Видаємо Енцикльопедію Українознавства

Шістьсотлітня неволя, в якій карався наш народ, найбільш важкі наслідки полишила на західніх етноґрафічних межах нашої батьківщини, на Лемківщині, Засянні, Холмщині й Підляшші. Тут, з природи речі, ворожий наступ на схід був найсильніший, а змагання до винародовлення та до матеріяльного й духового винищування нашого народу найбільш безоглядне. Вислід такий, що коли згадані наші окраїни знайшлися в межах Ґенерального Ґубернаторства й наш народ дістав спромогу свобідного, культурного розвитку, всю культурну працю треба було зачинати від самих основ, бо всюди була лиш матеріяльна нужда й безпросвітня пустиня. І справді, як гриби по дощі, зявляються по наших селах і містах свої рідні школи, читальні й кооперативи, поширюється книжка й часопис, писані в рідній, українській мові. Скрізь кипить радісна, творча, культурна праця. Та таки це тільки початки й багато є ще конечних культурних потреб незаспокоєних. На одну таку необхідну культурну потребу, яку мусимо негайно заспокоїти, хочемо саме звернути увагу.
Кожна освічена людина мусить мати основні відомості про свій рідний край і свій рідний народ та все його минуле й сучасне. Ніяка людина не всилі задержати тривало в памяті всього цього потрібного знання, тимто в кожного культурного народу є багато до цього призначених підручників — тим кращих, чим народ культурніший. І в нас, на Західній Україні, у кожній освіченій родині і в кожній читальні були такі підручники: історія Грушевського або бодай Аркаса, Історія літератури Возняка й Єфремова, Історія культури Крипякевича, Ґеографія й Атляс Кубійовича, Археольоґія Пастернака, а вкінці Книга Знання (Енцикльоцедія), де коротко й ядерно були зібрані всі найконечніші відомості про наш нарід і нашу батьківщину, списані найкращими нашими дослідниками й знавцями поодиноких ділянок українознавства.
На жаль, всі ці твори тільки з великими труднощами та й тільки виїмково доходили до Лемківщини, Засяння, Холмщини й Підляшшя, а ті нечисленні українознавчі підручники, які все ж таки передісталися, були знищені в часі жахливого терору, що шалів тут напередодні упадку Польщі. Тимто й не диво, що скрізь на наших землях в Ґенеральному Ґубернаторстві відчувається пекуча потреба підручників українознавства й цій важливій недостачі ми мусимо негайно зарадити, На жаль, ми не в спромозі тепер видати цілої низки таких конечних творів, — на це треба кількох літ зусильної праці, але ми можемо зараз перевидати цю частину Книги Знання, яка була присвячена Україні, розуміється, приспособивши її до теперішніх обставин. Це є в межах можливости й це ми мусимо негайно перевести в діло. Власне наше Українське Видавництво приступає до сповнення цього важливого завдання й ми певні, що всі свідомі українці з радістю приймуть цю звістку. Адже ж такий малий, звязкий підручник українознавства конче потрібний у кожній нашій школі, в кожній нашій установі, кожному нашому громадянському діячеві й загалом кожному свідомому українцеві, якому так часто приходиться тепер давати докладні й певні пояснення для своїх і чужинців.
Отож приступаємо до видання Книги Українознавства з цим переконанням, що сповняємо наш громадянський обовязок, маючи певність, що всі свідомі українці піддержать цей наш висококультурний почин.
Іван Раковський.

08.02.1941

До теми