Втеча з зони

От ми і розійшлися. Міністерська зустріч у Брюсселі щодо зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом завершилася формалізацією попередніх, давно відомих позицій. Київ та Брюссель кілька місяців поспіль категорично наголошували, що ЗВТ розпочне дію 1 січня, незалежно від захцянок третьої сторони – на цьому вони залишилися на зустрічі в Бельгії. Москва огризалася погрозами вигнати України з режиму сприятливої торгівлі у рамках СНД і введенням повного ембарґо для сільськогосподарської продукції – ці кроки вона зрештою й імплементувала. При тім указ прем'єр-міністра РФ Дмитра Медведєва щодо запровадження «контрсанкцій» наздогнав делеґації трьох країн вже у Брюсселі, ще перед закінченням переговорів. Відтак ще перед церемоніальним прощанням сторін міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що перемовини з РФ стають «дедалі більш сюрреалістичними».

Клімкін і Улюкаєв за столом переговорів

І – вже цілком реалістично – ніхто не сподівався від консультацій, що вони супроводжуватимуться якимись зрушеннями або сюрпризами. Зона вільної торгівлі з ЄС починає діяти 1 січня. Зона «вільної торгівлі» з Росією 1 січня завершується.

Гра в вар’ята

Тристоронні консультації за участю України, Європейського Союзу та Росії тривали з вересня 2014 року. Тоді, після перемовин, офіційно оголосили про домовленість відкласти зону вільної торгівлі між Україною та ЄС із 2015 року на 2016 рік. Якщо пам'ятаєте, українська публіка доволі негативно відреагувала на такий крок, вважаючи, що Петро Порошенко ступає на небезпечну гру в Януковичевому стилі... Увесь цей час діяв спеціальний режим торгівлі України з Євросоюзом: Унія запровадила автономні торгівельні заходи для «асоційованого» партнера, з доброї волі відкривши власні ринки на перехідний період (якщо бути точним, то преференції почали діяти ще в березні 2014 року, а потім їх продовжили).

За словами європейського комісара з питань торгівлі Сесілії Мальмстрьом, за цей час сторони відбули 22 зустрічі на різних рівнях у тристоронньому форматі. «Ми були відкриті, щоб почути занепокоєння Росії. Деякі з них можуть бути потенційно реальними, інші – ні. Ми шукали конкретні рішення. Звичайно, не йшлося про відкладення ЗВТ або зміни умов її застосування», – заявила Мальмстрьом після фінального раунду переговорів.

Єврокомісар висловила подив крокам, на котрі пішла Росія ще до завершення консультацій. «Ми були здивовані, коли президент Путін кілька днів тому підписав указ про зупинення дії ЗВТ між Україною і Росією [у рамках СНД]. Однак ми вирішили, що сьогодні все одно слід провести зустріч і побачити, чи є бажання знайти рішення. Ми цілий день вели переговори, але згоди не дійшли. Отже, ці переговори завершені», – підсумувала вона.

Учасники консультацій були здивовані і демонстративним кроком Дмитра Медведєва, котрий підписав 21 грудня розпорядження про торгівельне ембарго на українські продукти. Нагадаємо, Москва ще в серпні розробила цей документ у рамках так званих «контрсанкцій», однак поставила його на паузу до завершення перемовин із Україною. Міністр Павло Клімкін заявив, що цей підпис поставив російську делегацію у доволі незручне становище. «Прем'єр-міністр Росії під час переговорів видав указ про заборону експорту до Росії сільськогосподарської продукції, чим, як на мене, – не знаю, чи дипломатично використовувати це слово – безпосередньо "підставив" російську делегацію», – заявив Клімкін.

За даними видання «Європейська правда», міністр економіки Росії Олексій Улюкаєв грав вар’ята, «заявляючи, що це неперевірена інформація ЗМІ» – навіть тоді, коли указ Медведєва опублікували на офіційному порталі уряду РФ.

Мета – скасувати асоціацію

Голова Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко каже в коментарі «Z», що результат перемовин був очікуваним, хоча самі переговори, на її думку, не були беззмістовними. «Переговори – це річ, яка має сенс завжди. Україна мала скрутне становище, бо перебувала (і перебуває) у стані відкритого конфлікту з Росією. За цих обставин і Євросоюз не міг повестися інакше. Певною мірою це була демонстрація в тому числі й для Росії того, що глибша економічна інтеграція не ставить за мету наступ на російські економічні інтереси. Щодо Росії, вона не мала наміру йти на жодні економічні поступки, вона просто не зацікавлена в глибшій інтеграції України в економічний простір ЄС. Вона вимагала ревізії угоди», – зазначила Тищенко.

Про такі наміри Росії говорив після консультацій і Павло Клімкін. За словами міністра, у Брюсселі йшлося, зокрема, про технічні стандарти торгівлі, санітарні та фітосанітарні стандарти продукції, особливості митного адміністрування – втім, для Росії це було другорядним. Москва, за словами міністра, вимагала «юридично зобов'язуючих речей, які відрізають нас і ЄС від будь-якої ефективної імплементації зони вільної торгівлі».

