Рада єпископів Львівської області ухвалила звернення щодо невилпати зарплати, повідомили сьогодні, 29 лютого, в прес-службі Львівської обласної державної адміністрації.
У зверненні владики наголошують на тому, що невиплата справедливо заробленої плати є не лише негативним суспільним явищем, але й одним із найважчих гріхів людини.
Звернення підписали владика Ігор Возьняк, архиєпископ і митрополит Львівський УГКЦ; владика Димитрій Рудюк, митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП; владика Макарій Малетич, митрополит Київський і всієї України, Предстоятель УАПЦ; владика Філарет Кучеров, єпископ Львівський і Галицький УПЦ; владика Яків Макарчук, архиєпископ Дрогобицький і Самбірський УПЦ КП; владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький УГКЦ; владика Мечислав Мокшицький, архиєпископ, Львівський римсько-католицький митрополит; владика Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський УГКЦ; владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийський УГКЦ.
«Довершивши своє творіння створенням людського роду, Бог запрошує людину обробляти і доглядати Едемський сад. Це свідчення особливої гідності людини – бути співтворцем з Господом.
Ісус Христос, навчаючи своїх апостолів і тих, хто великими громадами ходив за ним, часто використовує образ праці для пояснення свого вчення. Свій прихід у світ і завдання дванадцятьох своїх учнів Він порівнює з працею у винограднику (Мт. 20, 1-16; 21, 33-41), з працею сівача в полі (пор. Мт. 13, 3-23), зі збором врожаю.
Зрештою, сам Спаситель працює теслею в майстерні свого земного опікуна Йосифа (пор. Мк. 6, 3) і свою місію називає працею: «Отець мій працює аж по сю пору, тож і я працюю» (Йн 5, 17).
Праця не лише забезпечує людину та її родину найнеобхіднішими засобами для існування, а й дозволяє творчо розвиватися. Праця – основа національного багатства, цивілізаційного розвитку. Якщо ми глянемо на заможні країни, то помітимо, що там створені належні умови праці та забезпечена належна і достойна винагорода.
Так як усе сотворене призначене було Творцем на спільне благо для усього людства, так і національне багатство, творене працею, повинно бути спільним благом для усього народу. Тут не йдеться про однаковий і рівний розподіл усього між усіма, а про справедливий розподіл доходів за здібностями і продуктивністю працівників. Людина через гідну винагороду своєї праці повинна мати справедливу частку в національному багатстві.
Тому так гірко і прикро ставати свідком гріха, який повторюється з прадавніх часів – привласнення чужої праці, відчуження робітника від плодів його праці. Затримка чи невиплата заробітної плати – гріх, що волає про помсту до Господа. «Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил» (Як 5, 4). Бо позбавити заробітку означає поставити людину і цілу її родину на межу виживання – що прирівнюється до замаху на життя людини. «Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку» (Єр. 22, 13).
Горе тóму, хто випробовує Божу терпеливість своїм гріхом і жадобою збагачення чужим коштом. До таких Бог промовляє на сторінках Святого Письма: «Не утискатимеш убогого й нужденного поденника, чи то він із твоїх братів-одноплемінників, чи з приходнів, які перебувають у твоїй землі, у твоїх містах. Того ж самого дня виплатиш його заробіток, ще перед заходом сонця; бо він убогий, і всією душею чекає виплати; тож не закликатиме проти тебе Господа, та й ти не матимеш гріха». (Втор. 24, 14-15)
Тож закликаємо усіх, від кого це залежить, керівників, власників підприємств, установ: виплачуйте вчасно заробітну платню своїм працівникам, дбайте, щоб ця платня та умови праці були гідними людини! Чиніть так і будете справедливими в очах Господніх!», – йдеться у зверненні.
29.02.2016