політичні сили, що входили у коаліцію, можуть створити коаліцію заново. Але величезне питання: чи готові вони заново брати на себе відповідальність? Проблемою, котра розвалювала попередню коаліцію зсередини, було те, що лише дві фракції взяли на себе відповідальність за роботу уряду, а інші – або взагалі не брали відповідальність, або лише частково, у тих сферах, де їм захотілося. Зараз це питання постане інакше», – зазначає Сергій Таран.

Таран додає, що домовитися із «Батьківщиною» буде важче, бо партія Юлія Тимошенко вже фактично розпочала свою виборчу кампанію. «Для них важливо дистанціюватися від роботи уряду, з тим щоб отримати позицію, котра дозволить критикувати владу», – пояснює експерт.

Із цією думкою погоджується й Олексій Гарань. «Останніми днями риторика "Батьківщини" стала менш войовничою, хоча основна лінія не змінилася – гра на дострокові вибори. На мою думку, це деструктивно. Якщо Яценюк чіпляється за посаду будь-якою ціною, то для Тимошенко важливі вибори будь-якою ціною, – зазначає пан Олексій. – Щодо "Самопомочі", тут момент істини для них: або доля країни – або дестабілізація з перспективою здобути кілька додаткових мандатів».

Зате експерти цілком погоджуються, що на латання коаліційних дірок першою стане Радикальна партії. «Ляшка туди запхають», – передбачає Тарас Стецьків. «Позиція Радикальної партії є абсолютно кон'юнктурною, я б сказав навіть, що цинічною, тому вони можуть підтримати будь-який варіант,  – додає Гарань. – Однак у цьому випадку слід прагматично розглядати варіант їхнього збереження у коаліції, бо це дозволить уникнути найменш бажаного варіанту – дострокових виборів».

Порошенко з Гройсманом покладаються на Ляшка

Найбільша інтриґа в цій квестії – як поведеться «Народний фронт», якому, можливо, доведеться зректися власного прем'єра? Стецьків передбачає: «Позиція "Народного фронту" буде такою, як вирішить Захід. Фракція тримається купи лише завдяки обіцянкам Яценюка залишитися головою уряду. Якщо він піде з посади, то фракція поділиться і переформатується».

А Гарань додає, що члени «Народного фронту» нижчого рівня бояться дострокових парламентських виборів іще більше, ніж Арсеній Петрович. «Яценюку вже нічого втрачати, зате є що втрачати "Народному фронту", міністрам від "Народного фронту"», – коментує пан Олексій.

А що пан Бальцерович? Автор польської «шокової терапії» відкинув можливість свого прем'єрства в Україні. «Прем'єром України має бути хтось, хто є з України. То мусить бути хтось, хто володіє українською мовою, з ким ототожнюються люди», – заявив він. Бальцерович додав, що міг би погодитися на іншу посаду, наприклад стратегічного радника. «Якщо можна відігравати іншу роль і мати вплив на перебіг реформ у державі, то буду схильний над цим поміркувати, в разі існування шансу на успіх реформ», – додав пан Лєшек. 

Бальцерович сказав також річ, яку в нас, в Україні, часто забувають, коли спостерігають за «прем'єріадою» або коли чигають на крісло прем'єра. Проблема не в імені, котре треба прибрати, і не в імені, котре треба вибрати, – проблема в політичній волі всього істеблішменту. На думку Бальцеровича, труднощі України великою мірою пов'язані з парламентом, «який блокує більшість законопроектів уряду». Пан Лєшек висновує: Україна має «політичну проблему», а не економічну.

А змінити це ще важче, ніж вигнати Яценюка. Бо українська політика є така: вона не сприйме того, кого витягнули з нафталіну, зате й себе з лайна не дасть витягнути.