В офіційній заяві МЗС РФ теж доволі чітко читаються натяки на справжні сподівання Москви щодо ЗВТ Україна-ЄС. «Ніхто з наших партнерів навіть не намагався домовлятися і шукати хоч якісь компроміси з Росією. У Брюсселі та Києві бачили підсумки переговорного процесу лише в роз’ясненні Росії «безпідставності» її побоювань і ні в чому не збиралися йти нам назустріч… Наші партнери займалися лише імітацією переговорів і очевидними тактичними маніпуляціями, покликаними затягнути час і поставити Росію перед доконаним фактом: торгово-економічний розділ Угоди про асоціацію вступає в силу з 1 січня 2016 року, незалежно від підсумків цих так званих «переговорів», – обурюється відомство Сергія Лаврова. А відтак – ідеться у заяві МЗС РФ – Росія «змушена» піти на кроки, «котрі нівелюють посталі для нашої економіки ризики, і котрі гарантують захист наших законних інтересів».

Керівник Центру економічних досліджень Вероніка Мовчан зазначила у коментарі «Z», що вимоги Росії були надуманими. «Вимоги, які висувала російська сторона, були малореалістичними. Їхні занепокоювання не знаходили підтвердження, і не було фактів, котрі би свідчили, що це створює загрози російській економіці. Тому переговори йшли-йшли, але нікуди не привели. Попри це, вони були потрібні – з політичної точки зору. Було важливим продемонструвати щире бажання принаймні з нашого боку і з боку ЄС до компромісу, в той же час не поступаючись у ключових питаннях. Гадаю, що цієї мети досягнули», – каже пані Мовчан.

Втратити те, чого не стало

За оцінками Центру економічних досліджень, втрати України від накладення Росією ембарго на українську сільськогосподарську продукцію та встановлення звичайного режиму торгівлі для решти товарів складуть понад 1 млрд. доларів. Але це незначна частка у структурі загального експорту.

«Те, що відбувається у торгівлі з Російською Федерацією, – є неприємним, але не є катастрофічним. За нашими розрахунками, відмова від зони вільної торгівлі між Україною та Російською Федерацією спричинить втрату 900 млн. доларів. Це приблизно 2% від українського експорту в нинішніх цінах. Кілька років тому такі самі показували перспективу втрати 3 млрд. доларів. Але з того часу Україна вже втратила дві третини експорту – і всі майбутні наслідки стосуватимуться вже меншої бази. Що ж до продовольчого ембарго, то Україна й так майже нічого не везе до Росії. Це теж десь біля 2%. Навіть до всіх цих подій (анексії Криму та інтервенції на Донбасі, – «Z») сектор сільського господарства та харчової промисловості не орієнтувався на Росію», – зазначила Вероніка Мовчан.

Україна мала нагоду надолужити свої «російські» втрати за рахунок збільшення експорту до країн Європейського союзу. Тим більше, що ЄС понад півтора року тримав свої ринки відкритими, дозволивши українському бізнесу пристосуватися до повноцінної ЗВТ. Утім, темпи розгортання торгівлі виявилися, на жаль, неприємними для України: як заявив на початку грудня керівник торгово-економічного відділу Представництва ЄС в Україні Ніколас Бердж, порівняно з минулим роком експорт з України до ЄС упав на 30%.

Надалі, ймовірно, буде, важче. Але, на думку Юлії Тищенко з УНЦПД, то буде позитивна терапія. «Це шанс для українських компаній вийти на нові ринки і відкрити для себе ширші можливості. Ми пам’ятаємо, що аналогічне вже пережили Грузія та Молдова, однак цим країнам вдалося переорієнтуватися на інші ринки, в тому числі у ЄС. Перед Україною стоїть амбітне завдання – диверсифікувати власні залежності», – коментує Тищенко.

Натомість Вероніка Мовчан наголошує, що падіння експорту мало об’єктивні причини. І як для таких скрутних обставин, то український експортер продемонстрував добрі показники. «Економіка України потрапила в ситуацію, котру називають  «ідеальним штормом»: все, що могло статися, фактично сталося. Ми маємо війну на власній території, ми втратили частину території разом і підприємствами, які там були розташовані. Втратили не лише виробничі потужності – у нас також розірвалися виробничі ланцюжки всередині країни. До того ж, у нас була банківська криза. Плюс, ми маємо девальвацію, котра могла стимулювати експорт, але вона також вплинула на вартість імпортних компонентів. Ще – ми маємо валютний контроль. А крім того, на товари, котрі складають значну частину експорту, впали світові ціни – лише цей фактор «з’їв» чверть українського експорту. Враховуючи такі обставини, статистика [щодо експорту] не є катастрофічною».

Пані Мовчан зазначає, що режим автономних преференцій для України, хоча й не компенсував втрати  у зовнішньоекономічній торгівлі, та виступив дуже вагомим сигналом для українського бізнесу. «Насамперед, це було важливо психологічно. В той час, коли Росія протягом останніх двох років систематично закривала свій ринок – хоча відносини і раніше були непростими – то ЄС продемонстрував відкритість власного ринку. А за рахунок гармонізації стандартів став відкритішим не лише ЄС, а й ринки інших країн. Що ж до бізнесу, то він скористався преференціями так, як зміг скористатися. Ситуація в економіці цього року була непроста», – підкреслює Вероніка Мовчан.